Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - 8.1.6. Порядок виявлення помилок під час перевірки фінансової звітності

При аудиторській перевірці фінансової звітності слід застосовувати Міжнародні стандарти аудиту (МСА) у тому числі стандарт 240 "Шахрайство та помилки".

Як вказано у даному стандарті термін "помилка" означає ненавмисні огріхи у фінансових звітах такі як:

* математичні або технічні помилки в основних записах та облікових даних;

* пропуск або неправильне тлумачення фактів;

* неправильне застосування облікової політики.

Крім помилки у бухгалтерських записах може бути виявлено "шахрайство", яке означає навмисні дії однієї чи кількох осіб з управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, результатом чого є подання викривленої інформації у фінансових звітах.

Шахрайство може включати такі дії:

- маніпуляція, фальсифікація чи зміна записів або документів;

- незаконне привласнення активів;

- приховання або пропуск інформації про результати операцій у записах або в документах;

- запис несуттєвих операцій;

- неправильне застосування облікової політики. Відповідальність за запобігання й виявлення випадків шахрайства

та помилок покладається на управлінський персонал. Вони повинні більш якісно організувати систему бухгалтерського обліку та контролю.

При плануванні проведення аудиту у даному підприємстві аудитор повинен розглянути ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах, спричинених шахрайством та помилкою.

Крім того аудитор розглядає:

o питання стосовно чесності або компетентності управлінського персоналу;

o надзвичайний тиск, що існує всередині або за межами підприємства;

o незвичайні операції;

o проблеми з отримання достатніх відповідних аудиторських доказів.

Для виявлення помилок та шахрайства аудитор повинен оцінити ризик і розробити аудиторські процедури, щоб отримати обґрунтовану впевненість у тому, що викривлення, які спричинені помилкою та шахрайством і які є суттєвими для фінансових звітів у цілому, виявлено.

Згідно МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів" аудитор повинен планувати та проводити аудиторську перевірку професійно, усвідомлюючи, що можуть бути виявлені обставини (чи події), які свідчать про можливість існування фактів помилок чи шахрайства.

Будь-яка система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю може бути неефективною проти помилок та шахрайства. Окремі працівники, наприклад, вказують підлеглим відображати операції неправильно чи приховувати їх.

При виявленні помилок чи шахрайства аудитор повинен встановити їх можливий вплив на фінансові звіти. Якщо встановлено, що помилки чи шахрайство має суттєвий вплив на фінансові звіти, аудитору слід виконати відповідні модифікації (чи додаткові) процедури. Процедури можуть бути з таких видів питань:

- типів указаних шахрайств і помилок;

- імовірності їх виникнення;

- імовірності, що конкретний тип шахрайства або помилки може мати суттєвий вплив на фінансові звіти.

Якщо аудитор застосовує модифіковані (чи додаткові) процедури то він має можливість підтвердити або спростувати підозри щодо шахрайства або помилок.

Коли результати виконання процедур не спростували підозри щодо шахрайства чи помилок аудитор має обговорити це питання з управлінським персоналом про правильність внесення виправлень у фінансові звіти.

При проведенні перевірки аудитор повинен інформувати управлінський персонал про виявлені фактичні дані якомога скоріше, якщо:

o аудитор підозрює, що є факт шахрайства та є можливий вплив цього шахрайства на фінансові звіти несуттєвий;

o шахрайство або суттєва помилка справді були.

Якщо шахрайство чи помилки мають суттєвий вплив на фінансові звіти, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку.

При негативному відношенні по цим питанням управлінського персоналу (перешкоди з боку суб'єкта господарювання щодо отримання достатніх відповідних аудиторських доказів для визначення того, чи був факт шахрайства чи помилки який може бути суттєвим) аудитор повинен або висловити умовно позитивну думку, або відмовитися від висловлення думки про фінансові звіти на основі обмеження обсягу звіту.