Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Розділ 5. Інформативна функція процесу едукації

Роль інформації у життєдіяльності людини

Інформація є важливою передумовою діяльності. Крилатий вислів "той, хто володіє інформацією, той володіє світом" містить у собі глибокий зміст. Тільки завдяки засвоєнню інформації людське пізнання може бути безперервним висхідним процесом. Водночас засвоєння інформації має сенс лише тоді, коли воно переростає у процес творчого перетворення світу. Нарешті, без засвоєння інформації неможливий і процес виховання. Вважається, що оволодіння необхідним обсягом інформації про навколишнє середовище і про себе самого є необхідною передумовою життєдіяльності індивіда. Пізнання і усвідомлення середовища завжди передує діяльності, спрямованій на перетворення світу і вдосконалення самого себе.

Процес пізнання здійснюється як шляхом безпосереднього сприймання світу (за допомогою слуху, зору, дотику, нюху тощо), через синтез і аналіз одержаних даних і до їх систематизації в свідомості, так і у вигляді запозичення чужого (зокрема, попередніх поколінь) досвіду, що стає можливим, коли людина оволодіває мовою. Так, дитина слухає, про що говорять дорослі, спостерігає, як вони виконують різні дії, і таким чином формує свій інформативний фонд, який дасть можливість організувати свою власну діяльність.

У засвоєнні інформації людина — прагматик. Вона опановує найперше ті відомості, які в даний час є для неї актуальними. Цей момент слід особливо підкреслити, бо він є свідченням того, що, незважаючи на всю свою важливість, інформація виступає лише засобом діяльності. Вона не повинна трактуватися як самоціль.

Сказане стосується і навчання в школі. Інформація подається тут у певній логічній послідовності, що втілюється в програмі й підручнику. Таким чином, вона стає предметною основою навчального процесу, його організаційним хребтом (рис. 4). І якщо "порція" інформації (певний розділ, тема) включає в себе запрограмовані потреби власної діяльності (проблемний характер) та самовиховання, то є підстави говорити про повноцінний навчальний цикл. Він дає можливість реалізувати триєдину мету едукації: засвоєння інформації, удосконалення психічних, духовних, фізичних та соціальних функцій людини (розвиток) і формування моделі її поведінки (виховання).

Рис. 4. Триєдина структура процесу едукації

Проте, порівняно з повсякденною діяльністю, пізнання в школі має і певну специфіку. Воно не здійснюється стихійно: інформація подається у вигляді навчальних предметів — ззовні, через навчальні плани, програми, підручники. А це означає, що учень втрачає право вибору інформації, виходячи зі своїх інтересів, керуючись власними критеріями. Питання добору інформації вирішують без нього, керуючись соціальним замовленням, що в деяких випадках здійснюється суб'єктивно. Якщо ж врахувати, що інформація є дуже зручним засобом впливу на учня, до чого наша школа досі була вельми охоча, то стає зрозумілим, чому в сучасному навчанні вона посідає найголовніше місце, домінує над іншими аспектами навчально-виховної діяльності — над розвитком і вихованням. Скажемо більше: в минулому інформаційний тиск на учня застосовувався тут навмисне, щоб дитина "більше вчилась, а менше думала", що завжди було першою заповіддю прусського гербартіанства і радянської педагогіки. Феодальні стосунки не передбачають ані поняття розвитку, ані поняття розвинутої людини.

Технологія навчання, характерна і для сьогоднішньої школи, продукує особливий тип особистості — інтелектуального споживача. З першого ж класу вчителі завзято постачають учня інформацією, зовсім не турбуючись, чи потрібна вона йому. Тим часом перевантаження навчання інформацією пригнічує інтелектуальну діяльність учня, особливо творчу. Вона "гасне" так само, як вогонь у печі, якщо її вщент наповнити дровами. Для самостійної творчої діяльності не вистачає ні часу, ні сил, ні можливостей. Так формується людина, яка чимало знає (це в кращому випадку), але мало що може, бо здатна лише на репродуктивну діяльність — відтворити те, чого її навчили.

Варто зазначити, що ставлення до інформації — один з моментів, які відрізняють нашу школу від шкіл європейських, де "культом" радше є розвиток психічних, духовних, фізичних та соціальних функцій і можливостей людини, а не знання.