Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 15.6. Переваги і недоліки планування

Планування здійснюється для того, щоб досягти:

1. "Захисних переваг", що витікають із скорочення можливостей для помилки в прийнятті рішень;

2. "Позитивних переваг", пов'язаних зі збільшенням вірогідності успіху в досягненні організаційних цілей.

Застосування планування:

• робить можливою підготовку для використання благо приємних для об'єкта планування умов;

• прояснює проблеми, що виникли при плануванні;

• стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі; •"-і:і покращує координацію дій в організації;

• створює передумови для підвищення освітньої підготовки менеджерів;

• збільшує можливості в забезпеченні господарського суб'єкта необхідною інформацією;

• сприяє більш раціональному розподілу ресурсів;

• покращує контроль в організації.

Розроблені в країні на всіх рівнях національної економіки прогнози, програми і плани — найважливіші інструменти реалізації політики відповідних суб'єктів управління, дозволяють організувати чітку обґрунтовану роботу по досягненню поставлених перед суспільством задач. Щоб успішно управляти розвитком національної економіки, регулювати різноманітні процеси необхідно всім суб'єктам управління точно і правильно намічати цілі, готувати науково-обґрунтовані заходи, що сприяють досягненню цілей. В умовах ринку, який орієнтує кожного виробника і підприємця на отримання високих кінцевих результатів, планування набуває нові функції. Воно повинно забезпечити процес виробництва конкурентоздатної продукції, сприяти повній зайнятості ресурсів, справедливому розподілу доходів і зростання якості життя.

Переваги планування:

* на макрорівні заключається в тому, щоб на основі свідомого використання системи об'єктивних економічних законів; основних положень і висновків економічної теорії, накопиченого досвіду і господарської практики забезпечити науково обґрунтоване керівництво розвитком територій через використання системи планових документів;

на мікрорівні заключається в тому, щоб найкращим чином обґрунтувати такі види, об'єми, строки і інші показники виробництва і продажу товарів, виконання робіт і здійснення послуг, які при вмілому використанні наявних ресурсів можуть принести господарському суб'єкту найвищий прибуток.

Переваги планового господарства:

* взаємозв'язок в планах соціальних і економічних аспектів розвитку суспільства;

* концентрація сил на виконання пріоритетних напрямків діяльності;

* комплексний підхід до вирішення проблем;

* врахування можливостей безперервного перспективного і поточного планування;

* сполучення галузевого і територіального підходів;

* спроба збалансування, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

* характерною рисою планової системи є координація, тому в плановій системі використовуються прогресивні адаптивні механізми;

* для управління розвитком екзогенного типу створюється механізм функціонування організації — сукупність адаптивних структур прогнозування; планування; стимулювання.

Недоліки централізованого планування і прогнозування:

* слабке врахування природних законів і тенденцій розвитку товарно-грошових відносин;

* зростання ролі плану як самоцілі діяльності за принципом "план будь-якою ціною"; свого роду фетиш плану над економічними відносинами;

• відсутність поля для маневрування дій підприємств різних регіонів і негнучкість системи планування, що склалася;

• методологічна слабкість планування, що не враховує резерви, ініціативу, різноманітність мікрорівня;

• значні витрати сил, часу і засобів на розробку, узгодження, затвердження, уточнення, підтримка стабільності планових показників;

недостатня координація дій по розвитку прогнозування;

• істотні витрати на виконання окремих видів прогнозів;

* нечітке виявлення цілей розробки прогнозів;

• порушення перспектив у використанні ретроспективної та прогнозної інформації;

* недостатньо розроблена методика розробки і виконання прогнозів.

В складній організації, в умовах взаємозалежності її елементів будь-яке відхилення від скоординованого плану приводить до великих витрат, тому система стимулювання повинна сурово карати за невиконання плану. Планова еволюційна система повинна бути системою розвитку, порядку і стабільності, якщо вона заснована на прогресивних, правильних механізмах. Чим більша і складніша організація, тим важче реалізувати систему розвитку ендогенного типу. Планова система ендогенного розвитку — це система розвитку, що заснована на плануванні і використанні ендогенних ресурсів і створюючи можливості для використання ендогенних ресурсів — розкриття потенціалу працівника. Планова система ендогенного розвитку — це тріада, що включає:

* прогресивний клімат;

* прогресивне середовище;

* механізм їх функціонування.

Ліберальна еволюційна система вирішує проблему, пов'язану з "запереченням координації", за рахунок самоорганізації і децентралізації управління розвитком ендогенного типу. Вона приводить до створення власності. При цьому втрачається координація, характерна для планової еволюційної системи. При проектуванні еволюційних систем використовується як централізована планова система, з присутньою їй "адаптацією і координацією, так і ліберальна система з властивою їй самоорганізацією і нестійкістю. В плановій системі використовуються адаптивні механізми і архетипи. Для управління розвитком екзогенного типу створюється прогресивний механізм, що спонукає систему до розкриття потенціалу, але при достатньо високій швидкості механізм нововведень не може забезпечити прогрес через системні обмеження.

Планова еволюційна система заснована на координації екзогенних ресурсів організації. Перетворити планову еволюційну систему ендогенного розвитку тим важче, чим вище складність організації і чим чаще відбуваються зміни. Планова

еволюційна система неефективна в умовах швидких змін. Ліберальна еволюційна система вирішує проблему, пов'язану з "запереченням координації", за рахунок самоорганізації і децентралізації управління розвитком ендогенного типу. Вона приводить до створення власності. При цьому втрачається координація, характерна для планової еволюційної системи. При проектуванні еволюційних систем використовується як централізована планова система, з присутньою їй адаптацією і координацією, так і ліберальна система з властивою їй самоорганізацією.