Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Із виступу Президента України на пленарному засіданні сесії Парламентської асамблеї Ради Європи

(23 квітня 1996 р.)

Наше входження до простору демократичної Європи — це вияв взаємності: у довірі й у відповідальності.

...У березні цього року утворено Державну міжвідомчу комісію з питань впровадження в законодавство України стандартів Ради Європи, її головним завданням є забезпечення виконання зобов'язань України перед Радою Європи, викладених у Висновку Парламентської асамблеї № 190 (1995).

...Першим пунктом наших зобов'язань є прийняття Конституції ...

...(вирішення) проблеми скасування смертної кари... Це є зобов'язання, які треба виконувати.

Ми високо оцінюємо внесок Ради Європи у сприяння реформам в Україні.

Укрінформ. 1996. 23 квіт.

Звернення Президента України Л. Кучми з нагоди Дня Європи

(17 травня 2003 р.)

Мої дорогі співвітчизники! Сьогодні Україна вперше відзначає День Європи. День, що символізує європейське єднання, європейську ідентичність. І не тільки тому, що сьогодні ми, українці, маємо згадати: ми — споконвіку — європейці, що тут, на нашій землі, у часи великого Гомера уславилися античні Ольвія і Херсонес, творив геніальний Овілій. Що тут зустрічав посланників Візантії і приймав християнство великий князь Володимир — лідер однієї з найвпливовіших у тодішній Європі держави — Київської Русі. Що тут виникла давня європейська династія нащадків легендарного Рюрика, споріднена з правлячими домами Німеччини, Польщі, Англії, Чехії, Візантії, Франції, Австрії, Угорщини, Данії, Болгарії, Норвегії.

Сьогодні ми відчуваємо себе єдиною спільнотою з іншими європейцями. Ми йдемо до європейського дому. Цього потребують нинішні і майбутні покоління українців. Ті, хто прагне бути європейцями в об'єднаній Європі двадцять першого століття і при цьому залишатися українцями. Що потрібно для цього? Передусім усвідомити — Європа — наш дім. Зрозуміти, що наш органічний зв'язок з Європою часами переривався і не завжди з нашої вини. Хоча бувало, що український шлях у Європу блокували саме українські політики: власними чварами вони руйнували національну єдність. Можливо, саме тому в Україні й досі не викувалася державницька традиція. Для нас усіх також важливо мислити критично й незалежно, поважати закон, працювати творчо і відповідально, поводитися вільно і розкуто, бути толерантними до людей іншого національного походження. А ще — відчувати себе людиною, права якої, насамперед економічні — захищені і дотримуються. Сьогодні всім нам потрібно зрозуміти — політичні та культурні відносини України з Європою будуть надалі зміцнюватися. Це — об'єктивний процес, який поступово, з кожним роком набиратиме нових обертів. Одним з важливих інструментів наближення України до європейських стандартів покликана стати політична реформа. Мета її — перенести па вітчизняний ґрунт панівну в Європі модель парламентсько-президентської республіки — наскільки це дозволяють наші сьогоднішні умови...

Це робиться в ім'я дня прийдешнього, аби запобігти конфліктам на шляху створення єдиної Європи. Особливо прикметним з цього погляду вважається історичне примирення між Німеччиною та Францією. Гадаю, цей досвід толерантності має правити нам, українцям, за зразок щодо ставлення до всіх наших сусідів, зокрема найбільших — Росії та Польщі. Для всіх відповідальних людей зрозуміло: європейський вибір України жодною мірою не означає, що ми якось відвертаємося від стратегічного партнерства з Російською Федерацією. Росія була і лишається для нас одним з найважливіших політичних і торговельно-економічних партнерів.

Ми усвідомлюємо, як багато ще слід зробити. Наш шлях не встелений трояндами і цим ми не відрізняємося від інших європейців, спільно з якими щойно відзначили День Перемоги — свято звільнення від ярма, яке загрожувало самій європейській цивілізації. Україна інтегрується в Європу, Україна є частиною Європи.

Адже всі ми — європейці.