Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

Наукове визначення дружби зазвичай пов'язують з вибірковою прихильністю принаймні двох суб'єктів. У такому розумінні її кваліфікують як складне моральне почуття, яке поєднує у своїй структурі потребу у спілкуванні із суб'єктом дружби, прагнення до спільних форм діяльності, спільні співпереживання та емоційну пам'ять, страх втрати партнера, престижну (здебільшого ідеалізована) його оцінку. Це моральне почуття передбачає вияв обопільних інтимнодовірливих взаємин. Міцна дружба може ґрунтуватися і на почутті взаємної любові.

Наведене наукове визначення дружби ґрунтується на феномені нерозлучності її суб'єктів: вони зорово сприймають один одного, знаходяться поруч, є супутниками. Такий безпосередній взаємний емоційно-ціннісний потяг є соціоперцептивним (соціальна перцепція - сприймання людини людиною) видом дружби. На його зародження і виховання спрямовані всі педагогічні зусилля.

Феномен нерозлучності виявляється в однакових заняттях (навчальних, позанавчальних), у спільних учителях, однакових бажаннях, інтересах, переживаннях, що реалізуються у спілкуванні, діяльності у вільний час. Нерідко друзі обирають спільний шлях життя, погоджуючи між собою свої думки та інтереси. Суб'єктам цього виду дружби властива нерозривна і тверда одностайність, зумовлена рівністю умов життя та соціального статусу. Справясні друзі, яким притаманна вірність і щирість, у своїй життєдіяльності дотримуються законів дружби і відповідно вибудовують свої стосунки. Цінуючи дружбу, один із друзів може відмовитися від своїх ровесників, якщо це необхідно іншому. Такі ситуації непоодинокі, адже друг може зазнати і наклепів, і висміювання, і образи, і неприхованої неприязні. За такої ситуації на допомогу прийде його супутник. Він захистить від кривдника, змусить його змінити поведінку. Друга ж він розрадить і зміцнить внутрішні сили стосовно стійкості до таких аморальних діянь.

Однодушність приносить друзям істотну користь, оскільки захищає їх від можливих нападників. Це слугує і користі іншим: вони беруть з них приклад для власного стилю життя.

Друзі надають перевагу один одному порівняно з іншими, зміцнюючи свою душевну єдність. Вони чинять стосовно один одного так, щоб не засмутити, а відчути обопільне задоволення. Друзі часто ставлять перед собою правило: ніколи не доводити іншого до необхідності виправдовуватися у тому, чим він міг би засмутити мене. Вони поводяться так, щоб інші не запідозрили їх у лицемірстві. Якщо у друзів і виникають якісь дрібні непорозуміння, вони приховують їх від людей.

Баланс міжособистісної єдності та рівноваги друзів може порушитись через те, що один із них досягає більших успіхів чи займається індивідуальною справою. Хоча при цьому дружба може залишатись досить міцною, як і раніше, але звужуються межі "поля зіткнення", і це позначається на взаєминах друзів.

Попри всю морально розвивальну перспективність соціоперцептивного виду дружби, ним недоцільно обмежуватися у виховному процесі. Вихователь має дбати і про персоналізований вид дружби своїх вихованців. Вона може виникнути і сформуватися на основі соціоперцептивної дружби. Персоналізована дружба - явище високоду-ховне, яке піднімає особистість до вищого рівня розвитку. За такої дружби особистість може почуватися щасливою, коли іншої людини немає поруч. Ці фактори можуть виявитися неістотними і не вплинути на єдність суб'єктів дружби. У такому разі ведуть мову про пам'ять серця чи дружбу людських душ. За персоналізованої дружби особистість веде внутрішній діалог за найвищими людськими мірками: тут відсутні дріб'язкові сюжети і бажання, все зводиться до смисл оціннісних пріоритетів. Часто у способі душевного діалогу особистість знаходить пораду, як їй поводитися у проблемних ситуаціях. При цьому ні тривалість часу, ні просторова віддаленість не знижують внутрішньої напруженості такої дружби.

Педагог має попередити у вихованця процес забуття друга, який з певних причин дистанціювявся від нього, чи переживання почуття суму за ним. Основна виховна увага при цьому має бути спрямована на відтворення у вихованця ситуацій дружби з товаришем, якого вже немає поруч, а отже, й на повторне переживання тих позитивних емоцій, які він переживав зі своїм другом. У нагоді стануть прийоми уявного написання листа до нього чи рефлексивні сюжети, пов'язані з дружніми стосунками у всіх їх різновидах.