Форми соціально-педагогічної діяльності - це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта. Класифікація форм організації соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати:
1.3а специфічними ознаками:
- функціональність, яка вказує на таку форму, яка забезпечить реалізацію окремих функцій соціально-педагогічної діяльності (наприклад, здійснення профілактики окремих соціальних ситуацій вимагає одних форм, а реабілітаційна робота - інших);
- структурність, характеризується специфічними правилами побудови окремих організаційних форм;
- інтегративність передбачає об'єднання різних форм соціально-педагогічної діяльності.
2. За напрямками соціально педагогічної діяльності: - пізнавально-розвивальні; - художньо-естетичні; - спортивні; - трудові.
3. За кількісним складом учасників:
- індивідуальні (робота з окремою людиною);
- групові (робота з малою групою, сім'єю);
- масові (робота з великою кількістю людей - громадою);
4. За домінуючим засобом виховного впливу: словесні, практичні, наочні.
5. За складністю побудови: прості, складні, комплексні.
6. За характером змістового наповнення: інформаційні, практичні, інформаційно-практичні.
7. За напрямами соціально-педагогічної діяльності: превентивні, реабілітаційні, захисні та ін.
Форми соціально-педагогічної діяльності поділяються на традиційні (бесіди, вікторини, диспути, конкурси, усні журнали, тематичні вечори тощо) і нетрадиційні (молодіжні "Інтернет кафе", вуличні ігротеки, профілактичні програми "Підліток-підлітку", "Ровесник-ровеснику" тощо).
Кожна організаційна форма вимагає її проектування. Проект організаційної форми - це пакет інформаційно-практичних матеріалів та рекомендацій щодо її організації та унаочнення, часу, приміщення, зовнішнього виду учасників.
Здійснення соціально-педагогічної діяльності відбувається у відкритій соціально-педагогічній системі та системі спеціалізованих закладів (див. таблиця 1).
Таблиця 1
СФЕРИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Місце роботи | Заклади соціально-педагогічної діяльності |
Соціально-педагогічні служби освітніх закладів | Дошкільні, загальноосвітні та професійні заклади, коледжі, ліцеї, школи-інтернати, дитячі будинки; спеціалізовані загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади |
Соціальні служби спеціалізованих закладів | Будинки престарілих, сімейні дитячі будинки, центри реабілітації, соціальні притулки, спецшколи для дітей з відхиленнями в розумовому і фізичному розвитку, центри зайнятості, біржі праці, в'язниці та ін. |
Соціальні служби організацій та підприємств | Комерційні структури, гуртожитки, творчі та громадські організації, різноманітні фонди, банки, благочинні організації |
Муніципальні соціальні служби | Соціальні служби, соціально-педагогічні, культурно-спортивні комплекси, центри соціальної педагогіки та соціальної роботи, відділи соціального захисту населення, відділення соціальної допомоги тощо. |
Служби культурної анімації | Підліткові клуби, будинки культури, школи народних ремесел, сімейні клуби, сімейні гуртожитки, ігрові площадки, парки та ін. |
Валеологічні служби | Психологічні центри здоров'я, профілакторії, реабілітаційні зали та комплекси, центри народних засобів оздоровлення, медпункти тощо. |
Приватна практика |
Відкрита соціально-педагогічна система об'єднує соціальні, економічні, політичні, культурні заклади, які сприяють соціалізації молодого покоління. Вона носить багатофункціональний характер, підтримує зв'язки з усіма соціальними інститутами, працює на принципі консолідації, забезпечує індивідуальний розвиток і становлення особистості, захист прав та інтересів різних категорій населення, формує громадянську думку, забезпечує культурно-освітній рівень, який реалізує через комплекс справ і заходів. До неї належать сім'я, школа та вищі навчальні заклади, оточуючі люди, громадські, молодіжні та дитячі об'єднання, спеціальні структури та інші соціалізуючі інститути.
У залежності від сфер діяльності спеціаліста можна визначити такі напрямками соціально-педагогічній діяльності:
o соціально-педагогічна діяльності з сім'єю (проблемною, віруючими батьками, з сім'єю, в якої є обдаровані або хворі діти);
o соціально-педагогічна діяльності в системі шкільної освіти;
o соціально-педагогічна діяльності в мікрорайоні;
o соціально-педагогічна діяльності в притулках;
o соціально-педагогічна діяльність в інтернатних закладах;
o соціально-педагогічна діяльності з важкими дітьми, з дітьми з "групи ризику";
o соціально-педагогічна діяльності у виправних закладах;
o соціально-педагогічна діяльність як організація дозвілля.
Кожен напрям діяльності має відповідну методику, яка здійснюється за певним алгоритмом, має свою стратегію і тактику і своє спрямування. Однак спільним є логіка діагностики клієнта: вивчити, щоб знати; знати, щоб зрозуміти; зрозуміти, щоб допомогти.
Загальна концепція допомоги полягає:
1) у виявленні причин деформації в розвитку клієнта, пошук засобів і способів їх усунення, зміни середовища в інтересах клієнта;
2) розробки адекватної методики соціально-педагогічного процесу, який дозволить нормальному розвитку клієнта.
Організація допомоги повинна ґрунтуватися на положеннях ООН: загальній декларації прав людини і Конвенції про права дитини. Успіх допомоги можливий за умови об'єднання всіх суб'єктів в єдину систему, центром якої має стати соціальна, психологічна, соціально-правова, психолого-медико-педагогічна служба.
ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ
2.1. Нормативно-правове забезпечення діяльність соціального педагога
2.2. Кваліфікаційні вимоги до фахівця соціально-педагогічної діяльності
2.3. Модель професійної компетентності соціального педагога
2.4. Психологічна служба у закладах освіти України
2.5. Організація соціально-педагогічної роботи соціального педагога у психологічній службі
2.6. Визначення ефективності соціально-педагогічної роботи
2.7. Соціально-педагогічний патронаж
2.8. Перспективи розвитку професії