Вирішення проблеми готовності персоналу до дій в умовах кризових ситуацій базується на концепції створення психологічного комфорту, тобто досягнення такого стану персоналу, при якому виникає відповідність засобів й умов праці функціональним можливостям працівників.
Структура готовності включає мотиваційні, орієнтаційні, операційні, вольові та оціночні елементи.
У формуванні готовності персоналу важливими є дві взаємопов'язані сторони: І. Професійна підготовка менеджерів й антикризових груп, яка передбачає удосконалення майстерності членів групи, не тільки в сферах їх безпосередньої спеціалізації.
Важливо звертати увагу на відпрацювання навиків спільної роботи всіх членів групи з урахуванням специфіки етапів діагностики кризисної ситуації, розробки заходів її подолання, організації роботи щодо виконання антикризових заходів та постійного систематичного контролю за ходом її виконання. Важливо, щоб тренування персоналу по змісту й складності максимально відповідали реальним ситуаціям та містили менше умовностей.
2. Психологічна підготовка груп повинна бути націлена на вирішення специфічних завдань:
* психологічне інформування щодо специфіки емоційної сторони сприйняття кризових ситуацій та поведінки робітників на різних етапах розвитку даних ситуацій;
* психологічне консультування щодо окремих аспектів сприйняття та реагування менеджерів в умовах інформаційно-емоційного перенавантаження;
* вироблення комунікативних навичків спілкування в умовах високого емоційного втягнення та конфліктності сторін.
Серед форм та методів підготовки антикризових груп доцільно відмітити:
* організаційне навчання;
* груповий тренінг;
* ділові ігри;
* розгляд конкретних ситуацій;
* використання комп'ютерних тренажерів.
У роботі Шепеленко Т. "Антикризове управління виробництвом та персоналом" планування заходів щодо формування готовності персоналу до діяльності в умовах кризи пропонується почати з комплексного психодіагностичного обстеження персоналу за наступними напрямками:
1. Вивчення особисто-поведінкових складових робітників:
* побудова карти інтересів та мотиваційних профілів;
* прогноз поведінки персоналу в екстремальних ситуаціях;
* виявлення осіб з девіантною (відхилення) поведінкою;
* аналіз першочергових потреб персоналу (наприклад, потреби у досягненнях, у владі та статусі, визнанні, захищеності, спілкуванні та ін.);
* визначення у персоналу прагнення до лідерства або до підлеглості;
* визначення ступеня особистої конфліктності' та побудова профілю стратегій поведінки, виявлення індивідуальних "ризикових" стратегій.
2. Дослідження індивідуально-психологічних та психофізіологічних складових:
* побудова "емоційно-вольового" портрету співробітника;
* виявлення фобій (страхів, комплексів, виявлення комплексу "невдачни-ка"), визначення рівня стресостійкості;
* визначення характеристик уваги, пам'яті, інтелектуальних особливостей персоналу.
3. Дослідження соціально-психологічних складових: діагностика і корекція психологічного клімату в колективі:
* виявлення формальної та неформальної структури;
* виявлення зон "підвищеної небезпеки", конфліктогених зон, дослідження ефективності взаємовідносин "по вертикалі", дослідження групової динаміки, побудова комплексного соціально-психологічного профілю персоналу;
• дослідження розподілу інформаційних потоків в організації (таємниці в організації, носії неформальної інформації та ін.);
• визначення місця співробітника в соціально-психологічній структурі колективу, "соціометричний статус особистості";
• визначення ступеню "впливу" співробітника з метою виявлення ключових точок для впливу на колектив.
4. Дослідження специфіки системи прийняття управлінських рішень та ступеня відповідальності менеджерів фірми: 9 особистісна управлінська концепція;
• стиль управління та взаємодії;
• ситуаційні особливості прийняття рішень (комфортна* дискомфортна, загрозлива, невизначена);
• система розподілу відповідальності, делегування повноважень.
5. Мінімізація ризиків, пов'язаних зі ступенем психологічної надійності персоналу:
9 підбір персоналу з високим ступенем надійності щодо заданих критеріїв;
• створення ефективної "команди", з високим рівнем корпоративної взаємодії;
• прогнозування реакції та засобів поведінки в екстремальних ситуаціях;.
• проведення психологічної підготовки до переговорів, нарад, конференціям.
6. Проведення оперативної психодіагностики в організації стосовно: 9 управлінського персоналу, включаючи безконтактну діагностику перших осіб;
• сервісного персоналу (секретарі, особисті водії та ін.).
7. Забезпечення психологічно грамотних контактів з існуючими партнерами та психологічний супровід переговорів:
• психологічна підготовка до проведення переговорів;
• розподіл ролей серед учасників;
• підведення підсумків переговорів. 8. Протидія та захист від маніпулятивного психологічного впливу:
9 визначення характеру впливу;
• визначення його джерела;
• створення психологічного захисту від впливу;
• активна протидія маніпулятивному впливу та ін.
9. Психологічна підготовка персоналу до дій в умовах "форс-мажорних" обставин, включаючи:
9 об'єктивно-природні (землетрус, повінь та ін.);
• соціальні (страйки, державні перевороти та ін.);
• психологічні (шантаж, захват заручників та ін.).
10. Корпоративний психоаналіз "фірмових" страхів та побоювань.
11. Психологічне консультування керівника з питань безпеки та управління персоналом.
Результати комплексного психодіагностичного обстеження персоналу є інформаційною базою для розробки антикризових програм та заходів, у тому числі Й системи анти кризового управління персоналом організації в цілому.
7.6. Сутність організаційно-кадрового аудиту
Висновки
Розділ 8. Конфлікти в організації.
8.1. Феноменологія конфлікту
8.2. Види конфліктів
8.3. Способи регулювання та розв'язання конфліктів
Висновки
Розділ 9. ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ
9.1. Культура етнонаціонального буття в контексті Історії філософської думки