Нею представлений психотерапевтичний напрям у педагогіці, який цілеспрямовано з навчально-виховною метою застосовує засоби навіювання і в свою чергу поділяється на: гіпнопедію, ритмопедію, релаксопедію, сугестопедію, що розвивалися впродовж XX ст., використовуючи досягнення науки у вивченні поєднання сфери свідомого та підсвідомого у процесі діяльності людини. Вихідною основою для розрізнення цих напрямів є визначальний прийом впливу на мнестичні можливості учнів. Гіпнопедія, наприклад, орієнтувалася на функціональні можливості "сторожового пункту" у сні. Ритмопедія - на організацію перехідних станів біоритмів - гіпнотичних фаз. Релаксопедія - на прогресивну м'язову релаксацію і автогенне тренування. Сугестопедія - на цілеспрямовані сугестивні впливи у звичайному стані свідомості загальновизнаним інструментарієм.
Історія розвитку сугестопелагогіки започаткувалася в 1922 р., коли, згідно з твердженням французького вченого Пітона, було вперше використано гіпнопедичний метод під час вивчення радіосправи слухачами американської морської школи у Пенсаколі (штат Флорида). Майбутні морські піхотинці, лягаючи спати з телефонними навушниками, навчалися телеграфному коду під час сну.
З того часу сугестопедагогіка пройшла тривалий шлях свого розвитку від гіпнопедії до сугестопедії. У межах цього шляху виділяються чотири основні періоди:
I період - донауковий. Тривав до появи та розвитку гіпнопедії, тобто до 30-х рр. XX ст., коли в СРСР під керівництвом А.М.Свядоща в лабораторії вищої нервової діяльності охорони здоров'я дітей і підлітків та лабораторії з вивчення сну Інституту фізіології ім. І.П.Павлова АН СРСР, а також у деяких клініках розпочалися перші наукові дослідження сприйняття мовлення під час сну. Подібні дослідження велися також у Франції.
II період - гіпнопедичний. Він пов'язаний із розвитком наукових досліджень проблем гіпнопедії у 30-х рр. XX ст. і 1966 роком, коли в Болгарії на базі секції сугестології при інституті ім. Т.Самодумова був створений НДІ сугестології, який розпочав дослідження проблем сугестопедії, та організацією у цьому ж році при кафедрі педагогіки Пермського державного педагогічного інституту наукової лабораторії з дослідження проблем релаксопедії.
III період - паралельного розвитку сугестопедії та релаксопедії. Початком його є 1966 рік. Кінець - 70-і рр. XX століття. У цей час ці два напрями в основному сформувались в навчальні системи, що знайшло свій вияв у появі фундаментальних наукових праць їхніх основоположників - болгарського вченого Г.К.Лозанова та російського І.Ю.Шварца.
IV період - період модифікацій сугестопедичних та релаксопедичних підходів до навчання. Розпочавшись з кінця 70-х років XX ст., цей період продовжується до сьогоднішнього дня.
Особливу ефективність у розкритті резервних можливостей учня у процесі його навчання та виховання виявляє сугестопедія, теоретичні та практичні основи якої сформовані під керівництвом Г.К.Лозанова у Софійському НДІ сугестології (Болгарія). Стосовно учня, слухача чи студента вона виступає як глобальна система, яка цілеспрямовано використовує як усвідомлювані, так і неусвідомлювані форми інформації. Враховує те, що помітну роль у виявленні резервних можливостей особистості грають периферійні перцепції, неусвідомлені реакції, мотивації, потреби, а також неусвідомлені автоматизовані елементи в рамках свідомої діяльності. Початок свій, як стверджує Г.К.Лозанов, сугестопедія бере ".. .від дегустивно-сугестивної комунікативної психотерапії, зв'язаної з глобально впливаючими звільняючими і стимулюючими чинниками у мистецтві та з сучасними експериментальними психологічними дослідженнями налаштування, мотивації, потреб і спрямованості особистості, причому весь цей комплекс адаптований до умов навчального процесу " (Лозанов ПК. Сугестопедическое воспитание и обучение всем предметам в десятом классе средних общеобразовательных школ // Проблемы сугестоло-гии: Материалы I международного симпозиума. - София, 1973. - С. 11).
Сугестопедичне навчання, поліпшуючи пам'ять і сприяючи автоматизації запам'ятовування нового навчального матеріалу, завдяки "приємному переживанню" та "ефекту відпочинку або хоч би відсутності втоми" "розкриває резерви цілісної особистості учня". У Болгарії були випадки, коли сугестопедичними заняттями лікували невротично хворих дітей.
Своєрідним "полігоном" для впровадження сугестопедії у навчальну практику стало вивчення іноземних мов учнями, курсантами та студентами. Однак останнім часом сугестопедія значно розширила свою "предметну географію" (Див.: Пальчевеький С.С. Сугестопедагогіка. -К, 2005).
Сугестопедія вільна від будь-яких юридичних та медичних протипоказань. Перебуваючи на етапі подальшого розвитку та модифікацій, їй вдається розкривати ті резерви пам'яті та цілісного розвитку особистості, які ставлять її в окремих моментах (засвоєння обсягів навчального матеріалу, швидкість його запам'ятовування) попереду вальдорфської педагогіки. Сугестопедичні підходи до навчання існують в багатьох країнах світу.
