Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - 1.2. Компоненти, принципи і функції соціально-педагогічної діяльності

Соціально-педагогічна діяльність - це інтегроване, цілісне утворення, яке включає такі структурно-змістові компоненти: цільовий, мотиваційний, комунікативний, процесуальний, результативно-оціночний.

1. Цільовий або цілепокладання як основний компонент соціально-педагогічної діяльності вимагає визначення цілей діяльності, які необхідно розв'язати спеціалісту. Наступним кроком соціального педагога є пошук шляхів розв 'язання проблеми. З цією метою на основі встановленого діагнозу розробляється цілепокладання ("дерево цілей"); добираються методи і форми організації. Головна мета визначає напрямок соціально-педагогічної діяльності, проміжні цілі - це завдання, які виступають засобами реалізації поставленої мети.

2. Мотиваційний компонент. Мотивація - це рушійна сила людської поведінки. Визначення мотиваційної готовності клієнта до процесу має включати дерево цілей "хочу-можу-роблю-отримую".

3. Соціально-педагогічна діяльність за своєю сутністю є комунікативної. Під комунікативним компонентом розуміють взаємодію соціального педагога і клієнта, метою якої є оптимізація механізмів функціонування індивіда чи соціальної групи. У соціального педагога встановлюються міжособистісні, групові відносини, відносини у громаді.

Комунікації (спілкування) визначається стилем спілкування з різними категоріями людей: сором'язливими, агресивними, замкнутими, недовірливими, охочими до розмов, і тими, хто шукає справедливості та підтримки, і з тими , хто її вимагає.

4. Процесуальний компонент - це конкретний вибір змісту та виду діяльності, її технології. Завданням технології є розробка методик результативного цілеспрямованого впливу.

5. Результативний компонент включає моніторинг та оцінку виконаної роботи. Метою моніторингу в першу чергу є визначення ефективності заходів, уведених у план реалізації соціально-педагогічної діяльності.

Оцінка виконання соціально-педагогічної діяльності проводиться для того, щоб переконатися, наскільки успішно чи ні відбувається виконання завдань. Отож, моніторинг та оцінка є важливим компонентом при здійсненні соціально-педагогічної діяльності.

Соціально-педагогічна діяльність відбувається на основі дотримання таких принципів:

- законності та прав людини (забезпечення юридично-правовими документами);

- державного підходу;

- зв'язку змісту і форм з конкретними умовами життєдіяльності особистості;

- диференційованого та індивідуального підходу до клієнтів соціально-педагогічної діяльності;

- цілеспрямованості;

- системності;

- інтеграції;

- компетентності та компетенції;

- контролю та перевірки;

- специфічності (вибір адекватної технології);

- гуманізму;

- незалежності (виключає дискримінацію за віковими, політичними, статевими, релігійними, національними ознаками);

- клієнтоцентризму - клієнт завжди правий;

- конфіденційності;

- толерантності (діяльність спрямовується на різних клієнтів, тих хто потребує допомоги, не сортуючи їх на "добрих-поганих", "зручних-незручних", "податливих-безнадійних".

Зміст соціально-педагогічної діяльності визначають наступні функції.

Комунікативна функція соціально-педагогічної діяльності полягає в налагодженні взаємодії особистості з різними сферами життєдіяльності.

Організаторська функція характеризує соціально-педагогічну діяльність з точки зору соціального менеджменту, що полягає в структуруванні, плануванні, розподілі різних видів діяльності, координації роботи з різними соціальними інститутами.

Прогностична функція означає передбачення результатів своєї діяльності.

Охоронно-захисна функція спрямована на відстоювання прав та інтересів дітей та молоді.

Діагностична функція покликана виявляти окремі аномалії в певному мікросоціумі.

Попереджувально-профілактична функція має на меті запобігання асоціальних явищ.

Корекційно-реабілітаційна функція полягає у зміні та удосконаленні якостей особистості, особливостей життєдіяльності клієнта.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем клієнта.

Основними напрямами соціально-педагогічної діяльності є:

- підвищення рівня соціокультурної адаптації індивіда чи групи;

- профілактика явищ дезадаптації;

- робота з людьми девіантної поведінки;

- соціально-педагогічна реабілітація і корекція;

- посередництво між людиною та середовищем;

- забезпечення розвитку і саморозвитку особистості.