Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 16.6. Макроекономічне програмування (програмно-цільове)

Найбільш розповсюджена форма планування; в сучасному світі — державне програмування — включає як розроблення комплексних програм соціально-економічного розвитку, так і цільових програм, що розробляються для вирішення окремих проблем. Програми визначають основні напрямки структурної, інвестиційної, соціальної, науково-технічної політики держави і є документом, якому властива певна ступінь директивності. Вони можуть бути федеральними, федерально-регіональними, регіональними і комплексними програмами соціально-економічного розвитку. Цільова програма — це сукупність напрямків дій, пов'язаних в просторі, часу, змісту, ресурсам, виконавцям, орієнтованих на досягнення єдиної цілі в контексті вирішення масштабної проблеми країни. Так, програма соціально-економічного розвитку країни представляє собою комплексну систему цільових орієнтирів розвитку суспільства і запланованих державою ефективних шляхів і засобів їх досягнення. Всі задачі, що вирішуються програмним методом, взаємопов'язані економічно. І в цьому заключається ключове призначення програм державного рівня, які слугують інструментом вирішення гострих проблем суспільства шляхом зміни вектора використання ресурсів. Тому від експертів цих програм вимагається знання проблем, вміння їх аналізувати, розуміти, пріоритети розвитку в суспільстві, бачення можливих рішень шляхом раціонального використання ресурсів. Тому,

цільові програми покликані вирішувати відносно вузьке коло проблем, які слід вирішувати негайно.

Федеральні програми розробляються для вирішення важливих загальнодержавних проблем і фінансуються в значній мірі із федерального бюджету.

Федерально-регіональні програми націлені на вирішення регіональних проблем, що здійснюють вплив на економіку всієї країни. Регіональні програми можуть бути як локальними, так і частиною республіканських чи загальнодержавних програм, утверджуються органами виконавчої влади і діють в межах певних адміністративно-територіальних одиниць. Цільові комплексні програми - - це планові документи, що розробляються на основі програмно-цільового метода планування для вирішення найбільш важливих проблем. Сутність цього метода заключається у виборі цілей соціально-економічного розвитку об'єкта, визначенні задач для кожного етапу і конкретних заходів по їх досягненню. Важлива умова розробки цільових програм — адекватне визначення пріоритетів для кожного періоду часу і об'єктів управління різного рівня.

На макрорівні повинні бути визначені головні соціально-економічні задачі розвитку народного господарства. До глобальних пріоритетів розвитку економіки будь-якої країни належать:

* підвищення рівня і якості життя;

• забезпечення цілісності території;

• забезпечення розширеного відтворення в майбутньому. Пріоритети розподіляються на дві групи:

• структурні пріоритети — розвиток окремих галузей чи регіонів; пріоритети науково-технічного прогресу;

• пріоритети в сфері удосконалення управління і господарського механізму. На рівні галузей і регіонів встановлюються пріоритети, що забезпечують досягнення основних задач держави.

Тільки адекватне визначення пріоритетів різного порядку, їх відповідність один одному, несуперечливість можуть забезпечити виконання перспективних цілей.

По змісту цільові комплексні програми діляться:

• соціально-економічні;

* науково-технічні;

* виробничо-економічні;

• екологічні;

* організаційно-господарські.

Кожна програма має свій паспорт, що включає:

* найменування програми;

* рішення про розробку програми;

• державний замовник;

• основні автори програми;

• цілі і задачі програми;

• строки і механізми реалізації;

• основні напрямки робіт з визначенням відповідальних;

• об'єми засобів і джерела фінансування;

• очікувані кінцеві результати реалізації;

• система управління і контролю. Недоліки програм:

1) їх велика кількість, більшість із них не виконуються до кінця;

2) механізм їх реалізації не придатний до ринкових умов;

3) слабка перспективна направленість. В контексті всіх прогнозів концепцій і програм соціально-економічного розвитку державного сектору економіки, що є частиною програми розвитку національної економіки. В розвинених країнах широко застосовується система замовлень як основного інструменту планування діяльності державних підприємств.