Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

1. Найважливіший елемент методології планування — це логіка планування як система уявлень про послідовність і обгрунтованість дій, пов'язаних з розробкою планів, а також етапів проведення планових розрахунків. Головною ідеєю логіки планування виступає визначення висхідного пункту, з якого розпочинається і якому підпорядковується весь процес розробки планів. Основні складові логіки: визначення і формулювання цілі чи системи цілей планування (аналіз висхідних рівня розвитку об'єкта планування, тобто його стану в минулому і майбутньому, уточнення параметрів досягнутого рівня до початку) планового періоду; вивчення потреб суспільства, їх об'єму і структури в плановому періоді; визначення ресурсів (об'ємів і структури), яка є в наявності до початку планового періоду і можуть бути створені в плановому періоді; узгодження ресурсів і потреб суспільства і розробка планових рішень. 2. Логіка планування базується на положенні про єдність процесів розробки, реалізації (включаючи забезпечення можливості виконання плану) і контролю за виконанням плану. Планування як елемент планування носить інформаційний характер. В процесі планування безперервно виникають проблеми. Тому перша стадія в плановому циклі — виявлення і формулювання проблем (включає оброблення інформації, а також оцінку наслідків можливих варіантів планових рішень). На цій основі приймається планове рішення. Інформація про отримані результати по системі зворотного зв'язку передається в плановий орган. Останній на ЇЇ основі оцінює все те, що відбувається, формулює нові проблеми, прийняття планових рішень, оцінка результатів завжди підпорядковується досягненню певної цілі. Тому планування завжди цілеспрямовано. З, Логіка планування змінюється найбільш динамічно, вона конкретизує методологію планування і слугує основою для розробки технології планування. Технологія планування — це сукупність процедур збору, оброблення і використання планово-економічної інформації. Процес прийняття планових рішень, як правило, супроводжується переробленням великих об'ємів управлінської інформації, пов'язаний з рішенням проблем вірогідності і невизначеності інформації, необхідністю організації колективної праці і пошуком групових критеріїв переваг при формуванні і оцінці альтернативних варіантів рішень. Процеси планування характеризуються складністю, інформативністю, комплексним характером процесів управлінських рішень і передбачає системне дослідження об'єкта планування.

Питання для самоконтролю

1. Для чого необхідно уявлення про майбутнє?

2. Чому уявлення про майбутнє повинно бути науковим?

3. Що таке план?

4. Які особливості прогнозу?

5. В чому заключаються особливості плану?

6. Які основні відмінності прогнозу від плану?

7. Де вперше стали застосовувати планування на рівні держави?

8. Що можна вважати перевагами планового господарства в СРСР?

9. В чому заключалися недоліки централізованого планування в СРСР?

10. Яка сучасна практика державного планування за кордоном?

11. Чому на сучасному етапі розвитку економіки необхідно державне планування?

12. Які особливості сучасної практики внутрішньо-фірмового планування?

13. Яка основна задача внутрішньо-фірмового прогнозування?

14. Які основні задачі внутрішньо-фірмового планування?

15. Які прогнозні показники характеризують зовнішнє середовище господарювання фірми?

16. Для чого фірмі потрібен прогноз збуту продукції?

17. Які фактори повинна враховувати фірма при прогнозуванні збуту продукції?

18. Що таке план?

19. Що є головною метою плану?

20. Що є основною задачею планування?

Література

1. Морозова Т. Г., Дурдыев Ю. М., Тихонов В. Ф. и др. Государственное регулирование экономики: Учебное пособие для вузов/Под ред. Т. Г. Морозовой. — М.: ЮНИТИ-ДАТА, 2001.

2. Лапушинская Г. К., Петров А. Н. Планирование в условиях рынка: Учебное пособие. —М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2003. —252 с.

3. Ефремов В. С Стратегия бизнеса. —М., 1998.

4. Жихаревич Б. С. Современная экономическая политика городских и региональных властей. — СПб.: ИСЭПРАН, 1995. — С 45-47.

5. Ильин А. Н. Планирование на предприятии: Учебник. — 2-е изд., перераб. — Мн.: Новое знание, 2001.

6. Минтцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Д Школа стратегий. — СПб.: Питер, 2000.

7. Парсаданов Г. А. Планирование и прогнозирование социально-экономической системы страны (Теоретико-методологические аспекты): Учебное пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

8. Петров А. Н., Демидова Л. Г., Климов С. М., Щербаковский Г. 3., Ананов Н. Г. Индикативное планирование. — СПб.: знание, 2000.

9. Прогнозирование и планирование в условиях рынка/Под ред. Т. Г. Морозовой и А. В. Пикулькина. — М.; ЮНИТИ, 2000.

10. Стратегический выбор города: научное обоснование и механизм реализации (на примере г. Тольятти Самарской области) / Под ред. С. Ф. Жилкина. — СПб.: ИСЭПРАН, 1999. — С 34.

11. Стратегическое планирование и управление: Учебное пособие / Под ред. проф. А. Н. Петрова. — Ч. 1. —2-е изд., доп. — СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1998.

12. Стратегическое планирование: Учеб. пособ. /Под ред. проф. А. Н. Петрова. — СПб::Знание, ГУЭФ, 2003.

13. СтриклендА.Д., Томпсон А. А, Стратегический менеджмент. — М.: ЮНИТИ, 1998.