Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Соціальні утопії пізнього середньовіччя.

Економічні погляди арабів в період виникнення ранньофеодальної держави відображає Коран, який містить проповіді пророка Мухамеда. В Корані велика увага приділяється торгівлі, при здійсненні якої необхідно суворо дотримуватися мір та ваг. бути точним при оплаті боргів. Лихварство ж не визнавалося, а високий позичковий відсоток прямо заперечувався від імені аллаха. Вказувалося, що майнова нерівність визначена богом і ним освячена залежність одних людей від інших.

Ці та інші настанови, зафіксовані в Корані, стали основою для подальшого розвитку правових та економічних концепцій. Окрім Корану, для пояснення економічних та соціальних явищ арабські правники та мислителі зверталися до так званих хадісів - переказів про поступки і висловлювання Мухамеда. Взагалі, мусульманське право "шаріат" склалося на основі трьох джерел - Корану, хадісів і звичайного права.

Відомий правник Абу Юсуф намагався розробити своєрідний практичний посібник для правителів при вирішенні різноманітних проблем, в тому числі оподаткування. На його думку, головним принципом податкової політики держави має стати принцип збереження міри в оподаткуванні населення. Абу Юсуф закликав правителя створити такі умови в країні, щоб в казну поступали тверді і заздалегідь передбачені суми, і в той же час зберігалася платоспроможність податного населення.

Найбільш видатним мислителем арабського середньовіччя вважається Ібн Хальдун (Абу Заід Абд ар-Рахман ібн Мухамед аль-Хадрамі), життя і діяльність якого пов'язана з арабськими країнами Магрибу (Північна Африка).

Ібн Хальдун (1332-1406)

Арабський мислитель, активний політичний і науковий діяч країн Магрибу

Основний твір - "Книга повчальних прикладів з історії арабів, персів, берберів і народів, що жили з ними на землі"

Ібн Хальдуну належить передова для свого часу теорія суспільного прогресу ("соціальна фізика"), в основу якої закладено економічні фактори. Він виділяє три стадії еволюції людства, які відрізняються тим, як люди добувають засоби для існування: 1) "дикість", коли людина була невіддільна від природного світу; 2) "примітивність", характерними рисами якої є заняття в основному землеробством і скотарством; 3) "цивілізація", коли до землеробства і скотарства приєднуються ремесло, торгівля, наука і мистецтво. Ібн Хальдун вважає, що перехід від примітивності до цивілізації зумовлений виробництвом надлишкового продукту, який стає основою розкоші.

Він розглядає проблеми простого товарного виробництва і ціноутворення, описує фактори, що впливають на формування ціни. Серед них:

1) маса товару, що винесена на ринок. Ібн Хальдун стверджує, що якби люди не заготовляли товари на випадок можливих негараздів в майбутньому, то й ціна на ці товари була б нижчою;

2) податки, які стягуються державою, а також незаконні побори, включені в ціну, оскільки "незаконні побори сприяють дорожнечі";

3) характер потреби в товарі. Ті товари, які користуються попитом, мають високі ціни, а на незатребувані товари ціни низькі. Від таких цін терплять збитки їх продавці. Проте, стверджує Ібн Хальдун, "...із всіх товарів хліб є тим товаром, на який бажана низька ціна, бо потреба в ньому загальна".

Ібн Хальдун вводить поняття вартості, випередивши тим самим мислителів стародавності та сучасників. На його думку, в умовах товарного виробництва задоволення потреб можливе лише шляхом купівлі-продажу товарів на ринку в результаті еквівалентного обміну, де прирівнюються рівновеликі витрати праці: "Більшість того, що людина нагромаджує і з чого вилучає безпосередню корисність, - рівноцінно вартості людської праці".

Ібн Хальдун вважає, що гроші - основа доходів, заощаджень та скарбів, мірило вартості, виступає за обіг в країні повноцінних грошей (золота і срібла), критикуючи фальшивомонетників і правителів, які здійснюють псування монет.

Соціальні утопії пізнього середньовіччя.

В період пізнього середньовіччя (XVI-XVII ст.) в економічній думці Західної Європи відбуваються значні зміни, викликані розвитком мануфактурного виробництва і поступовим занепадом феодальних принципів господарювання, загостренням соціально-економічних протиріч. В цей час з'являються проекти майбутнього, більш справедливого суспільства, які отримали назву соціальних утопій. Вони несли на собі відбиток проектів державного устрою (моделі ідеальної держави) Платона, поглядів раннього християнства, стародавніх легенд про "золотий вік", в яких ідеалізувався общинний устрій і відсутність соціального розшарування тощо. Найбільш відомими ідеологами соціального утопізму вважаються англієць Томас Мор та італієць Томмазо Кампанелла.

Томас Мор (1478-1533)

Видатний державний діяч, лорд-канцлер короля Англії

Основний твір - "Золота книга, настільки корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія" (1516).

Мор різко критикує феодальний устрій Англії початку XVI ст. і розкриває його основні соціально-економічні суперечності. Виступаючи проти системи "огородження", яка супроводжувала аграрно-промисловий переворот і привела до втрати землі багатьма селянами, він писав, що вівці "... пожирають навіть людей, спустошують і розоряють поля, дома, міста". В Утопії основною причиною суспільних протиріч Мор називає нерівність, корінь якої вбачає в наявності приватної власності. Він змальовує картини збідніння робітників і ненаситної жадоби багатіїв (особливо лихварів), засуджує загарбницькі війни.

Мор намагається зобразити ідеальне суспільство на невідомому острові, де не існує приватної власності, населення користується благами на принципах рівності й розподілу продуктів за "справедливими потребами". Матеріальною основою такого розподілу має бути загальна колективна праця протягом шестигодинного робочого дня. В такому суспільстві відсутні гроші, громадяни мають можливість для занять мистецтвом, наукою.

Одночасно, в моделі ідеального суспільства Мора зберігається місце для рабства (насамперед для злочинців), влада верховного управителя, хоча і на засадах демократичності виборів. Окрім того, на острові має існувати система контролю за виконанням робіт.

Томмазо Кампанелла (1569-1639)

Італійський революціонер, виходець з селянської бідноти, очолив повстання проти іспанського володарства

Основний твір - "Місто Сонця" (1623)

Як і Томас Мор, Кампанелла викриває суперечності феодального устрою, першопричиною яких вважає наявність приватної власності. Нове життя Кампанелла змальовує у державі, яка зветься містом Сонця і розміщена на далекому острові Тапробані. Відображаючи ідеї економічної думки середньовіччя, він орієнтувався на господарство натурального типу. Жителі острова займаються в основному сільським господарством, не знають приватної власності та моногамної сім'ї, на цьому острові організоване суспільне споживання і виробництво на базі суспільної власності і обов'язкової трудової повинності (до 4 годин). Рабство виключається. Влада в місті Сонця належить Метафізику - первосвященику і трьом його заступникам - Пону, що відповідає за військові справи, Сіну (духовна сфера, культура, наука), Мору (матеріальне виробництво і приріст населення). Відносини між членами суспільства, на переконання Кампанелли, повинні відповідати принципам дружби, співробітництва і взаєморозуміння.