Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Явище підкорення у неформальній групі вихованців

Функціонування будь-якої групи - реальної, офіційної, контактної, неформальної - є досить складним процесом. У ньому можуть формуватися і проявлятися сили, полярні за своєю змістовою спрямованістю: від гранично асоціальних до виражено просоціальних. Спостерігаються і проміжні силові імпульси. Залежно від цього визначаються й рівні групового розвитку, нормативними показниками якого є цінісно-орієнтаційна єдність, колективне самовизначення, ідентифікація, референтність тощо.

У психолого-педагогічній науці перевага віддавалася пошуку механізмів, організаційно-педагогічних засад та умов виховного потенціалу групи у контексті морального розвитку індивідів. Основним методологічним аргументом при цьому було положення про вплив морально розвиненіших індивідів на тих, що перебувають на нижчих рівнях морального розвитку. Механізмами цього впливу є наслідування, ідентифікація, груповий конформізм. Із віком дія цих механізмів посилюється і досягає апогею у підлітковому віці, коли вплив дорослих на вихованця істотно зменшується.

У груповому середовищі, коли його утворюють вихованці різного віку, можуть виникати деструктивні тенденції. Вони є результатом прагнення до прагматичної користі одного чи кількох лідерів. Це може визначити загальний морально хибний напрям розвитку як неформальної групи, так і деяких індивідів.

У цьому зв'язку педагог з метою профілактики або корекції цих групових тенденцій повинен мати наукові уявлення про можливі засоби, якими користуються прагматично орієнтовані лідери для досягнення своїх цілей. Узагальнено можна констатувати про такі засоби підкорення лідером індивіда.

Навіювання. Лідер цілеспрямовано прямо чи побічно впливає на психіку члена групи, нав'язуючи йому певну мету. Така дія стає ефективною через знижену свідомість і критичність при сприйманні й реалізації навіюваного змісту, а також через відсутність цілеспрямованого активного розуміння, розгорнутого логічного аналізу й оцінювання у співвідношенні з минулим досвідом і конкретним станом члена групи. Ефективність навіювання зумовлюється соціальним статусом, вольовою, розумовою, характерологічною вищістю суб'єкта навіювання. Мають значення і психологічні особливості члена групи, на якого спрямовується навіювання: ступінь навіюваності, взаємини між ним і лідером (довіра, авторитетність, залежність).

Спокутування. Лідер обіцянками викликає у члена групи сильне бажання мати що-небудь або робити щось принадне, вигідне тощо. Важливо, що предмети цих бажань суспільно незначущі.

Залякування. Лідер щодо члена групи використовує вплив, який викликає у нього страх і робить його боязким.

Підступи. Лідер щодо члена групи задумує зле, але робить це не відкрито, а приховано.

Збентежування. Лідер виводить члена групи із стану спокою, викликаючи у нього ніяковість, хвилювання, тривогу.

Наклеп. Лідер щодо члена групи поширює неправду, інсинуації з метою заплямувати, зганьбити його.

Злостивість. У стосунках із членом групи лідер сповнений злості, ворожнечі, злорадства.

Для подолання проблеми підкорення одного вихованця іншим педагог може спробувати ізолювати вихованця від негативного впливу лідера з прагматичною орієнтацією. Однак при цьому дорослі (педагоги і батьки) не застраховані від подібного впливу на вихованця в іншій неформальній групі.

Деструктивно налаштований лідер підкоряє вихованця не силоміць, а прагне лише схилити його, хоча цього може і не статися. Отже, для педагога продуктивнішими будуть дії нарощування у вихованця опору до асоціальних прагнень лідера. З цією метою він працює над вольовим, розвитком такого вихованця, формуванням у нього свідомості, самокритичності, моральної рефлексії, впевненості в собі, морального самоствердження. Стосовно лідера з прагматичною спрямованістю потрібна цілеспрямована виховна робота щодо кардинальної зміни у нього ціннісних орієнтацій.