Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 16.5. Досвід державного економічного планування в розвинених країнах

Проблеми загальнодержавного планування соціально-економічного розвитку країни в умовах ринкової економіки викликає закономірне питання: для чого необхідне таке планування і чи можливе воно при ринковому господарстві? З точки зору традиційного мислення, таке планування є абсурдним і практично неможливим. Спроби протиставлення ринку плану, відмови від практики планового регулювання економіки мали місце і в нашій країні в ході проведення економічних реформ. Проте загальнодержавне планування економічного і соціального розвитку не тільки можливе, але і в значній мірі ефективно, і це підтверджує позитивний досвід Японії, Західної Європи, нових індустріальних країн Південно-Східної Європи.

16.5.1. Державне планування в Японії

Історія виникнення індикативного планування використовується більшістю розвинених країн світу і пов'язана з закінченням Другої світової війни, коли в таких країнах, як Франція, Нідерланди, Норвегія і Японія стали застосовуватися спроби державного регулювання економіки. В 50-х рр. XX ст. в склад країни, які стали використовувати індикативне планування ввійшли ще Швеція, Фінляндія, Великобританія, Італія, Бельгія, Німеччина, Іспанія, а з середини 70-х рр. XX ст. його стали застосовувати в США і Канаді. Причиною появи індикативного планування була необхідність перспективної орієнтації розвитку високорозвинених виробничих сил державою. В своєму устремлінні подолати суперечності і упорядкувати рух ринкових сил, які впливають на розвиток суспільних цінностей, уряду країн прийшли до необхідності застосування індикативного планування. Використовуючи його, держава: а) намагається направити і прискорити економічне перетворення в країні; б) пом'якшити суперечності і неврівноваженість економічного розвитку в форматі галузей економіки і регіонів країни.

Японія в післявоєнні роки, зокрема, в останні ЗО років в результаті порівняно швидких темпів економічного зростання перетворилася на другу по економічній могутності державу світу. На відміну від директивного планування, на протязі багатьох років, використовуваного в нашій країні, загальнодержавне економічне планування в Японії носило індикативний характер. Розроблені загальнодержавні плани соціально-економічного розвитку в Японії формально — не закони, а державні програми, що орієнтують і мобілізують окремі важелі економічної структури на виконання цих програм в загальнонаціональних інтересах.

Ініціатори першого японського загальнодержавного плану, відомого як "п'ятирічний план економічного самозабезпечення" (1956-1960), виходили з того, що основу японської економіки складають приватні підприємства. Більш того, їх не бентежило і існування серйозних труднощів в економічному розвитку Японії тих років, зумовлених загальною дезорганізацією економіки відповідного періоду, інфляцією, дефіцитом платіжного балансу, наявністю масового безробіття. Автори плану прийшли до висновку: ці проблеми можуть бути вирішені за допомогою розробки і виконання загальнодержавних середньострокових і довгострокових програм економічного розвитку.

Згодом періодична розробка загальнодержавних планів соціально-економічного розвитку країни стали формою загальнонаціонального економічного планування в Японії. Процес розробки таких планів носить досить тривалий період, в ньому приймають участь всі урядові установи, що мають відношення до економіки, і перш за все — Міністерство фінансів і Міністерство зовнішньоекономічної торгівлі і промисловості. Запрошуються також багаточисельні науково-дослідницькі організації, значне коло найбільш досвідчених спеціалістів і експертів. Проте головну координуючу і соціально-виконавчу роль в розробці планів відіграють управління' економічного планування і економічна рада.

Управління економічного планування (УШІ) — найважливіша складова частина японського кабінету міністерств, що очолюється генеральним директором в статусі державного міністра. Поряд з іншими підрозділами в структурі УЕП є бюро планування, яке:

* організовує розробку довгострокових економічних планів;

* координує дії всіх адміністративних підрозділів уряду в сфері здійснення найбільш важливих заходів, передбаченим економічним планом;

• аналізує і оцінює загальний потенціал нації;

* планує і координує основні заходи і програми, що відносяться до розвитку енергетики;

* виступає куратором Національного інституту прогнозних досліджень. Економічна рада, створена в 1952 р. при УЕП, фактично підпорядковується

безпосередньо прем'єр-міністру, її основні функції зводяться до того, щоб:

* оцінювати стан справ в економіці;

* формулювати свою думку про її розвиток;

* готувати матеріали з питань розробки довгострокових економічних планів і інших питань економічної політики, пов'язаних з економічним плануванням. Приступаючи до розробки чергового плану, економічна рада виходить перш

за все із тих цілей, які в загальних рисах сформульовані в зверненому до неї проханні прем'єр — міністра про формування нового плану, наприклад, досягнення економічної незалежності країни, максимізації економічного зростання, подвоєння національного доходу. З початку 60х рр. рада враховує і цілі, поставлені всеохоплюючими довгостроковими державними програмами, відомими як "комплексні плани національного розвитку". Практика свідчить, що більшість японських компаній і підприємств, особливо великих, в значній мірі сприяють виконанню цього плану, планують свою діяльність, виходячи із його намірів і орієнтирів.