Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

1. Таким чином, XX століття слід охарактеризувати як час накопичення сил, еволюційну паузу, що називається точкою біфуркації (роздвоєння), станом невизначеності і нестійкої рівноваги, що виникає в процесі формування нової управлінської системи. Чим складнішим є управлінський організм і елементи, що входять до нього, тим багатоманітніші фактори, що на нього впливають, тим динамічніші і стохастичніші ці впливи, що детермінують розгалужений креодогенний ландшафт, що розгортається як поле поведінки системи. Чим коротші часові рамки креолів і частіші біфуркації, тим більшою мірою поведінка управлінської системи визначається послідовністю виборів у точках біфуркацій. Мистецтво політика завжди заключається в тому, щоб передбачити точки нестійкої рівноваги в розвитку подій і здійснити необхідний управлінський вплив на всі підструктури, долаючи стохастичну активність елементів на всіх рівнях: локальному (місцевому); субнаціональному, національному, субраціональному (міждержавному), глобальному або світовому. Із хаосу та неупорядкованого руху стохастичних елементів субсистеми при раціональному та ефективному управлінні може виникнути самоорганізація, яка при ефективній командній роботі здатна привести до стабілізації та сталого розвитку суспільства.

2. Філософія нестабільності стимулює становлення нової методологічної культури науки, нової культурної свідомості, нового розуміння людством самого себе і свого сучасного стану в плюралістичному світі, яким стає сьогодні сучасний світ. Синергетика свідчить, що на всіх рівнях структурної організації буття, неврівноваженість виступає умовою і джерелом виникнення "порядку". Загальні принципи самоорганізації виявляються у фізичних, хімічних, біологічних і соціальних системах, причому у високоорганізованих системах вони втілюються з найбільшою силою. Істотною особливістю самоорганізованих систем є їх здатність до самодобудови та самовідновлення.

3. З однієї сторони, флуктуації приводять систему в стан нестійкості, з іншої -змістовно визначають результат самоорганізаційної зміни системи. На думку О. Тоффлера, вся система включає підсистеми, які постійно флуктують; розроблені сучасною синергетикою концептуальні "моделі" порядку через флуктуації відкривають перед нами нестійкий світ, в якому малі причини породжують великі наслідки. Макроекономічне управління не здатне передбачити, по якій траєкторії розвитку буде розвиватися подальша еволюція системи. Власне, еволюція системи інтерпретується як процес послідовних біфуркаційних переходів, в рамках яких випадковість буде виникати постійно; дуже важливо проаналізувати, де виникають обурення — в центрі чи на периферії: якщо в центрі, то вплив на еволюцію системи буде значним.

4. Синергетична філософська парадигма включає переосмислення феномена детермінізму в контексті нелінійної інтерпретації; становлення синергетичного бачення реальності, що дозволяє концептуально ввести феномен часу, який знаменує собою парадигмальний зсув "від існуючого до виникаючого", орієнтацію на плюральну багатоманітність, через яку зафіксований нестабільний самоорганізуючий об'єкт, відмову від суб'єкт — об'єктної опозиції до жорсткого протиставлення суб'єкта і об'єкта; "нового синтезу", що проголошує своєю метою зняття суперечності між гуманітарним і природничо-науковим пізнанням.

5. Управління системами взагалі і соціальними, зокрема, пов'язано з проблемою вибору траєкторії еволюції систем: соціальні системи мають свої специфічні особливості, пов'язані як зі специфікою людського особистісного фактора, так і соціально-системними властивостями інформаційної системи, яка їм відповідає. Вивчення явищ самоорганізації, умов і напрямків самоорганізаційного збільшення, формування алгоритмів прогнозу (оптимізації) траєкторії суспільно-організованого розвитку слід назвати умовно синергетично-рефлексивною моделлю. Для створення синергетично-рефлексивної моделі слід використати такі концептуальні категорії, як мультиплікативність, суспільне середовище, взаємодія масштабів, власне інформаційне поле соціосистеми, рефлексина взаємодія систем, "мультиплікативність" суспільно-активних значень, що проявляється внаслідок збільшення кількості інформаціних і фінансово-матеріальних потоків.

6. Нова модель багаторівневих ієрархічних систем управління включає:

• спосіб декомпозиції цілі управління — як об'єкта управління, так і суб'єкта управління;

• метод координації—по вертикалі і горизонталі;

• багатокритеріальність глобальних і локальних цілей управління;

• конфліктність між компонентами системи;

• обмеженість в ресурсах управління;

• здатність до самоорганізації;

• відкритість (взаємодія з зовнішнім світом).

Управління як єдиний соціальний організм означає динамічність і тотальність зв'язків і відношень всіх реальностей суб'єкта. В духовному плані вони об'єднуються в смисловий універсум (багатоманітність всіх можливих світів чи систем). Смисловий універсум є найважливіше утворення в інформаційному полі суб'єктів, що забезпечує їх взаєморозуміння і прийняття один одним. 7. Синергетика — це наука, що вивчає безліч підсистем (груп елементів) різної природи; її предметом є дослідження проблем динаміки, встановлення рівноваги і взаємодії змінних, які приводять до виникнення просторових часових структур в макрокосмічних масштабах, зумовлених кооперативним ефектом самоорганізації за рахунок переходів безладдя — порядок в різних сферах від фізики до філософії і економіки. Синергетика передбачає картину світу, що складається із сукупності нелінійних процесів, вводить поняття динамічного хаосу як деякої зверхскладної упорядкованості.

