Політологія - Гетьманчук М.П. - 19.1. Історичне підґрунтя розуміння поліції

19.1.Історичне підґрунтя розуміння поліції

19.2.Розуміння поняття "поліції." у контексті ОВС

19.3.Розуміння поняття "міліції" у контексті ОВС

19.4.Рівень забезпечення міліцією прав і свобод громадян

19.1. Історичне підґрунтя розуміння поліції

Важливу роль у соціально-політичному і політико-правовому житті суспільства відіграє держава — своєрідна система й основне знаряддя влади. Держава — це соціально-політичний інститут, що виникає у класовому суспільстві з метою врегулювання суперечливих відносин між класами і соціальними групами, розв'язання конфліктних ситуацій, забезпечення відповідного рівня стабільності соціальної системи. Основними ознаками держави є: наявність особливої публічної влади (армія, поліція, каральні органи і спеціальні установи, поділ населення за ознакою території, в межах якої держава здійснює свої владу й суверенітет). Саме в державі концентрується весь комплекс економічних, соціальних, політичних і культурно-духовних інтересів різних соціальних груп. Лише держава має право ухвалювати закони і контролювати їх виконання громадянами. Державна влада постає, насамперед, як інструмент політичного керівництва суспільством і його соціально-правовим захистом, у межах якого важливу роль відіграє поліція.

Аналізуючи роль і місце держави, а також поліції, В. Гегель вказував на те, що "держава", "урядова влада" в особі "уповноважених" виступає в межах громадянського суспільства для підтримки "всезагального державного інтересу й законності", оскільки метою держави, згідно з Гегелем, є всезагальний інтерес. Розглядаючи державу як важливий соціальний інститут суспільства, Ф. Енгельс писав, що вона є продуктом суспільства на певному етапі розвитку. На думку К. Маркса, між державою, її органами (поліція, суд, адміністрація) і громадянським суспільством наявні протиріччя: оскільки держава захищає свої інтереси, дії держави спрямовані проти громадянського суспільства. Аналізуючи сутність поліції та її роль у політичній системі суспільства, Ф. Енгельс стверджував, що у стародавніх Афінах щодо громадян публічна влада спочатку була лише як поліція. В Афінах, водночас із державою, було створено й поліцію, яка складалася з піших і кінних лучників. У своїх працях К. Маркс і Ф. Енгельс постійно наголошують, що поліція на всіх етапах її існування виконувала політичну функцію і була важливим інструментом захисту інтересів привілейованого панівного класу.

Марксистська соціально-політична теорія акцентувала на тому, що в експлуататорському суспільстві, яке складається з антагоністичних класів, суспільний порядок має яскраво виражений класовий характер, який підтримується державною владою і всією поліцейською організацією, що вірно служить інтересам панівного класу, залучається для придушення й отримання в покорі народних мас.

Більшість учених погоджується, що поліція виникла разом із державою. Наприклад, Ф. Енгельс стверджував, що поліція — така ж старовинна, як і держава. У рабовласницьких державах Стародавнього Єгипту, в Афінах, Римі та інших державах стародавнього світу упродовж тривалого часу не існувало централізованої регулярної поліції, а її обов'язки виконувала армія. У Єгипті (1580—1100 pp. до н. е.) запроваджується стала поліція. Під час правління Рамзеса ПІ (1198—1116 pp. до н. е.) виникають організовані загони поліції. Наприкінці І ст. до н. е. римський імператор Август створює по військовому організований корпус витлів, який налічував близько семи тисяч чоловік. Порядок у Римі підтримували охоронці, яких називали каторгами; ще одна група поліцейських-дозорних несла службу вночі. За межами міста порядок підтримувала військова поліція. Поліцейською службою у Римі керували етили.

У Афінах поліція складалася з жандармерії, піших і кінних лучників. Окрім того, в Стародавній Греції (800—600 pp. до н. е.) підтримували порядок і здійснювали нагляд за дотриманням законів привілейовані охоронці, яких називали конюшинними. Звідси й виникло англійське поняття head of stable, яке згодом трансформувалось у constable — констебль.

Основною функцією поліції була охорона громадського порядку. За винятком вищих поліцейських посад, на які призначали представників панівних соціальних класів, до поліції входили переважно раби і вільновідпущені. Річ у тім, що служба в поліції не була престижною. Ба більше, в суспільній свідомості сформувався погляд на службу в поліції, як на принизливу, тому вільні громадяни не погоджувалися бути поліцейськими. Значно розширюється коло функцій прав, зростає відповідальність поліції перед суспільством, її значення і роль у механізмі функціонування держави та її політичної системи. Діяльність поліції як важливого органу державної влади, її соціальна сутність визначалися радянськими дослідниками з огляду на теоретико-ідео- логічні концепції марксизму. Наголошувалось на тому, що поліція буржуазної експлуататорської держави виконує роль влади панівних класів.

Найвищого рівня розвитку і соціального значення поліція досягла в найбільш індустріально розвинутих країнах із демократичними традиціями, серед яких особливе місце посідають США.