Людина - соціальний індивід, що поєднує риси неповторно-індивідуального та загальнолюдського. Кожному із нас суджено нести свою "барву", але всі разом ми зобов'язані іти крізь життя у "невидимих коронах", які "виковувалися" впродовж століть і тисячоліть кращими представниками людського роду. Людські "корони" - то ідеали, без яких життя перетворюється на існування, а людина - на істоту. "Рухи серця, пристрасті, заздрість, надія і страх, які інколи гнітять людей, - писала колишня учасниця індійського національно-визвольного руху Анні Безант, - можуть довести їх до хвороби і від хвороби до безумства. Коли це трапляється, то причиною буває те, що люди сліпці й невігласи і не знають, як розкрити свою божественну сутність". Засобом такого "розкриття" стають ідеали, які доносяться до людини шляхом виховання, що, згідно з К.Д.Ушинським, просвітлює свідомість. У педагогіці трапляються різні ідеали: будівника комунізму, патріота-націоналіста, всебічно гармонійно розвинутої особистості, автентично спрямованої людини, громадянина-патріота та ін.
Для всіх них у свій час К.Д.Ушинський визначив єдину субстанціональну основу, про яку писав: "Є тільки один ідеал довершеності, перед яким схиляються всі народності, це ідеал, що його дає нам християнство. Усе, чим людина як людина може і повинна бути, виражено цілком у божественному вченні, і вихованню залишається тільки, раніше всього і в основу всього, вкоренити вічні істини християнства. Воно дає життя і вказує вищу мету всякому вихованню, воно ж повинно служити для виховання кожного християнського народу джерелом усякого світла і всякої істини. Це невгасимий світоч, що вічно, як вогняний стовп у пустелі, попереду людини і народів; за ним повинен прямувати розвиток усякої народності й усяке справжнє виховання, що йде разом із народністю" (Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні // Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: У 2 т.- Т.І. -К., 1983. - С. 101).
Релігійні ідеали, як правило, найдавніші й най триваліші, їхня історія нараховує тисячоліття. До сьогодні вони слугують найширшою об'єднуючою орієнтувальною основою для мільйонів і навіть мільярдів людей у світі.
Другою субстанціональною основою для орієнтувальних позицій мільйонів людей у світі слугують популярні філософські вчення, які нерідко поєднуються з релігійними течіями.
Однак життя кожного народу, наповнене конкретикою певного історичного періоду, висуває до змісту виховання значно конкретніші завдання, які відповідним чином відображаються в державних документах. Це не означає, що ці завдання входять у суперечність із субстанціонально визначальними. Швидше за все у переважній більшості випадків вони конкретизують останні, демонструючи вплив загального через одиничне.
Зважаючи на це, під поняттям зміст виховання зазвичай розуміють багатство соціального досвіду людства, представлене надбаннями світової і загальнонаціональної культур, системою ціннісних орієнтацій, які вихованцям необхідно засвоїти з метою найповнішої самореалізації в умовах гармонізації власно особистісних і загальносуспільних інтересів.
Таке багатство досвіду у виховній системі середньо освітніх навчальних закладів представлено різнобічними аспектами культури особистості: громадянської, розумової, філософсько-світоглядної, моральної, екологічної, трудової, естетичної, фізичної. Всі у сукупності вони притаманні гармонійно розвинутій особистості, яка певним чином уособлює виховний ідеал сучасних освітніх систем.
Патріотизм.
Політична освіченість.
Моральність.
Трудова активність учнів.
Виховання розумової культури.
Філософсько-світоглядні основи підростаючої людини.
Виховання моральної культури учня.
Екологічне виховання.
Виховання естетичної культури.