Громадські об’єднання в Україні - Бесчастний В.М. - Взаємодія профспілок і держави у вирішенні колективних трудових спорів

Відповідно до Закону України "Про порядок вирішення ко­лективних трудових спорів (конфліктів)" Президент указом постановив утворити Національну службу посередництва і при­мирення (НСПП).

Національна служба посередництва і примирення – постій­но діючий державний орган, створений Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

НСПП у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про порядок вирішення колективних трудо­вих спорів (конфліктів), іншими законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також по­ложенням.

Основними завданнями НСПП є:

– сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (кон­фліктів), що виникли між ними;

– прогнозування виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) та сприяння їх своєчасному вирішенню;

– здійснення посередництва і примирення під час з'ясуван­ня колективних трудових спорів (конфліктів).

НСПП відповідно до покладених на неї завдань:

1) вивчає та узагальнює причини виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) і можливі їх наслідки на націо­нальному, територіальному і галузевому рівнях, виробляє про­позиції щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів;

2) здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів);

3) аналізує висунуті працівниками вимоги та оцінює їх об­ґрунтування;

4) сприяє встановленню контактів між сторонами колектив­ного трудового спору (конфлікту);

5) за потреби перевіряє повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

6) консультує сторони колективного трудового спору (кон­флікту) з питань: компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлік­ту) чи виконання яких сприятиме його вирішенню; застосуван­ня нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

7) розглядає за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) матеріали щодо спору (конфлікту) з метою його вирішення;

8) у випадках, передбачених ст. 24 Закону України "Про поря­док вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" і ко­ли рекомендації Національної служби посередництва і примирен­ня стосовно вирішення колективного трудового спору (конфлік­ту) не враховано, звертається із заявою про з'ясування спору (конфлікту) до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів;

9) формує списки незалежних посередників та арбітрів;

10) на прохання сторін колективного трудового спору (конф­лікту) пропонує їм кандидатури незалежних посередників та членів трудового арбітражу для залучення у примирних проце­дурах;

11) вивчає, узагальнює і поширює вітчизняний та іноземний досвід роботи для запобігання та врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів);

12) за потреби залучає до участі у примирних процедурах на­родних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб;

13) забезпечує підготовку і підвищення кваліфікації незалеж­них посередників, арбітрів, які спеціалізуються на розгляді колективних трудових спорів (конфліктів);

14) узагальнює та вносить в установленому порядку пропози­ції щодо вдосконалення законодавства з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

15) у межах своєї компетенції розробляє і затверджує поло­ження, інструкції та інші нормативні акти щодо діяльності НСПП та здійснення процедур примирення;

16) здійснює організаційно-методичне забезпечення діяль­ності регіональних відділень;

17) взаємодіє у межах своєї компетенції з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Радою мі­ністрів Автономної Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування, об'єднаннями роботодавців, профспілок, підприємствами, установами й організаціями;

18) координує вирішення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) питань щодо організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення роботи незалежних посе­редників, членів комісій примирення і трудового арбітражу;

19) інформує громадськість про свою діяльність через засоби масової інформації.

НСПП має право:

– брати участь у розв'язанні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях;

– координувати діяльність трудового арбітражу, направ­ляти своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі органів примирення;

– безоплатно отримувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, профспілок, роботодавців та їх об'єднань, сторін колективного трудового спору (конфлік­ту) інформацію, необхідну для використання під час проведен­ня процедур примирення;

– попереджати сторони про порушення ними вимог чинно­го законодавства під час розгляду колективного трудового спо­ру (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень;

– надсилати органам виконавчої влади та органам місце­вого самоврядування рекомендації щодо вжиття заходів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту), реаліза­ція яких належить до їх компетенції.

НСПП у межах своїх повноважень приймає рішення реко­мендаційного характеру, які мають розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними цен­тральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

НСПП очолює голова, якого призначає та звільняє з посади Президент України.

У європейських країнах особливого розмаху профспілковий рух набув у 60-ті роки XX ст. Одним із його результатів було прийняття в Греції, Іспанії, Франції та деяких інших країнах законів, що значно розширили права профспілок на підприєм­ствах, у тому числі пов'язували наймання на роботу із членством у профспілці (принцип "закритого цеху"), надавали право авто­матичного відрахування підприємством профспілкових внесків із зарплати працюючих та ін.

На початку 80-х pp. помітний спад профспілкового руху та страйкової боротьби у розвинутих країнах, що супроводжува­лося зниженням значення колективних договорів і профспілок.

Наприклад, у Канаді профспілки нині об'єднують майже тре­тину зайнятих у несільскогосподарському секторі, а в США – 15–17 %. Пов'язано це зі вступом найрозвинутіших країн в епо­ху інформатизації, що спричинює структурну перебудову еко­номіки (перехід робочої сили з виробничої сфери у невиробничу, зменшення потреби в некваліфікованій і малокваліфікованій праці), впровадження унікальних новітніх технологій, поши­рює негативне ставлення до колективних договорів високо­кваліфікованих робітників і фахівців, які прагнуть працювати за індивідуальними контрактами. Крім того, у фірмах особлива увага приділяється мотиваціям праці й упровадженню нових систем цінностей; окреслилася перевага зростання кількості робочих місць у сфері малого бізнесу, де немає профспілок.

Аналогічні тенденції простежуються і в українській еконо­міці, особливо у приватному секторі.

В умовах зменшення значення профспілкового руху відбу­лися зміни й у законодавстві. Наприклад, у сучасному законодав­стві Франції, Бельгії, Іспанії з'явилися норми, що забороняють антипрофспілкову дискримінацію, а також закріплюють нега­тивне право на об'єднання – право не вступати у профспілки.