Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 1. Криміналістична характеристика вбивств

1. Криміналістична характеристика вбивств

Кримінальна відповідальність за вчинення вбивства передбачена ст., ст. 115-119 КК України. Найбільш небезпечними є умисні вбивства, які належать до категорії особливо тяжких злочинів (ст. 115 КК України). Методика розслідування вбивств обумовлюється особливостями механізму їх вчинення, що знаходить відображення у криміналістичній характеристиці злочинів даного виду. За цією ознакою близьким до вбивств є вчинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричиняють смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).

Місце, час та обстановка вчинення вбивств.

Дані обставини мають велике значення, оскільки будучи пов'язаними з іншими елементами криміналістичної характеристики вбивств, суттєво впливають на визначення завдань розслідування. Залежно від місця, часу та обставин виявлення трупа в розшуковій і слідчій практиці вбивства підрозділяють на дві категорії: 1) вбивства, вчинені в умовах очевидності; б) вбивства, вчинені в умовах неочевидності.

Вбивства, вчинені в умовах очевидності - це, перш за все, вбивства, які вчиняються за сімейно-побутовими мотивами (ревнощі, помста, побутове хуліганство, особисті неприязні відносини). Як правило, такі злочини мають ситуативний характер - вчиняються без попередньої підготовки під впливом конфліктних відносин між знайомими особами. Вони характеризуються тим, що місцем їх вчинення найчастіше є житло (приміщення, подвір'я), є очевидці і, як правило, на момент виявлення злочину відомий підозрюваний. Більшість вбивств названої категорії вчиняється у вечірній і нічний час, досить часто у стані алкогольного сп'яніння. Тому виявлення трупа з ознаками насильницької смерті у житлі вже є підставою для висування версії про те, що вбивцею є особа з найближчого оточення потерпілого.

Вбивства, вчинені в умовах неочевидності - це вбивства, вчинені з подальшим приховуванням особи потерпілого, знищенням слідів, а іноді і трупа. До цієї категорії вбивств відносять ті, які характеризуються наступними обставинами: труп або його частини виявлено поза житлом (на вулиці, в полі, лісі тощо); особа потерпілого невідома; відсутні очевидці, відсутня інформація щодо особи підозрюваного у вбивстві.

Способи і засоби вбивства, характерні сліди, особа злочинця.

Під способом вчинення злочину розуміється система дій по підготовці, вчиненню і приховуванню злочину, детермінованих умовами зовнішнього середовища і психологічними властивостями особи злочинця.

З криміналістичної точки зору способи вбивства і відповідні їм засоби можна розділити на дві групи: 1) способи, які пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень; 2) способи, які не пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень.

Способи вбивства, пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень (і виділенням крові). Ці способи можуть бути використані, як при вчиненні вбивств в умовах очевидності, так і при вчиненні "неочевидних" вбивств.

1. Побиття руками і ногами. Цей спосіб характерний для вбивств, вчинених в умовах очевидності (побутове побиття), але може мати місце при вбивстві з хуліганських спонукань (на вулиці, у парку тощо). Характерні сліди на тілі потерпілого: садна, подряпини, крововиливи, ушкодження хрящів і кісток. Як правило, смерть настає від ушкоджень внутрішніх органів і крововиливів через певний час після вчинення злочину. Такий спосіб злочину найчастіше не свідчить про наявність прямого умислу на позбавлення життя і дає підстави для кваліфікації дій, як вчинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).

2. Заподіяння тілесних ушкоджень тупими предметами (палицею, пляшкою, шматком арматури, бейсбольною битою тощо). На тілі потерпілого залишаються характерні сліди (садна, гематоми, відкриті рани). Смерть настає від переломів кісток черепа, ушкоджень внутрішніх органів також найчастіше через певний час після вчинення злочину. Цей спосіб злочину також є характерним для побутових вбивств.