8. Саморегуляція —властивість систем різних рівнів зберігати внутрішню стабільність завдяки їх скоординованим реакціям, що компенсують вплив змінних сточуючого середовища; активність, що направлена на досягнення поставленої суб'єктом доцільної цілі і передбачає створення моделі, а також її корегування в ході діяльності.

9. Самоуправління це автономне функціонування будь-якої організованої системи чи підсистеми; управління справами територіальної спільноти організації чи колективу, самостійно здійснюване її членами або через виборчі органи або безпосередньо. Самоорганізація — це процес, в ході якого створюється, відтворюється чи удосконалюється організація складної динамічної системи. Процеси самоорганізації можуть мати місце тільки в системах, що володіють високим рівнем складності і великою кількістю елементів, зв'язки між якими мають не жорсткий, а імовірнісний характер. Процеси самоорганізації виражаються в перебудові існуючих і утворенні нових зв'язків між елементами системи. Самоорганізація — це ціленаправлений, але в той же час і природний процес, що має спонтанний характер; ці процеси протікають при взаємодії системи з оточуючим середовищем. В сучасних дослідженнях по самоорганізації вивчається проблема хаосу (безладдя) і космосу (порядку), яка вперше була поставлена ще античними філософами. 10. Синергетично-рефлексивна модель управління XXI ст. зумовлюється потребами соціальної практики, які диктують необхідність філософської рефлексії феномена самоорганізації в умовах нестабільності, яка відповідає вимогам сучасних реалій, що в свою чергу зумовлює концептуальне, теорстико-методологічне осмислення вказаного соціоуправлінського феномена.

Питання для самоконтролю

1. В чому суть синергетичної парадигми управління?

2. Яку роль відіграє поняття "рефлексії" для управління?

3. Що таке нелінійний розвиток?

4. Як Ви розумієте поняття "біфуркація"?

5. Дайте аналіз управління як єдиного соціального організму.

6. Синергетичні засади управління.

7. Дайте аналіз літератури з проблем синергетичної парадигми.

8. Основні закони самоорганізації і самоуправління.

9. Дайте характеристику синергетики як концепції неврівноваженої динаміки.

10. Дайте порівняльний аналіз синергетичної І постмодерністської моделей нелінійних динамік.

11. В чому заключається особлива відмінність процесів самоорганізації.

12. Дайте характеристику загальних принципів самоорганізації.

13. Яку роль відіграють флуктуації в процесі самоорганізації соціальних процесів?

14. Основи і детермінанти уп равління як єдиного соціального організму.

15. Дайте аналіз загальних законів еволюції дисипативних систем.

16. Охарактеризуйте співвідношення понять хаос І порядок, хаос і гармонія.

17. Система самоорганізації" суспільства як фактор прогресивного розвитку.

18. Історико'методологічні аспекти проблеми цілісності соціальної сис-телш.

19. Особливості трансформації управління як єдиного соціального організму.

20. Синергетична онтологія: теоретико-методологічні засади.

Література

1. Армстронг Майкл, Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем.—Ростов-на-Дону, 1998.—512с.

2. Воронкова В. Г. Управление как единый социальный организм // Гуманітар-- ний вісник ЗапорЬької державної Інженерної академії.—Bun. 11.—Запоріжжя: ЗДІА, 2002. —191 с.

3. Бех В. П. Соціальний організм країни. — Запоріжжя: ЗДУ, 1999. —306 с.

4. Газарян В. П. Некоторые теоретические предпосылки и проблемы организации местного самоуправления в посттоталитарном обществе. — Клайпеда, 1992. —129 с.

5. Дафт Ричард. Организации: Учебник для психологов и экономистов. — СПб: Прайм: Еврознак, 2001. —352 с.

6. Шустер Г. Детерминированный хаос. Введение. —М.:Мир, 1988. —360с.

7. Лоскутов А. Ю., Михайлов А. С. Введение в синергетику. — М; Наука, 1990. —192 с.

в. Хакен Г. Синергетика. —М.:Мир, 1980. —404с.

9. Пригожий И. Неравновесная стохастическая механика. — М; Мир, 1964. — 420с.

10. Князева Н., Курдюмов С Я Законы эволюции и самоорганизации сложных систем, — М.: Наука, 1994. —296 с.

11. Арнольд В. И. Теория катастроф. — М.: Наука, 1990. — 128 с.

12. Белл Д Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. — М.: Academia, 1999. — 956 с.

13. Курдюмов С И, Мапинецкий Г. Г. Нелинейная динамика и прогноз будущего //ВестиРАН. —2001. —№3. — С 36-44.

14. Воронкова В. Г Менеджмент в державних адміністраціях, — К.ВД "Професіонал*, 2004. —256с.

15. Воронкова В. Г. Філософія. —К.-.ВД "Професіонал", 2004. —464 с.

16. Воронкова В. Г. Синергетически-рефлексивная модель управления как единого социального организма //Збірник наукових праць. Гуманітарний вісник

Запорізької державної інженерної академії. — Запоріжжя: ЩА, 2005. — Bun. 21. — 236с— С. 12-30.

17. Воронкова В. Г. Управління як єдиний соціальний організм // Теорія та практика державного управління. Bun. 8. — X.: Вид-во Хар. РІНАДУ "Магістр", 2004.—212 с—С 187-191.

18. Гвишиани Д. М. Организация и управление. — 3-е изд., перераб. — М.: Изд-во МГТУим. Н. Э. Баумана, 1998. —332с