Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Франсуа Кене (1694-1774)

Виходець з небагатого селянства, лікар, медик Людовика XV

Основний твір - "Економічна таблиця" (1758)

Методологія.

В основі теоретичних досліджень фізіократів знаходиться вчення про "природний порядок" як цілком логічне продовження раціоналістичного підходу до аналізу економічної дійсності французьких просвітителів. Кене вважає, що основними законами суспільного розвитку виступають закони природного порядку, тобто ті, що найбільш вигідні людині, встановлені Богом для відтворення і розподілу матеріальних благ. Ідея природного порядку поширювалася на суспільство як частину природи. За Кене, природний порядок може існувати за наявності свободи, і тому держава у суспільстві потрібна лише для того, щоб ніхто не застосовував свою свободу у збиток іншим. У результаті центр наукової уваги був перенесений з пошуку найбільш вигідних форм державного втручання в економіку на визначення об'єктивно існуючих законів виробництва і споживання.

Економічне життя, - на думку Кене, - це природний процес, що має внутрішні закономірності. "Усе підлегле в цьому світі законам природи, люди обдаровані достатнім розумом, щоб осягнути ці закони і дотримуватись їх" . А раз так, то економічному процесу притаманні об'єктивні закономірності, і завданням економічної науки є пізнання їх сутності. Однак таке пізнання є доволі непростою справою, оскільки "все в природі знаходиться у взаємному зіткненні і все в ній проходить через кола, що взаємно переплітаються. При неминучому зіткненні цих різних рухів неможливо слідкувати, розтинати і розглядати об'єкти ніяким іншим способом, ніж за допомогою абстрактних понять. Ці поняття нічого в природі не встановлюють, не переміщують і нічого не осягають у цьому хаосі іншим способом, ніж як абстрактно і за допомогою розтину"11. Абстрактні поняття, за Кене, - це не що інше, як наукові абстракції, які слід "погоджувати з точним знанням природного порядку" і за допомогою яких з'являється можливість "вивчити і оцінити взаємні відносини... різних класів людей і занять у суспільному ладі, дати їм назви і слідувати їм при детальному переказі економічної науки".

Теорія вартості.

Розмірковуючи над проблемою вартості, Кене писав: "Покупки урівноважуються з обох боків таким чином, що їх обопільна дія зводиться до обміну цінності на рівну цінність, причому ці цінності існували... з того й іншого боку до обміну; так що обмін у дійсності нічого не виробляє". На думку Кене, вартість може створюватись лише у землеробстві. Тут діють закони природи, і тому "продукт землеробської праці перевищує виграти", в той час як "продукт праці ремісника коштує лише витрат". Вартість продукту промислової праці "є не що інше, як продажна цінність первинного матеріалу і тих засобів існування, які робітник споживав під час своєї праці" . Отже, для Кене характерне натуралістичне тлумачення вартості, зведення її до витрат виробництва.

Однак це не завадило вченому з'ясувати різницю між міновою і споживчою вартістю. "У кожній державі слід розрізняти блага, які мають споживчу цінність і не мають продажної (вода, ліс, продукти ґрунтів тощо), від багатств, що мають і споживчу і продажну цінність"15. Щодо останніх, то тут також "не треба змішувати ціну товарних багатств з їх споживчою цінністю, тому що обидві ці величини часто не мають ніякого відношення одна до одної16. Таким чином, споживча вартість для Кене (споживча цінність) - це лише одна сторона товару. Другою його стороною є "продажна цінність", мінова вартість.

Гроші Кене вважає лише засобом торгівлі, які в силу своїх фізичних властивостей здатні обслуговувати велику кількість торговельних угод.

Теорія доходів.

Центральною категорією вчення фізіократів є чистий продукт - різниця між ціною продукту і витратами на його виробництво. Оскільки у землеробстві має місце збільшення продукції завдяки природному зростанню культур, то її надлишок вважається даром природи, який, однак, можна отримати завдяки витратам сировини, матеріалів і праці. Оскільки такий надлишок у землеробстві виступає найбільш наглядно, то тільки дана галузь, за Кене, приносить чистий продукт. У промисловості ж чистий продукт не створюється, так як продажна ціна продуктів річної праці не вміщує ніякого надлишку над витратами. Таким чином, величина чистого продукту при даній продажній ціні залежить від величини витрат, що мають місце у землеробстві. Так як величина засобів виробництва вважається заданою, то величина чистого продукту залежить від розмірів заробітної плати найманих працівників. Остання розглядалась Кене як ціна праці і мала забезпечувати робітникам задоволення їх потреб.

Отже, за Кене, єдиною формою чистого продукту і реального доходу є сільськогосподарська рента: "Ніщо у дійсності не може приносити доходу, крім землі і води. Можна навіть сказати просто: крім землі, так як без останньої вода нічого не виробляє"17. Привласнення чистого продукту землевласниками вчений пояснює тим, що "всякий чистий продукт... є необхідним наслідком їх власності і управління, бо без цих двох умов земля ніякого надлишку над витратами не давала б, як не дає вона чистого продукту у дрібному селянському господарстві" .

Прибуток підприємця Кене вважав більш високою заробітною платою, пов'язаною з висококваліфікованою працею по управлінню і організації виробництва, яка включається у витрати. Торговельний прибуток, на думку вченого, при еквівалентному обміні існувати не може і завжди є результатом обрахування покупця продавцем.