3. Заподіяння колото-різаних ран (використовується колюче-ріжуча холодна зброя і побутові предмети). Характерні сліди: колото-різані рани, рясне виділення крові, яка знаходиться на тілі та одязі трупа, а також на місці події. Кількість і характер ушкодження є основою для визначення як ознак знаряддя вбивства, так і особистісних рис вбивці (наявність чи відсутність навичок, психічний стан особи тощо).

4. Заподіяння вогнепальних тілесних ушкоджень (використання бойової, спортивної, мисливської зброї). Слідами даного способу вбивства є виявлення слідів застосування вогнепальної зброї, що є найбільш характерним для вбивств, які вчиняються в умовах неочевидності. Факт і обставини використання вбивцею вогнепальної зброї певного виду є підставою для висування версій щодо особистості злочинця.

5. Вчинення вбивства з використанням вибухових пристроїв. Оскільки основним уражаючим фактором у цьому випадку е вибухова хвиля, а також осколки оболонки вибухового пристрою характерними слідами є розривання тіла на частини, бризки крові і мікрочастинки тканин тіла на оточуючих предметах, осколки оболонки вибухового пристрою або інші його елементи. Цей спосіб вбивства використовується при вчиненні вбивств в умовах неочевидності (на замовлення) і вказує на наявність у злочинця доступу до відповідних вибухових пристроїв (фабричного виготовлення) або наявність спеціальних навичок при кустарному їх виготовленні і використанні.

6. Скидання з висоти, ознаками чого є численні переломи кісток. Спосіб вбивства використовується, як правило, особами з найближчого оточення потерпілого і надає можливість замаскувати злочин під самовбивство або нещасний випадок.

7. Заподіяння смертельної травми шляхом наїзду автомобілем. Характерною ознакою є наявність на тілі трупа переломів кісток, ушкоджень внутрішніх органів, саден, подряпин, які в сукупності охоплюються поняттям "автотравма". Вбивця вдається до такого способу позбавлення життя іншої особи з метою маскування вбивства під нещасний випадок або під порушення правил дорожнього руху. При наявності певних обставин такі дії можуть бути кваліфіковані і як вчинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).

Способи вбивства, не пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень і виділенням крові. Ці способи використовуються, як правило, особами з найближчого оточення потерпілого і мають на меті маскування вбивства під природну смерть, нещасний випадок або самовбивство.

1. Задушення-асфіксія (руками, петлею, закриття отворів рота і носа). Характерними ознаками є садна і подряпини на шиї, на кистях рук, але їх може і не бути. Типовими у всіх випадках є крапкові крововиливи на легенях потерпілого (виявляються при судово-медичному розтині трупа).

2. Утоплення, характерними ознаками якого є вода в легенях.

3. Отруєння (залишки отрути в їжі і напоях, колір трупних плям, рідкий кал, блювотні маси тощо).

4. Ураження електрострумом, типовим слідом якого є наявність на тілі потерпілого характерного сліду опіку у місці контакту тіла з джерелом електроструму (електромітка).

5. Використання високої або низької температури, що передбачає насильницьке залишення потерпілого у відповідних умовах. Несприятливий вплив температури на потерпілого може посилюватися його серцево-судинними та іншими захворюваннями, що може вплинути на кваліфікацію дій злочинця.

6. Використання з метою вбивства радіоактивних матеріалів, ознаками чого є симптоми променевої хвороби. Слідами злочину є підвищена радіація у певних місцях, яка може бути виявлена з використанням спеціальних технічних засобів. Факт і обставини використання вбивцею радіоактивних матеріалів є підставою для висування версій щодо особистості злочинця.

З метою приховування вбивств та їх слідів (трупа, знарядь та ін.) злочинці вдаються до різних дій залежно від умов місця вчинення злочину. При всій різноманітності способів приховування слідів вбивств їх можна розділити на два основні вигляд: інсценування і приховування факту смерті особи.

