Бухгалтерський облік - Садовська І.Б. - 25.3. Трансфертне ціноутворення

Багато проблем при оцінюванні діяльності центрів відповідальності виникають тоді, коли вони реалізують продукцію або надають послуги один одному. За цих умов на результати та оцінювання діяльності центрів відповідальності значною мірою впливають трансфертні ціни.

Трансфертна ціна - ціна, за якою продукти або послуги одного центру відповідальності підприємства передаються іншому центру відповідальності цього підприємства.

Продукція (послуги) підрозділу можуть повністю споживатися всередині підприємства. Виникає проблема у встановленні ціни, за якою буде складатись звітність, щоб результати діяльності можна було правильно оцінити.

Підрозділ також може здійснювати продаж і купівлю на зовнішньому ринку. У цьому разі трансфертна ціна виражає відносини за підприємством в цілому.

Трансфертна ціна повинна містити інформацію, що змушувала б керівників підрозділів приймати рішення, оптимальні для всього підприємства.

Основні функції трансфертних цін на підприємстві:

- матеріальне стимулювання персоналу залежно від результатів діяльності підрозділів;

- розподіл затрат за місцями виникнення.

У практиці господарювання найчастіше використовують:

1) трансфертні ціни, що ґрунтуються на ринкових;

2) трансфертні ціни, що базуються на витратах;

3) договірні трансфертні ціни.

Ринкові трансфертні ціни встановлюються тоді, коли на продукцію існує ринкова ціна. За цим методом ціна напівфабрикатів у внутрішньому обігу підприємства встановлюється рівною вартості аналогічної продукції на зовнішньому ринку. Прибуток від реалізації напівфабрикату визначають як різницю між трансфертною ціною та витратами підрозділу (фактичними або кошторисними). Основною умовою використання методу трансфертного ціноутворення на базі ринкової ціни є мінімальна внутрішньовиробнича залежність підрозділів. Трансфертне ціноутворення на основі ринкових цін властиве передусім підприємствам із децентралізованою організаційною структурою з високим ступенем внутрішньої автономії підрозділів, які можуть здійснювати самостійну фінансову діяльність (холдинги, концерни). Перевагою ринкової трансфертної ціни є об'єктивність відображення характеру взаємовідносин продавця і покупця, а недоліком - те, що ринкова ціна не завжди є чітко визначеною, неоднаковою у різних постачальників.

При застосуванні цього методу трансфертна ціна визначається за формулою:

Трансфертна ціна = змінна собівартість одиниці продукції + маржинальний дохід на одиницю продукції, який втрачається підрозділом в результаті відмови від зовнішніх продажів.

В основі трансфертних цін, що базуються на витратах, лежать фактичні затрати. Основним недоліком цього методу є відсутність мотивації до скорочення затрат. Витратні ринкові ціни встановлюються у разі відсутності договірної ринкової ціни.

Договірні трансфертні ціни використовуються для усунення недоліків попередніх методів. Цей метод дає змогу погодити локальні ціни і досягти балансу інтересів на основі двосторонніх домовленостей структурних підрозділів. Договірні ціни формуються з урахуванням реальних умов господарювання відповідно до ринкових цін або на основі затрат.

Величина трансфертних цін коливається від мінімальної величини (собівартості) до ринкової ціни (собівартість + прибуток):

де С - собівартість продукції; ТЦ - трансфертна ціна; РЦ - ринкова ціна.

Загалом, вибір методу розрахунку трансфертної ціни залежить від трьох основних чинників:

1) до якого типу центрів відповідальності належить підрозділ, на продукцію якого встановлюється трансфертна ціна, тобто від того, які повноваження має даний підрозділ;

2) наявність і стан ринку проміжних продуктів чи послуг, аналогічних продукції чи послугам, на які встановлюються трансфертна ціна;

3) ступеня децентралізації внутрішньо-фірмового управління і можливості підрозділу купувати та продавати як всередині підприємства, так і на стороні.

Від правильності визначення трансфертних цін залежить ефективність їх застосування.