Відсоток виступає в аналізі Кене доходом, що походить від земельної ренти. Гроші самі по собі не можуть приносити гроші, так як вони - безплідне багатство. Однак, на гроші можна завжди придбати ділянку землі, яка буде приносити щорічну ренту. Тому рівень позичкового відсотку залежить від ціни землі. "Згідно з природним і моральним порядком спонукання давати гроші у зростання не може бути заснованим на чомусь іншому, як на схожості цього відсотку з доходом, який можна отримати, придбавши на гроші землю".

Теорія капіталу.

Капітал для Кене - це сировина, матеріали, засоби існування робітників, будівлі, худоба, насіння, інструменти й інші засоби виробництва. Виробничим капіталом Кене вважає лише капітал, який використовується у землеробстві. Тому, розглядаючи структуру витрат у даній галузі, він поділяє капітал на дві частини: "первісні аванси" (витрати на будівлі, худобу і сільськогосподарські машини) і "щорічні аванси" (витрати, що здійснюються щорічно на насіння і робочу силу). "Щорічні витрати... здійснюються щорічно на землеробську працю; ці витрати повинні бути розрізненими з первісними витратами, які складають фонд землеробського обладнання..." , - пише Кене. Таким чином, мислитель здійснює першу в історії спробу поділу капіталу на функціональні частини і, фактично, виділяє основний і оборотний капітал.

Теорія відтворення.

Кене вперше вводить до наукового аналізу поняття відтворення як постійного повторення процесу обміну товарів і грошей між класами. Даний процес вчений описує у знаменитій "Економічній таблиці", яка представляє собою першу геніальну спробу макроекономічного аналізу. Кене ставить за мету наочно зобразити, яким чином сукупний річний продукт країни або чистий продукт, розподіляється між класами суспільства, і виявити основні економічні пропорції, що притаманні розвитку країни в цілому.

Для вирішення даного завдання вчений розглядає соціальну структуру суспільства і виділяє в ньому три класи: виробничий ("продуктивний"), непродуктивний ("безплідний") і клас власників. До виробничого класу Кене відносить всіх тих, хто займається землеробською працею і, тим самим, відтворює "щорічні багатства нації", виробляє чистий продукт і виплачує доходи землевласникам у вигляді ренти. До непродуктивного класу відносяться всі громадяни, що виконують "інші заняття й інші види праці, окрім тих, що відносяться до землеробства". Йдеться про робітників промисловості, ремісників, підприємців, купців, дрібних торговців, які не створюють чистий продукт, а лише видозмінюють речовину природи. Клас власників, основу якого складають землевласники (король, духовенство, феодали), витрачає свої доходи (ренту) і, тим самим, створює доходи продуктивному і непродуктивному класам.

Здійснивши такий поділ, Кене переходить до характеристики процесу розподілу чистого продукту між класами (див. рис. 3.1), взявши за відправний пункт реальну величину фактичної вартості валової продукції землеробства у Франції 1756 р. (за статистичними даними - 5 мільярдів ліврів). За вартісним складом вона включала в себе 1 млрд. ліврів первісних авансів (із розрахунку щорічного перенесення загальної вартості первісних авансів у 10 млрд. ліврів, які слугують протягом 10 років), 2 млрд. ліврів щорічних авансів, а також 2 млрд. ліврів чистого продукту, які на кінець сільськогосподарського року поступають від продуктивного класу до власників у вигляді орендної плати. За натурально-речовим складом продукція землеробства складалась із сировини (1 млрд), а також насіння і продовольства (4 млрд).

Рис. 3.1. Схема економічної таблиці Ф. Кене

До складу сукупного річного продукту Кене включив також вартість промислової продукції (2 млрд.), виробленої "безплідним класом". Отже, вартість сукупного річного продукту становила 7 млрд. ліврів. Весь річний його обіг, за Кене, складається з 5-ти актів:

1-й акт - половину отриманої орендної плати (1 млрд. ліврів) власники витрачають на купівлю у виробничого класу сільськогосподарської продукції для власного харчування.

2-й акт - на другу половину орендної плати (1 млрд. ліврів) власники купують у безплідного класу промислову продукцію.

3-й акт - на одержаний 1 млрд. ліврів представники безплідного класу купують у фермерів продовольчі товари.

4-й акт - фермери купують у підприємців на 1 млрд. ліврів промислові товари для відновлення сільськогосподарського інвентарю.

5-й акт - одержаний 1 млрд. ліврів підприємці витрачають на придбання у фермерів сировини для виробництва промислової продукції.

У результаті всіх актів обміну земельні власники отримали "чистий продукт". Продуктивний клас отримав необхідні засоби виробництва (знаряддя праці) на 1 млрд. ліврів, що відповідає зносу основного капіталу, реалізував на 2 млрд. ліврів продуктів і на 1 млрд. ліврів сировини. Окрім цього, фермери отримали 2 млрд. ліврів грошима (перший мільярд був отриманий в результаті 1-го акту обміну від власників, а другий - в результаті 5-го акту обміну від "безплідного" класу). Таким чином, у фермерів з'являються гроші для сплати ренти земельним власникам. "Безплідний" клас також реалізував всі свої вироби.

Отже, у "Економічній таблиці" Кене здійснює агрегування численних актів обміну, презентує основні канали реалізації суспільного продукту і робить висновок, що процес відтворення і реалізації є безперебійним тільки в тому випадку, коли дотримуються визначені економічні пропорції.