Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 4. Заключний етап пред'явлення для впізнання

Заключний етап пред'явлення для впізнання завершується фіксацією перебігу та результатів пред'явлення для впізнання, учасники й присутні ознайомлюються з відповідними процесуальними документами. Основним документом цієї слідчої дії є протокол, порядок оформлення якого регламентований ст. ст. 85, 176 КПК України. Складання протоколу розпочинається на робочому етапі. Протокол пред'явлення для впізнання повинен складатися з трьох частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині зазначають такі дані: місце і дату складання протоколу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і адреси понятих; прізвища інших учасників означеної слідчої дії (фахівець, працівник міліції та ін.); статті КПК, із дотриманням яких проводиться слідча дія; вказівка про роз'яснення понятим їх прав, обов'язків, а також про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії. Якщо впізнавачем є потерпілий чи свідок, то потерпілого попереджають про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, а свідка - ще й за відмову від давання показань.

В описовій частині протоколу викладають відомості щодо осіб, яких пред'являють, та інших об'єктів із описом їх ознак, а також загальний процесуальний порядок проведення слідчої дії.

У заключній частині протоколу зазначають час початку і завершення пред'явлення для впізнання, вказують чи проведено фото -, відеозйомку (тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від учасників пред'явлення для впізнання, якщо такі були. Протокол підписує слідчий і всі учасники зазначеної слідчої дії.

Максимально повно і точно в протоколі обов'язково повинні бути зафіксовані умови, перебіг і результати пред'явлення для впізнання, зокрема:

а) факт пред'явлення для впізнання схожих, однорідних об'єктів, їх головні ознаки (наприклад вік, зріст, колір волосся, предмети одягу, їх прикмети, параметри предметів, масть тварин тощо);

б) факт того, що особа, пред'явлювана для впізнання, вільно, на власний розсуд обрала місце серед статистів, черговість проходження, виголошення фраз, або факт того, що саме поняті розташували в певній послідовності об'єкти, пред'явлювані для впізнання;

в) ознаки, за якими саме впізнавач упізнав об'єкт - особу чи предмет тощо - (форма, розмір, особливі прикмети, тощо) - ці ознаки повинні збігатися з тими, що зафіксовані в протоколі допиту особи, яка впізнавала;

г) у випадку недостатньо повного повідомлення ознак впізнавачем на попередньому допиті надзвичайно важливим е детальний опис ознак (докладність і повнота опису ознак важливі для забезпечення доказового значення результатів пред'явлення для впізнання);

г) факт та особливості пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають (якщо це сталося);

д) факт додаткової фіксації слідчої дії шляхом фото -, відео -, звукозапису.

Надзвичайно важливим для визначення доказового значення пред'явлення для впізнання є застосовування додаткової фіксації: фотозйомка (відповідно до ч. З ст. 176 КПК України), звукозапис (ст. 85 і КПК України) - якщо впізнання відбувалося за голосом; кінозйомка та відеозапис (ст. 85* КПК України) - у процесі впізнання за функціональними ознаками (ходою, жестикуляцією, голосом). Носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано цю слідчу дію, слугують додатками до протоколу пред'явлення для впізнання, що, своєю чергою, є доказом у справі (відповідно до ч. 2 ст. 65 та ст. 82 КПК України). Якщо під час пред'явлення для впізнання застосовувалися технічні засоби фіксації, слідчий повинен повідомити про це всіх учасників впізнання (відповідно це зазначається в протоколі).

Необхідність застосування технічних засобів фіксації під час пред'явлення для впізнання визначається не лише процесуальними, ай тактичними аспектами. Так, рекомендовано використовувати звукозапис за таких слідчих ситуацій: а) якщо впізнавачем є малолітній, неповнолітня особа або особа, яка має схильність до змінення показань; б) для одержання зразків голосу, що необхідно для впізнання поза межами місця проведення розслідування; в) для фіксації впізнання, коли впізнавач на попередньому допиті називав тільки загальні ознаки об'єкта.