Педагогіка - Пальчевський С.С. - Теорія цілісного виховання Рудольфа Штайнера - вальдорфська педагогіка.

Теоретичні та практичні основи вальдорфської педагогіки були розроблені австрійським філософом та педагогом Рудольфом Штайнером (1861-1925). Перша вальдорфська школа була заснована ним разом із директором і співвласником фабрики "Вальдорф-Асторія" у м. Штутгарті Емілем Мольтом у 1919 році. З приводу цього того ж року Штайнер писав: "Наша мета - пробудити в зростаючій людині ті сили і здібності, які будуть їй потрібні до кінця життя, щоб працювати компетентно для сучасного суспільства і мати достатньо засобів до існування".

В основу педагогічної концепції теорії цілісного виховання, яка становить підґрунтя роботи вальдорфських шкіл, покладено релігійно-філософське вчення Штайнера - антропософію. Згідно з ним, розвиток людини відбувається за семирічними ритмами, знання яких дозволяє правильно вибудовувати виховний процес. Упродовж кожного із семи років відбувається дозрівання одного з елементів людської природи. Методи та прийоми навчання та виховання фундуються на антропософській інтерпретації розвитку особистості як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних чинників.

Принципи діяльності вальдорфської школи передбачають: 1) виховання в дусі свободи, що веде дитину до вільного і глибокого самопізнання, комплексного розвитку внутрішніх сил, самовизначення в житті; 2) цілісність формування особистості - єдність її тілесної, душевної і духовної сторін; 3) врахування особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів; 4) опору на авторитет вихователя, батьків, духовного ідеалу.

Упродовж 12 років навчання вальдорфські школи дають повну середню освіту. Для вступників до університету існує ще так званий 13-ий клас - абітурієнтський. Від традиційної цю школу відрізняє низка особливостей. Наприклад, викладання епохами - щоденне вивчення одного предмета впродовж 3-4 тижнів, що дозволяє глибше зануритися в нього (епоха математики, історії, фізики і т. д.). Класний учитель супроводжує дітей з 1-го по 8-ий клас, що дає можливість системно спостерігати за розвитком дитини, продуктивніше використовувати її індивідуальні особливості для врахування сезонного, тижневого та добового ритмів. Шлях пізнання законів форми та простору представлений у 1-му класі навчальним предметом "малювання форм ", який у 9-му класі переростає у "проективну геометрію "Викладання іноземних мов (як правило, кількох) розпочинається з першого класу. Все життя учня у школі пронизане мистецтвом (ліплення з воску та глини, рукоділля, художні ремесла, живопис, рецитація, драматичні постановки, евритмія та ін.). Велика кількість дослідів з фізики, хімії, географії, біології сприяє глибокому засвоєнню предметів не тільки на теоретичному, а й на практичному рівнях. Діти навчаються грі на музичних інструментах, є учасниками шкільних оркестрів. Принциповим у педагогічному процесі під час практичних занять є використання натуральних матеріалів: вовни, рослинних фарб, крейди, каменю, металу.

Особливістю навчальної методики у цих школах є образний виклад навчального матеріалу на будь-якому навчальному занятті, що наближає цю методику до дидактичної художності. На кожному занятті учень отримує живий образ того, що вивчається. У ньому в художній формі поєднуються в єдине як строга, об'єктивна науковість, так і живе, суб'єктивне, емоційно забарвлене, особистісно-значуще. У зв'язку з цим традиційно використовується гетеаністичний метод навчання, який буквально означає - пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізнаючи світ.

Згаданий метод епох полягає в тому, що вивчення одного і того ж предмета ведеться щоденно із 7 год. 40 хв (врахування добових біоритмів) упродовж, як згадувалось, 3-4 тижнів. Добираючи ретельно зміст навчального матеріалу, виділяючи головне, що підлягає обов'язковому засвоєнню, вчитель спочатку створює цілісний образ нового матеріалу, а згодом продовжує вивчення на основі його "розгортання".

У розкладі уроків навчання вранці методом епох поєднується з практичними заняттями після 12 годин - ручною працею, музикою, ритмікою тощо.

Таким чином, вальдорфська педагогіка передбачає цілісний розвиток особистості учня відповідно до його внутрішніх задатків та спрямованості, а не прискорений розвиток одних функцій за рахунок інших. Взявши раціональне зерно з педагогічного напряму дидактичної художності, вона позбавилася того педагогічного анархізму, який був властивий цьому напрямку.