Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - РОЗДІЛ І. ВСТУП ДО КРИМІНАЛІСТИКИ (ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАУКИ)

Глава 1. Предмет, система, завдання, методи криміналістики

1. Предмет і завдання криміналістики

Криміналістика виникла і розвивається як наука спрямована на розробку теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів. Використання терміну "криміналістика" пов'язується з працею австрійського вченого Ганса Гросса, який у 1898 р. видав книгу "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики".

Працюючи довгий час судовим слідчим Г. Гросс зрозумів, що розслідування злочинів - це, перш за все, глибока аналітична робота, яка вимагає використання знань з різних наук. Друга половина XIX в. характеризувалася бурхливим розвитком фізики, хімії, біології та інших наук, досягнення яких активно упроваджувалися в різні сфери людської діяльності, використовувалися для створення нових видів техніки. Захоплено вивчаючи всю доступну йому літературу, Гросс прийшов до висновку, що практично будь-яке природничо-наукове досягнення можна використовувати для вирішення задач розслідування злочинів. Йому вдалося сформулювати ряд важливих теоретичних положень і практичних рекомендацій, об'єднаних ним під назвою "система криміналістики". У становлення і розвиток криміналістики того часу значний внесок зробили й інші вчені з різних країн (А. Бертильон, У. Хершель, Ф. Гальтон, А. Вейнгарт, А. Рейс, Є. Ф. Вуринський, С. М. Потапов, С. М. Трегубов та інші).

Сучасна криміналістика розглядається як наука, яка має об'єктом вивчення два взаємопов'язаних види людської діяльності:

1) злочинну діяльність (підготовка, вчинення і приховування злочинів);

2) діяльність з виявлення і розслідування злочинів.

Злочинна діяльність вивчається криміналістикою з функціональної точки зору як певна динамічна система дій, які об'єднуються поняттям механізму злочину. Механізм злочину включає в себе особистість злочинця, предмет посягання, місце і обстановку злочину, особистість потерпілого, способи злочину і характерні сліди, що залишаються в навколишньому середовищі. При формуванні механізму злочину проявляються певні закономірності - суттєві, повторювані і відносно стійкі зв'язки і залежності між окремими його елементами.

Наприклад, вчиняючи крадіжку з проникненням у житло, злочинець обирає об'єкт крадіжки (і потерпілого), зручний саме для нього з урахуванням його особливостей. Відповідно ним обирається спосіб проникнення, який залишає характерні саме для нього сліди. Якщо злочинець береться за предмети з гладкою поверхнею, на них залишаються сліди рук. В результаті ходи по запиленій підлозі залишаються поверхові сліди взуття. Сприйняття злочинця людьми, які зустрічалися йому, викликає утворення в їх пам'яті відносно стійкого образу. Саме такі закономірності виступають предметом вивчення криміналістики, на основі яких і з використанням знань з інших наукових галузей (природничих, соціальних, технічних) вона формує свої наукові положення і практичні рекомендації.

Діяльність з виявлення і розслідування злочинів вивчається криміналістикою з точки зору використання певних способів (слідчих дій), прийомів та засобів виявлення, фіксації, вилучення і використання слідів злочину як джерел доказів. У цій діяльності також виявляються певні закономірності у формуванні слідчих ситуацій і використання певних способів дій та окремих прийомів збирання доказів.

Наприклад, на початку розслідування крадіжки з проникненням у житло важливим є наявність певної інформації про об'єкт крадіжки і потерпілого, спосіб проникнення, викрадені цінності, наявність свідків. Сукупність цих відомостей створює певні умови - слідчу ситуацію, в залежності від особливостей якої визначаються завдання розслідуванні і обираються слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, а також окремі прийоми і засоби при їх проведенні. Криміналістикою встановлюються стійкі, повторювані зв'язки у формуванні слідчих ситуацій і обраними способами дій слідчого, які привели до одержання доказів, а в кінцевому результаті до розкриття злочину. Встановлені закономірності слугують основою для формування теоретичних положень і практичних рекомендацій криміналістики, для чого використовуються також і знання інших наук.

Таким чином предмет криміналістики складають закономірності: 1) механізму злочинної діяльності; 2) закономірності виявлення і розслідування злочинів. З урахуванням цього криміналістика може бути визначена як наука, що вивчає закономірності механізму вчинення злочинів" закономірності збирання доказів і на їх основі та використання досягнень різних наукових галузей формує теоретичні положення і практичні рекомендації щодо методів, прийомів і засобів розслідування злочинів.

З наведених положень витікає, що завданням криміналістики є формування науково обґрунтованих знань - теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо збирання і дослідження доказів при розслідуванні злочинів. Криміналістика покликана своїми науковими розробками на підставі використання досягнень сучасної науки і техніки зробити діяльність органів дізнання, досудового слідства і суду спроможною вирішити стратегічне завдання кримінального судочинства - швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний набув покараний (ст. 2 КПК України).