Завершуючи огляд історичного розвитку педагогічної думки та педагогічної практики у зарубіжних країнах, варто підкреслити, що людство у своєму історичному розвитку пройшло від аграрного суспільства до суспільств, які виявляють соціально-ментальні ознаки досить глибокого "занурення" в інформаційну стадію (Швейцарія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Данія). Цей тривалий історичний шлях супроводжувався певною логікою змін основних характеристик відповідних кожному варіанту суспільств систем освіти та науки. Ця логіка чітко простежується в таблиці, яку пропонує увазі читачів відомий вітчизняний учений, співробітник Інституту вищої освіти АПН України Костянтин Корсак (Див.: Корсак К. Освіта і суспільство - дороговказ розвитку //Рідна школа. - 2002. -Л&5. - С. 7>.
|
№ |
Характеристика |
Доаграрне суспільство |
Аграрне суспільство |
Індустріальне суспільство |
Інформаційне суспільство |
|
1. |
"Середній" продукт системи навчання |
член племені |
раб чи кріпак |
робітник чи клерк |
вільний професіонал |
|
2. |
Домінуюча форма освіти (і виховання) |
сімейна і зграйна |
сімейна і державна |
державна |
громадська, усуспільнена |
|
3. |
Характер навчання |
природний |
безпосередній, індивідуальний |
масовий, стандартний |
індивідуальний, нестандартний |
|
4. |
Основа культури навчання |
приклад |
слово і приклад |
друкований текст і слово |
числова форма інформації |
|
5. |
Загальна характеристика освіти: а) обов'язкова б) первинна |
освіти (як системи) не існувало |
дуже коротка 1-4 роки 2-6 років |
тривала 7-9 років 7-12 років |
неперервна 12-14 років > 20 років |
|
6. |
Стандарти освіти |
відсутні |
локальні |
національні |
міжнародні |
|
7. |
Значення вищої освіти |
не існувала |
неістотне |
істотне |
ультимативне |
|
8. |
Роль освіти і науки у продуктивних силах країни |
практично відсутня |
ледь помітна |
помірна |
вирішальна |
|
9. |
Головні методи |
природні |
емпіризм |
наукові(поділ і аналіз) |
холізм (комплексність) |
|
10. |
Лідери серед наук |
матеріалознавство |
механіка, математика |
фізика і хімія |
біологія та екологія |
|
11. |
Основа ідей |
фантазії та міфи |
віра та релігія |
точні науки |
науки про людину і світ |
|
12. |
Об'єкт довіри |
міфи |
віра в Бога |
точні науки |
комплексні науки |
Примітки.
Первинна освіта (Initial Education) - усі види навчання і отримання фахової компетентності від народження людини до моменту її виходу на ринок праці чи початку виконання обов'язків члена нової родини.
Слово "неука" тут вжито у міжнародному значенні "Sciences" (несуб'єктизовані знання, варті довіри й отримані в результаті дослідів і вимірів).
З аналізу даних таблиць напрошуються такі висновки:
1. Життя людини у високоорганізованому суспільстві настільки ускладнюватиметься, що вимагатиме від неї безперервної освіти у різних її формах із випередженням такої з них, як самоосвіта.
2. Основою культури навчання ставатиме числова інформація, яка для свого належного освоєння вимагатиме високої духовної культури.
3. Освіта слідом за наукою все далі й далі відходитиме від "чорно-білого моно" у баченні світу та людини в ньому крізь "лорнет" класичної науки з її головними методами пізнання - поділом та аналізом. Цілісність і комплексність у багатстві всіх взаємозв'язків створюватимуть те "кольорове стерео", яке "поверне" світу та людині їхню унікальність та непередбачуваність долі і стане головним методом пізнання.
4. Освіта разом із наукою, обходячи величезне коло пізнання Всесвіту, поступово повертається до людини як найскладнішого творіння, яке зустрічалося на його шляху, того творіння, в якому, можливо, й приховано основні таємниці Всесвіту.
5. Освіта і її "провідник" - педагогіка поряд з іншими галузями науки стають в інформаційному суспільстві вирішальною, провідною силою у розвитку продуктивних сил країни.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Назвіть основні течії реформаторської педагогіки кінця XIX- XX ст. Обґрунтуйте їхню появу.
2. Визначте риси реформаторської педагогіки, які "проросли" у сучасній педагогічній практиці.
3. Виділіть головні спільні ознаки між рухом "нового виховання" і концепцією особистісно орієнтованого виховання у вітчизняній педагогіці.
4. Виявіть причини елітарності вальдорфської педагогіки.
5. Поясніть логіку зв'язків між педагогічним напрямком дидактичної художності, вальдорфською педагогікою і сугестопедичним напрямком сугестопедагогіки.
6. Зробіть найзагальніший прогностичний аналіз розвитку світової педагогічної теорії та практики.
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте самостійно розділ "Загальні основи сугестопедагогіки'' із посібника Пальчевський С. Сугестопедагогіка. -К, 2005. - С. 10-66.
2. За матеріалами розділу підготуйте виступ на семінарські заняття.
Рекомендована література
1. Валкова Н.І7. Педагогіка. - К., 2003. - С. 566-574.
2. ДьюиД. Школа и общество / Пер. с англ. - М., 1907.
3. Кершенштейнер Г. Понятие трудовой школы / Пер. с нем. - М, 1915.
4. Левківський М.В. Історія педагогіки. - К., 2003 - С. 79-97.
5. Пальчевський С.С. Сугестопедагогіка. - К., 2005 - С. 122-150.
6. Френе С. Избранные педагогические сочинения. - М., 1990.
7. Фіцула ММ Педагогіка. - К., 2000. - С. 480-485.
Виховні традиції у Київській Русі.
Розвиток писемності та виникнення перших шкіл.
Перекладацька діяльність та педагогічні пам'ятки Київської Русі.
Культура та освіта Українського Відродження.
Братські школи в Україні.
Українські козацькі школи.
Перші навчальні заклади вищого типу на східнослов'янських землях - Острозька та Києво-Могилянська академії.
Видатні діячі української освіти XVI - першої половини XVIII ст.
2.8. Розвиток вітчизняної школи та педагогічної думки впродовж другої половини XVIII-XIX століть