Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - 2.2. Економічні погляди епохи середньовіччя

В епоху середньовіччя відбуваються суттєві зміни в економічному та ідеологічному устрої суспільства. Більш складна техніка і нові прийоми виробництва потребували від безпосередніх товаровиробників вищої професійної підготовки і виробничого вміння. Раби в силу свого положення не були зацікавленими у підвищенні продуктивності праці, в основній масі не володіли необхідною діловою підготовкою, не хотіли, та й не могли підвищувати свою кваліфікацію. Окрім того, їх численні й масові повстання підривали економічні основи рабовласництва тим, що придушення подібних виступів призводило до знищення величезної кількості рабів. Різке скорочення притоку рабів зумовлювало їх високу ринкову ціну. Саме тому праця рабів поступово стає економічно невигідною. Паралельно з цими процесами погіршувалися умови розвитку ремісництва, звужувався ринок збуту внаслідок розорення вільних дрібних власників. Все це вказувало на необхідність суттєвих змін.

Мова йде про розвиток нових економічних відносин, які в науковій літературі отримали умовну назву "феодалізм". Для нього характерні панування крупного землеволодіння, залежне становище селян і позаекономічний примус останніх до праці. Феодалізм був явищем, більшою мірою характерним для західної і центральної Європи. У романських країнах він спочатку розвивався на базі створених античністю продуктивних сил. Для феодалізації цих країн був характерним синтез еволюції римського рабоволодіння в напрямку колонату і розкладання сільської общини.

В інших країнах (Англія, Скандинавія, Німеччина) феодалізація відбувалася на основі безпосереднього розкладу сільської общини. Із родової вона стає територіальною, сусідською. На общинних землях з'являються приватні господарства. Звичайним явищем було привласнення землі, поземельна кабала, яка ставала основою кріпацтва.

В цілому в країнах Західної Європи генезис феодалізму полягав у формуванні і розвитку крупної феодальної земельної власності, виникненні особливих форм її сполучення з безпосередніми виробниками (кріпосними селянами). Під впливом християнства змінювались ідеологія та суспільна свідомість, формувалися централізовані держави. Зазначені процеси були в центрі уваги мислителів раннього середньовіччя.

Звичайно, перелічені ознаки феодалізації були універсальними для країн Центральної та Західної Європи, проте в різних країнах даний процес відбувався з певною своєрідністю. Особливості генезису феодальних відносин відображено в низці документів, найбільш відомими з яких є: для франкського королівства - Салічеська правда" (IV ст.) і "Капітулярій про вілли" (поч. IX ст.), для Англії - "Судебник кентського Етельберта" (поч. VII ст.), "Правда короля Іне" (близько 690 р.): "Правда уесекського короля Альфреда" (друга половина IX ст.), для Київської Русі - "Руська правда" (ХІ-ХП ст.) тощо. В них йдеться про специфіку розпаду общинного землеволодіння, закріпачення селянства, організації ранньофеодальної вотчини, зосереджується увага на можливостях натурального господарства, але, одночасно, фіксується і наявність різних прав приватної власності.

Період класичного середньовіччя (XI-XV ст.) характеризується подальшим поглибленням феодалізації суспільства, розвитком цехових форм організації виробництва, підвищенням економічної та політичної ролі міст, посиленням авторитету церкви як в духовному так і світському житті країн Європи. Цей авторитет церкви суттєво обмежував науковий аналіз економічного розвитку того періоду, оскільки економічна думка знаходилася під величезним впливом канонічної доктрини, більшість праць цього періоду містять спроби пояснення економічних реалій через церковні догми, основні принципи католицтва.

Нові економічні процеси на Близькому Сході намагаються пояснювати такі видатні мислителі, як Абу Юсуф (731-798 рр.), Аль-Маарі (973-1057 рр.), Ібн-Хальдун (1332-1406 рр.), Абд ал-Ваххаб (1493-1565 рр.), на погляди яких визначальний вплив справила ідеологія ісламу.

Феодалізація суспільства, розвиток товарно-грошових відносин супроводжувалися загостренням соціально-економічних протиріч між крупними та дрібними землевласниками, феодалами та кріпаками, купцями та лихварями, з одного боку, і селянами та ремісниками, - з іншого. В умовах масового розорення та значного погіршення становища останніх, з'являється все більше праць (особливо в Західній Європі), автори яких критично налаштовані до існуючих феодальних відносин. Найбільш яскраво погляди та мрії знедолених верств населення втілені в так званих соціальних утопіях пізнього середньовіччя.

Якщо узагальнити особливості середньовічної економічної думки, то її предметом можна вважати проблеми становлення і розвитку феодального устрою, а методом - емпіризм, який у період класичного середньовіччя поєднується з догматизмом релігійної етики і схоластикою.