Інсценування - це створення штучної обстановки самогубства (з вогнепальної зброї, самоповішення), нещасного випадку (падіння з висоти), природної смерті (при отруєнні), вчинення злочину іншою особою або у іншому місці. Застосовується інсценування з метою ухилення від відповідальності частіше за все членами сім'ї, родичами, а також знайомими, чиї зв'язки і відносини з жертвою добре відомі оточуючим. Найчастіше інсценування полягає у зміні обстановки на місці вбивства, знищенні або фальсифікації слідів рук, ніг, тілесних ушкоджень та ін. На інсценування можуть указувати такі ознаки: а) неможливість вчинення потерпілим дій, на які посилаються запідозрена особа або свідки; б) наявність слідів боротьби на місці події і самооборони на одязі і трупі; в) зміни обстановки на місці події або знищення слідів; г) суперечності в поясненнях зацікавлених осіб поведінки потерпілого і причин його смерті; д) невідповідність пози трупа, ушкоджень на тілі, одягу та ін.

Приховування факту смерті особи.

Бувають випадки, коли злочинець не має нагоди провести інсценування або вважає, що йому не вдасться переконливо пояснити причину зустрічі з жертвою у певному місці (наприклад, поява в його квартирі). Приховуючи факт смерті знайомої йому особи, він намагається уникнути пояснень з приводу обставин настання смерті потерпілого і відвести від себе підозри в її заподіянні. Частіше всього це здійснюється шляхом приховування трупа. Для того, що б непомітно винести труп з приміщення він розчленовується, потім упаковується, виноситься і викидається (на смітник, у водоймище) або закопується. Скоюючи ці дії, вбивця переслідує головним чином має на меті:

а) взагалі приховати факт насильного спричинення смерті жертві;

б) приховати факт вбивства саме в даному місці (в житлі);

в) утруднити встановлення особи потерпілого.

До таких способів вдаються злочинці, які були з потерпілим у близьких відносинах, його родичі, а також особи, в житлі яких незнайомі потерпілі потрапили випадково або їх туди спеціально заманили.

Особа потерпілого.

Встановлення особи потерпілого - одна з найважливіших тактичних задач на шляху розкриття вбивства. Це обумовлено тим, що в більшості випадків між потерпілим і вбивцею є певний соціальний зв'язок (службовий, корисливий, побутовий, статевий тощо). Тому в криміналістичній характеристиці вбивств типологічні риси особи потерпілого і його зв'язок з вбивцею є досить важливими.

Більшість потерпілих знаходилася в певних відносинах з вбивцею. Поширені вбивства під час сварок, бійок, що виникають на ґрунті побутових неладів, пияцтва і хуліганства, в яких часто провокуючим чинником є поведінка потерпілих. Жертвами вбивств, що вчиняються на корисливому підґрунті, бувають касири, працівники торгових підприємств, підприємці, які несвоєчасно здають в установленому порядку грошову виручку, а також особи, які мають незаконні доходи. Найбільш часто потерпілими у справах про вбивство є чоловіки. В тих випадках, коли жертвою є жінка, найчастішими мотивами є сексуальні або корисливі спонукання, а також ревнощі.

Існують категорії людей, які частіше за інші опиняються в небезпечній ситуації і стають жертвами: а) особи, в обов'язки яких входить охорона громадського порядку, матеріальних цінностей;

б) люди з грубим та агресивним характером, які легко вступають в сварки, схильні до легковажних знайомств і галасливих компаній, хуліганських витівок, що вживають алкоголь, наркотики;

в) люди, що конфліктують в подружніх і любовних відносинах;

г) найменше фізично і морально захищені особи-підлітки, дівчата, діти (у тому числі новонароджені), і особи похилого віку; д) особи, що займаються нелегальним або крупним бізнесом, політики, журналісти.

Відомості про фізичні, психічні і соціальні ознаки потерпілого є вихідними при формулюванні версій щодо мотивів вбивства і винну особу.