Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М. - Джон Остін (1790-1859)

Соціаліст-утопіст. У 1817 р. Р. Оуен запропонував план радикальної перебудови суспільства шляхом утворення самоврядних поселень без приватної власності, класів, суперечностей між розумовою і фізичною працею. У 1825-1827 рр. він сформував комуністичні колонії у США ("Нова Гармонія") та Великій Британії (Орбістон, Гармоні-Холл). Однак намагання Оуена втілити в них на практиці свої ідеї про економічний лад без експлуатації, справедливі суспільні відносини, гармонійний розвиток кожної людини, спільність власності та праці, рівність у правах завершилися невдачею.

Ідеї Оуена викладено у працях "Новий погляд на суспільство, або Нарис про формування характеру" (1812- 1813), "Книга про новий моральний світ" (1836-1844) та ін. Під впливом ідей французьких матеріалістів ХУШ ст. Оуен дійшов висновку про необхідність перебудови суспільства на соціальних засадах. Він вважав людину продуктом середовища й у всіх соціальних бідах звинувачував капіталізм, приватну власність на засоби виробництва, пропонував замінити капіталістичний лад на соціалістичний. Суспільні порядки мислитель поділяв на розумні і нерозумні. Уся попередня історія, на його думку, була нерозумним періодом людства. На шляху до розумного суспільства вбачав перепони: приватну власність, релігію та панівну форму шлюбу і сім'ї, хоча допускав існування прихованої, неосягненої людським розумом сили - Бога.

В останні роки життя Оуен захопився організацією школи для дітей та пропагандою свого вчення. Багато його послідовників були активними учасниками чартистського руху. Незважаючи на утопічний характер, його вчення помітно вплинуло на розвиток соціалістичної думки за межами Великої Британії.

Джон Остін (1790-1859)

Засновник юридичного позитивізму. Свої погляди він виклав у книзі "Лекції про юриспруденцію, або Філософія позитивного права", яку було видано після його смерті. У праці простежується бажання вченого перетворити юриспруденцію на точну науку. Для цього необхідно чітко визначити предмет юридичної науки, адже термін і поняття "право" використовують у різних аспектах: означення права як релігійних догматів, правил моралі, законів природи. Юриспруденція як наука, на думку Дж. Остіна, пов'язана із законами чи правом, розглядає та аналізує їх. Первинне значення для юриспруденції має формальна логіка, або логіка правових конструкцій.

Остін, будучи позитивістом і противником природно-правової доктрини, використовував поняття "право" у двох значеннях: право як релігія (божественне) і людське право (позитивне). Під позитивним правом мислитель розумів наказ державної влади для обов'язкового дотримання. Він доводив, що норма поведінки набуває юридичного характеру тоді, коли вона сформульована сувереном і її виконання забезпечується примусово. До позитивного права Остін зараховував правила, встановлені громадською думкою, тобто міжнародне право, закони честі. Такі види нормативного регулювання мислитель назвав "позитивною мораллю". Отже, право, на його думку, охоплює божественне право, позитивне право і позитивну мораль. Позитивне право Остін ототожнював із законом, адже, існуючи в межах прецедентного типу права, вчений не міг залишати поза увагою інші його форми. Так, звичай і юридична доктрина набувають нормативної сили і прирівнюються до закону тільки з волі законодавця чи судді. Суть запропонованого Остіном юридично-позитивістського підходу в розумінні і трактуванні права передається формулою "закон є закон". Учений виходив з того, що за межами розпоряджень суверена правових норм у жорсткому вигляді не існує. Інакше кажучи, право можливе лише як позитивне, а не як природне, реальне, бажаний ідеал.

Згідно з ученням Дж. Остіна, джерелом позитивного права є суверенна державна влада. Сам суверен не обмежений правовими нормами. Його обмеженням є позитивна мораль і божественне право. Гарантія нормального функціонування права і самої влади - звичка більшості до підкорення. Серед форм правління для Остіна пріоритетною була монархія. Обов'язки народу стосовно суверена продиктовані релігією, правом і мораллю. Долю політичних прав народу вирішує суверен. За Остіном, метою діяльності влади є не свобода, а загальне благо. Природно-правові принципи обґрунтування і визнання прав особи він заперечував і у цьому наблизився до позицій представників історичної школи права.

В історію політико-правової думки Остін увійшов ідеєю про чітке розмежування права та інших соціальних інститутів. Його юридичний позитивізм став основою формально-догматичної юриспруденції з точністю визначення юридичних ситуацій, процедур, проблем законодавчої техніки.