Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

Професор Віргінського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки (1986 р.)

Основні твори - "Розрахунок узгодження. Логічні основи конституційної демократії" (1962), "Суспільні фінанси в демократичному процесі" (1966), "Межі свободи" (1975)

Методологія.

Б'юкенен вважається засновником теорії суспільного вибору. У виданій разом з Г. Таллоком книзі "Розрахунок узгодження. Логічні основи конституційної демократії" було закладено фундамент майбутніх наукових досліджень Б'юкенена та його послідовників у області теорії "суспільного вибору". В цій роботі Б'юкенен і Таллок провели аналогію між державою та ринком, а відносини громадян з державою розглядали за принципом "послуга за послугу".

У роботах "Фіскальна теорія та політична економія" і "Суспільні фінанси в демократичному процесі" Б'юкенен розглянув проблеми формування екстерналій та створення суспільних благ. У роботі "Основи правил", написаної разом з Дж. Бреннаном, було поглиблено розуміння контрактних основ суспільства, порівняно правила ринкового та політичного порядків, політичну "гру за правилами" з "грою без будь-яких правил" та проаналізовано їх наслідки.

Б'юкенен відкинув тезу про ефективність державного регулювання економіки методами грошово-кредитної та фінансової політки, а віддав перевагу дослідженню самого процесу прийняття політичних рішень і політичного механізму прийняття макроекономічних рішень. Послідовно використовуючи принципи класичного лібералізму та неокласики він сформулював методологічні засади дослідження суспільного вибору:

1) методологічний індивідуалізм, який полягає в визнанні того факту, що немає нездоланної межі між політикою та бізнесом;

2) концепція "економічної людини" (homo oeconomicus), яка надає універсальне значення визнанню раціональності людини;

3) аналіз політики як процесу обміну, що дозволило розглядати політичний ринок за аналогією з товарним.

Теорія суспільного вибору в умовах представницької демократії. Основними сферами аналізу на політичному ринку Б'юкенен обрав виборчий процес, діяльність депутатів, теорію бюрократії і політику державного регулювання. Виборці та політики є суб'єктами політичного ринку, на якому вони обмінюються голосами та передвиборчими обіцянками. Учасники ринку мають особливі права власності, реалізація яких полягає в можливості виборців вибирати представників до вищих органів представницької влади держави, обраних депутатів - приймати закони, чиновників - слідкувати за їх виконанням. Державу він розглядав як конкурентний ринок, на якому відбувається боротьба за доступ до розподілу ресурсів і прийняття необхідних рішень.

Б'юкенен довів, що представницька демократія має певні недоліки. Вони зумовлені тим, що результати голосування в значній мірі залежать від обраного регламенту прийняття рішень, а демократична процедура голосування в парламенті не перешкоджає прийняттю економічно неефективних рішень. Відсутність раціонального підходу в роботі виборчого органу (суспільства в цілому), внаслідок недосконалої процедури голосування, довели також Ж. Кондорсе та К. Ерроу. Ситуацію, в якій голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення дійсних переваг суспільства відносно економічних благ, вони назвали "парадоксом голосування".

Разом з тим теорія суспільного вибору довела, що представницька демократія має кілька беззаперечних переваг, оскільки передбачає наявність стабільних конституційних правил і законів. Вона використовує переваги суспільного поділу праці, внаслідок чого обрані депутати спеціалізуються на прийнятті рішень з певних питань, парламенти організовують і спрямовують діяльність виконавчої влади та контролюють виконання прийнятих ними рішень.

Представницька демократія не відкидає можливості прийняття рішень в інтересах вузької групи осіб, а не більшості людей. Існують різні способи лоббізму - впливу на представників влади з метою прийняття вигідного політичного рішення для обмеженої групи виборців. У практиці парламентаризму існує також система "логроллінгу", яка полягає у взаємній підтримці депутатів шляхом "продажу голосів". Б'юкенен і Таллок не вважають, що "торгівля голосами" завжди є негативним явищем. За допомогою логроллінгу часто можна добитися бажаного або більш ефективного розподілу ресурсів відповідно до принципу Парето-оптимальності. Хоча не виключається й протилежний ефект, коли заради регіональних або групових вигод парламентарі поступаються загальнонаціональними інтересами.

