Стан і рух коштів власного капіталу починається з вивчення його видів: статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.
Під час вивчення статутного капіталу аудитор передусім визначає завдання перевірки:
o виявлення наявності статутного капіталу;
o встановлення законності формування статутного капіталу;
o виявлення законності зменшення (вилучення) статутного капіталу.
Висновки проведення перевірки стану та руху коштів статутного капіталу будуть залежати від виду підприємства (акціонерне, кредитні спілки та ін.). Наприклад, у кредитних спілках замість статутного капіталу створюється пайовий капітал. Тому аудитор встановлює наявність статутного капіталу від виду підприємства.
Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" у тому, що створення статутного капіталу відбувається за рахунок внесків власників (учасників) на підставі установчих документів, у яких зафіксована його величина. Наприклад, у договорі про створення аудиторської фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю зазначено, що "для забезпечення діяльності фірми за рахунок внесків учасників фірми створюється статутний капітал у розмірі..., частина в статутному фонді фізичних осіб становить.. .У реєстрацію фірми учасники вносять сто відсотків свого вкладу. У разі невиконання цього зобов'язання у вказаний термін учасник виплачує за час прострочки ... відсотків річних від недовнесеної суми".
Аудитори під час перевірки керуються тим, що статутний капітал може також поповнюватись за рахунок:
- пайового капіталу;
- додаткового капіталу;
- резервного капіталу;
- нерозподілених прибутків;
- неоплаченого капіталу.
Зменшення статутного капіталу може здійснюватися з метою поповнення:
* пайового капіталу;
* вилученого капіталу;
* неоплаченого капіталу.
Під час перевірки формування статутного капіталу необхідно звертати увагу на правильність відображення господарських операцій (табл. 7.8.2.1.)
Таблиця 7.8.2.1. Схема бухгалтерських операцій з відображення статутного капіталу
№ п/п | Зміст господарських операцій | Кореспонденція рахунків | |
дебет | кредит | ||
1 | Формується розмір статутного капіталу на підставі установчих документів | 46 | 40 |
2 | Відображено надходження грошових коштів від засновників | 31,30 | 46 |
3 | Відображено надходження необоротних активів від засновників | 1015 | 46 |
4 | Відображено надходження запасів від засновників | 2026 | 46 |
5 | Відображений вкладений засновниками підприємства (крім акціонерного товариства) капітал, який перевищує статутний | 30, 31, 10, 15, 20, 26 | 46 |
6 | Відображено збільшення розміру статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій за рахунок нарахованих дивідендів | 46 | 40 |
68 | 46 | ||
7 | Відображено збільшення розміру статутного капіталу шляхом обміну облігацій акціонерного товариства на його ж акції | 46 | 40 |
55 | 46 | ||
8 | Відображено зменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій | 40 | 68 |
9 | Виплачено компенсацію учасникам у зв'язку зі зменшенням номінальної вартості акцій | 68 | 31 |
Пайовий капітал формується за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, які добровільно розміщуються у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Колективні сільськогосподарські підприємства у капіталі можуть обліковувати частину майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.
Особливості перевірки пайового капіталу полягають у тому, що необхідно виявити порядок його створення в колективних сільськогосподарських підприємствах, у споживчих товариствах, житлово-будівельних кооперативах, у кредитних спілках та інших підприємствах, якщо це передбачено установчими документами.
Необхідно знати, що пайовий капітал може бути створений за рахунок передачі:
o основних засобів;
o інших необоротних матеріальних активів;
o нематеріальних активів;
o довгострокових фінансових інвестицій;
o капітальних інвестицій;
o виробничих запасів;
o тварин на вирощуванні та відгодівлі;
o малоцінних та швидкозношуваних предметів;
o товарів;
o грошових коштів;
o поточних фінансових інвестицій;
o статутного капіталу;
o додаткового капіталу;
o нерозподілених прибутків;
o довгострокових позик;
o короткострокових позик;
o частини розрахункових сум.
За рахунок пайового капіталу можуть поповнюватися:
- грошові кошти;
- статутний капітал;
- непокриті збитки.
Частина пайового капіталу може покриватися за рахунок розрахунків з учасниками. Метою перевірки додаткового капіталу є встановлення порядку його формування: враховують, що він формується за рахунок емісійного доходу, коли вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також за рахунок доходу, отриманого в процесі діяльності підприємства в результаті дооцінки його активів. Крім того, додатковий капітал формується за рахунок безоплатного надходження необоротних активів.
Таким чином, під час вивчення додаткового капіталу за джерелами створення його можна підрозділити на декілька груп:
o емісійний дохід;
o інший вкладений капітал;
o дооцінка активів;
o безоплатно одержані необоротні активи;
o інший додатковий капітал.
Порядок утворення додаткового капіталу пов'язаний з додатковим вивченням бухгалтерських записів зі зменшення необоротних активів, запасів, коштів, прибутку, неоплаченого капіталу, цільового фінансування і цільового надходження, поточних фінансових інвестицій.
Аудит резервного капіталу також починають зі встановлення правильності його формування. Необхідно знати, що резервний капітал формується за рахунок чистого прибутку і додаткового капіталу. Тому, необхідно вивчити записи за кредитом рахунка 43 "Резервний капітал" і дебетом бухгалтерських рахунків 42 "Додатковий капітал" і 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Використання резервного капіталу відбувається з метою збільшення статутного капіталу та погашення непокритих збитків.
Під час розгляду формування нерозподілених прибутків (непокритих збитків) приймається до уваги, що вони включають такі групи:
- прибуток нерозподілений;
- непокриті збитки;
- прибуток, використаний у звітному періоді.
Необхідно вказати, що непокриті збитки погашаються за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу.
При формуванні нерозподілених прибутків також зменшують: пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки, вилучений капітал, фінансові результати.
Перевірку вилученого капіталу здійснюють аналогічно іншим видам капіталу. Головним завданням такої перевірки є: вивчення порядку формування капіталу, вивчення правильності відображення підсумку статутного капіталу у балансі.
Вилучений капітал формується в результаті викуплення власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. При відображенні у балансі сальдо власного капіталу вилучений капітал віднімається при визначенні підсумку.
До складу джерел формування вилученого капіталу включають: o вилучені акції;
o вилучені вклади та паї;
o інший вилучений капітал.
Вивчення неоплаченого капіталу починається зі встановлення необхідності його формування. Його наявність показує величину дебіторської заборгованості учасників за внесками у капітал підприємства. Сальдо цього рахунка віднімається при визначенні підсумку власного капіталу у балансі.
При детальному вивченні порядку формування власного капіталу можна застосувати такі методи дослідження: порівняння, зустрічну перевірку, взаємний контроль, математичне моделювання та ін.
Окремо перевіряється друга група господарських операцій за бухгалтерськими рахунками 47-49, які призначені для обліку джерел фінансування майбутніх видатків та платежів, ці видатки мають цільове призначення.
7.8.4. Методика аудиту довгострокових зобов'язань
7.8.5. Методика аудиту поточних зобов'язань
1. Переведено довгострокові зобов'язання у короткострокові:
7.8.6. Методика документування аудиту капіталу і зобов'язань
7.9. Методика аудиту доходів і фінансових результатів
7.9.1. Об'єкти, завдання, джерела, послідовність аудиту доходів
7.9.2. Об'єкти, завдання, джерела, послідовність аудиту фінансових результатів
7.9.3. Методичні способи аудиту доходів і фінансових результатів
7.9.4. Методика документування аудиту доходів та фінансових результатів