Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Задача як педагогічний засіб розвитку учня

У широкому плані предметом людської діяльності є ланцюг проблем, які людина повинна постійно розв'язувати. Кожна з них ставить її перед необхідністю певного рішення, перед потребою вивести щось нове, невідоме з того, що задається умовами діяльності, обставинами. Проблема завжди містить потребу і перепону в її задоволенні.

Такий погляд на речі дає підставу черговий раз зробити важливий для навчального процесу висновок: якщо людині наперед відомо, як їй діяти, що сказати, як зробити або якщо відповідний "рецепт" можна одержати "зверху" чи знайти в книжці в готовому вигляді, то проблеми тут практично немає, а отже, й повноцінного розвитку також не буде: не працює мислення, в дрімотному стані перебувають й інші сфери структури особистості — воля, емоції, здібності, уява тощо.

Усвідомлення проблемної ситуації, тобто того, що у відомому є щось невідоме, щось таке, чого не можна з'ясувати відразу, перетворює завдання на задачу. Обов'язковим компонентом задачі є матеріальний або ідеальний об'єкт і вимога щодо перетворення його в інший стан. Головною ланкою у структурі задачі є не її "заготовка", а спосіб і процес розв'язання, на які вона націлює. І саме в цьому розумінні задача може трактуватися як головний засіб розвитку учня.

Проблема і задача — речі різні, але є підстави вважати, що перша переростає в другу. Якщо проблемна ситуація лише сигналізує про якусь потребу, необхідність, складність, то задача передбачає також усвідомлення і початок аналізу шляхів розв'язку. Усвідомлення задачі передбачає відчленування відомого від невідомого і прогнозування напряму пошуку.

Таким чином, у навчанні запропоноване вчителем завдання стає для учня задачею. Але при цьому необхідно зауважити, що далеко не всі завдання, які даємо дітям, мають достатній заряд "задачності". Дуже низькі розвивальні можливості містять, наприклад, завдання на запам'ятовування матеріалу або ті, що передбачають виконання дій за готовим зразком. У 12-бальній шкалі оцінювання таким формам роботи відповідають 1—3 бали. Отже, будь-яке завдання можна вважати повноцінною задачею лише тоді, коли воно характеризується проблемністю і здатне активізувати творчо-пошуковий потенціал учня, спричиняє напруження.

Задача є ланкою у ланцюгу навчально-виховного процесу. Це стосується всіх шкільних предметів. Задача може мати різний обсяг. Вона може бути простою, а її розв'язання — швидким і лаконічним. Водночас вона може бути багатоступеневою, і тоді її розв'язання потребуватиме чимало часу. Але в усіх випадках пошуки розв'язання задачі є організованим, цілеспрямованим і напруженим розумовим процесом. При цьому, чим важча задача та її розв'язання, тим більше вона принесе користі й тим більше задоволення отримає людина після завершення роботи.

У педагогічній літературі існують різні способи класифікації задач. Зручним, наприклад, видається їх поділ на репродуктивні (з низьким рівнем творчої участі учня), конструктивно-варіативно-пошукові (коли учень самостійно здійснює підказані умовою задачі операції) і творчі (що передбачають пошуки методів розв'язання).

Дванадцятибальна шкала оцінювання спонукає до того, щоб до цієї класифікації внести ще один — найлегший тип — задачі на ідентифікацію (пізнання) засвоєного. Під час тематичного опитування він, як правило, пропонується у вигляді тестів, виконуючи які учень повинен зробити лише вибір.

Таким чином, можна говорити про чотириступеневу систему задач як цілком адекватну. За цією системою визначається і ступінь компетенції ("спроможності") учня: початковий, середній, достатній, високий. Прагнення одержати вищий бал спонукатиме його до оволодіння складнішим видом інтелектуальної діяльності (детальніше про це див. розділ 13).

Очевидно, що всі типи задач передбачають активність учня як суб'єкта, хоча участь його психічних функцій в їх вирішенні буде неоднакова і досягне найвищої напруженості у творчих актах. Вважається, що творчі задачі володіють найвищими можливостями розвитку.

Варто зазначити, що наслідок вирішення задач залежить ще й від того, якою є участь учителя в їх розв'язанні. Як відомо, вона повинна бути мінімальною, але достатньою для того, щоб задача стала для учня посильною. У випадку непідготовленості школярів до розв'язання тієї чи іншої задачі можна запропонувати іншу того ж типу, але яка чіткіше окреслює напрям пошуку.