Важливим напрямком теорії суспільного вибору стала теорія економіки бюрократії. Ця теорія розглядає бюрократію, як систему організацій, що відповідають двом критеріям:

1) не виробляють економічних благ, які мають ціннісну оцінку;

2) отримують частину власних доходів із джерел, не пов'язаних із продажем результатів своєї діяльності.

Бюрократія не пов'язана безпосередньо з інтересами виборців, вона обслуговує різні рівні законодавчої та виконавчої влади. Укріплення бюрократії призводить до збільшення асигнувань та штатів співробітників у сфері державного управління, зменшує ефективність роботи організації або державного апарату, збільшує число людей зайнятих пошуком політичної ренти. Пошук політичної ренти - це намагання отримати економічну ренту за допомогою політичного процесу. Бюрократи приймають участь у політичному процесі і часто намагаються провести рішення, які б гарантували їм отримання економічної ренти за рахунок суспільства. Політики також можуть бути зацікавленими в прийнятті таких рішень, якщо вони забезпечують їм явні та негайні вигоди, при прихованих витратах, які важко визначити. Подібні рішення сприяють зростанню популярності політиків, однак, як правило, вони є економічно неефективними.

Важливим елементом теорії суспільного вибору є концепція "провалів" держави. Мова йде про випадки, коли держава (уряд) не в змозі забезпечити ефективний розподіл і ефективне використання суспільних ресурсів. Зазвичай до "провалів" держави відносять:

1) обмеженість необхідної для прийняття ефективних рішень інформації. Подібно до наявності асиметричної інформації на товарних ринках, можливо викривлення інформації на політичних ринках внаслідок діяльності потужних груп впливу, лобістів, бюрократичного апарату;

2) недосконалість політичного процесу, яка дозволяє маніпулювати голосами депутатів внаслідок особливостей прийнятого регламенту голосування, використання лоббізму, логроллінгу, бюрократизму та пошуку політичної ренти;

3) розширення державного бюрократичного апарату, що ускладнює можливості суспільного контролю за бюрократією;

4) неспроможність держави передбачити та ефективно контролювати найближчі та віддалені наслідки прийнятих рішень.

Заходи уряду часто призводять до відмінних від визначених цілей наслідкам, тому що економічні суб'єкти можуть змінювати зміст і спрямованість урядових рішень або законів прийнятих парламентом і реагувати на них не так, як передбачав уряд. Тому кінцеві результати дій держави, часто, залежать не тільки від неї.

Відповідно діяльність держави, спрямована на виправлення провалів ринку, сама є далекою від досконалості. Умовою боротьби з бюрократією Б'юкенен вважав приватизацію, а метою - створення конституційної економіки. В роботі "Основи правил" Б'юкенен поставив питання про можливість конституційної революції в демократичному суспільстві, яка має привести до формування конституційної економіки, здатної зупинити невпинне зростання бюрократичного апарату, встановити над ним контроль з боку громадянського суспільства.

Теорія конституційного вибору

Побудована на основі визнання двох стадій у процесі функціонування контрактної суспільної системи. На першій стадії відбувається прийняття рішень відносно визначення та захисту прав власності, а також правил, відповідно з якими відбувається прийняття колективних рішень щодо виробництва суспільних благ. На другій стадії економічні суб'єкти безпосередньо вступають у відносини обміну, відповідно до існуючої структури прав власності та правил щодо рішень про виробництво суспільних благ. Теорія конституційного вибору досліджує першу стадію контрактарного процесу, закономірності вибору обмежень економічної та політичної діяльності.

На думку Б'юкенена, на першій конституційній стадії держава перетворюється в "державу, що захищає", виступає зовнішньою силою по відношенню до сторін контрактів, яка забезпечує виконання встановлених правил. На другій постконституційній стадії держава забезпечує індивідів суспільними благами32. Особливості вибору на конституційній стадії визначаються тим, що індивіди не можуть визначити, на які конкретні правила прийняття рішень їм слід орієнтуватися. Тому вони змушені дотримуватися принципу, відповідно до якого не існує іншого способу прийняття вигідних усьому суспільству конституційних правил, крім як через вільне волевиявлення. Теорія конституційного вибору має кілька важливих додатків, які стосуються теорії політичного ділового циклу, економічної політики, теорії політичної ренти, економічної теорії політичних інститутів та ін.

Узагальнений варіант неоінституціональної економічної теорії розробив Д. Норт. Він запропонував теорію інституціональних змін, за допомогою якої намагався визначити найбільш загальні закономірності розвитку суспільства.