Педагогіка - Пальчевський С.С. - Стратегічні основи співробітництва соціального педагога з інспекцією відділу міліції у справах неповнолітніх.

У процесі соціально-педагогічної діяльності соціальному педагогові доводиться співпрацювати з інспектором відділу міліції у справах неповнолітніх. Стратегічні основи такого співробітництва передбачають:

1) виявлення важких" підлітків, дітей групи ризику, вивчення характеру за умови їхньої соціалізації;

2) щорічний профілактичний курс лекцій про правопорушення, які здійснюють підлітки та старшокласники;

3) обмін інформацією для підготовки психолого-педагогічних характеристик на проблемних підлітків, які здійснюють протиправні дії (крадіжка, рекет);

4) соціально-педагогічну роботу в неблагополучних сім'ях, зокрема, виховання батьків засобами залучення до кола потреб їхніх дітей;

5) виявлення і нейтралізація джерел негативного впливу на неповнолітніх (ровесників, друзів, антисоціальних груп, випадкових знайомих тощо);

6) обмін інформацією про дітей і підлітків, які уже стоять на обліку в інспекції у справах неповнолітніх, допускали дрібне хуліганство, з'являлися в громадських місцях у нетверезому стані або здійснили злочин і стосовно них застосовувалися заходи, не пов'язані з реальним позбавленням волі, тобто йдеться про умовне покарання терміном на 2-3 роки);

7) спільний пошук "особливо важливої персони" (термін однієї з відомих голландських методик соціально-педагогічного впливу), яка, розуміючи і підтримуючи дитину, має особливо сильний емоційний, вольовий чи моральний вплив на неї; використання цієї людини для необхідної соціально-педагогічної корекції поведінки неповнолітнього порушника;

8) пошук можливостей для надання матеріальної допомоги тим, хто її потребує;

9) вивчення проблем доцільності подання школою клопотання про помилування у тому випадку, коли підліток на основі рішення супу за здійснений злочин був позбавлений волі;

10) консолідація сил школи, громадськості, інспекцій у справах неповнолітніх з метою розв'язання назрілих соціально-педагогічних проблем, які потребують свого термінового вирішення.

Соціально-педагогічні основи профілактики суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді.

Важливою ділянкою роботи соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах є профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді. На жаль, у зв'язку з особливостями соціально-економічної ситуації останніх років Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (понад 20 самогубств на 100 тисяч населення). Зросла кількість дитячих суїцидів. Зважаючи на це, Міністерство освіти і науки України підготувало лист від 27.06.2001 р. "Про профілактику суїцидальної поведінки серед дітей та підлітків". Відповідно до нього практичним психологам та соціальним педагогам рекомендується низка профілактичних заходів:

1. Виявлення дітей, які мають труднощі в навчанні, проблеми у поведінці та ознаки емоційних розладів, як учасників можливої "групи ризику". З цією метою бажано провести:

o бесіди з класними керівниками та іншими категоріями педагогічних працівників;

o психолого-педагогічні спостереження у класах;

o тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

o бесіди і консультації з батьками, діти яких мають труднощі у навчанні, проблеми у поведінці і ознаки емоційних розладів.

2. Визначення причин труднощів учнів "групи ризику", яке можливо провести через:

o індивідуальні обстеження дітей "групи ризику" (тестування, бесіди тощо);

o функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які зумовлюють її труднощі;

o визначення типу "групи ризику" та рівня небезпеки.

3. Використання можливих шляхів подолання труднощів:

o переадресування до фахівців - дитячого психоневролога, психотерапевта, в соціальні служби для молоді;

o індивідуальна та групова корекція;

o робота психолога (соціального педагога) з сім'єю, рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;

o рекомендації вчителям щодо вибору індивідуального педагогічного стилю спілкування з конкретною дитиною;

o зниження вимог до виконання навчальної програми;

o тимчасовий перехід на індивідуальну форму навчання;

o зміна дитячого колективу;

o переведення до іншого вчителя;

o заохочення до позашкільної діяльності, створення "ситуації успіху";

o допомога сім'ї з боку вихователів, соціальних педагогів з охорони дитинства.

4. Психологічна просвіта вчителів та батьків, яка включає:

o психолого-педагогічні семінари: "Емоційні розлади у дітей", "Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в дитячому і підлітковому віці", "Шляхи допомоги при потенційному суїциді".

o Виступ на батьківських зборах, "батьківських університетах", де в узагальненому вигляді повідомляються дані, отримані в результаті психологічних досліджень, пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного стану дітей "групи ризику".