Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3. Особливості наступного етапу розслідування вбивств

Наступний етап розслідування пов'язується з притягненням особи як обвинуваченого і пред'явленням їй обвинувачення у вчиненні вбивства у порядку статей 131-140 КПК України. Негайно після пред'явлення обвинувачення слідчий зобов'язаний провести допит цієї особи. На початку допиту необхідно запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого йому пропонується дати показання по суті обвинувачення (ст. 143 КПК України). Таким чином характер слідчої ситуації цілком залежить від позиції обвинуваченого на допиті, яка може мати чотири варіанти: 1) обвинувачений відмовляється давати показання і відповідати на запитання; 2) обвинувачений визнає себе винним частково; 3) обвинувачений визнає себе винним повністю; 4) обвинувачений не визнає себе винним.

У першій ситуації слідчий, звертаючи увагу на те що давання показань є правом обвинуваченого, все ж таки повинен спонукати його до вступу у спілкування і дачі відповідних пояснень стосовно обставин вчинення вбивства. У другій і третій ситуаціях визначальним є фактор визнання вини і завданням слідчого є перевірка одержаних показань після закінчення допиту. У четвертій ситуації завданням слідчого є викриття обвинуваченого у вчиненні вбивства шляхом оперування вже зібраними доказами, а також спрямуванням зусиль на визначення і використання й інших джерел доказів.

Окрім завдань розслідування, які визначаються позицією особи щодо пред'явленого обвинувачення, завданнями наступного етапу розслідування вбивств є:

1) встановлення всіх співучасників злочину і збирання доказів для їх притягнення як обвинувачених;

2) вивчення особистості обвинувачених з метою отримання інформації, необхідної для винесення справедливого вироку;

3) встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню вбивства і прийняття заходів щодо їх усунення;

4) забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та можливої конфіскації майна;

5) забезпечення безпеки учасників кримінального процесу при наявності такої загрози.

Для вирішення названих завдань проводяться комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, послідовність яких обумовлюється особливостями конкретної слідчої ситуації на тому чи іншому відрізку часу. Типовими для наступного етапу розслідування вбивств є наступні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи:

1) оперативно-розшукові заходи щодо встановлення всіх співучасників вбивства, а також можливих його свідків;

2) допит свідків, які з'явилися у кримінальній справі після допиту обвинуваченого;

3) оперативно-розшукові заходи щодо забезпечення безпеки свідків, а також осіб, визнаних потерпілими у справі про вбивство;

4) виїмки документів, в яких міститься інформація про особистість обвинуваченого, проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на збирання такої інформації;

5) очні ставки (проводяться для усунення суперечностей між раніше допитаними особами);

6) відтворення обстановки і обставин події з участю обвинуваченого, який визнав себе винним у вбивстві;

7) призначення експертиз речових доказів, виявлених після допиту обвинуваченого;

8) призначення судово-психіатричної, судово-наркологічної експертиз обвинуваченого.

9) метою наступного етапу розслідування є перевірка раніше зібраних доказів і формування їх системи, необхідної для винесення обвинувального вироку і виконання завдань кримінального судочинства в цілому.

4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події.

Огляд місця події є невідкладною слідчою дією, особливості якої у справах про вбивства визначаються специфічністю центрального об'єкту огляду, яким виступає труп людини і відповідні сліди (рани, кров, мікрочастинки тканин та внутрішніх органів тощо). Це впливає як на послідовність дій слідчого і спеціалістів, так і на їх зміст. Потрібно звернути увагу, що при огляді трупа обов'язковою є участь судово-медичного експерта. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується лікар (ст. 192 КПК України).

Безпосереднє сприйняття даних, одержуваних в ході огляду місця події, позитивно позначається на формуванні внутрішнього переконання, на висуненні і перевірці версій. Тому як слідчому, так і працівникам органу дізнання необхідно особисто побачити обстановку, речові докази, предмети і сліди, документи на місці події, а не сприймати подібну інформацію із слів інших осіб. При огляді місця події у справах про вбивства з'ясовуються наступні питання:

1) чи мало місце вбивство, самогубство або нещасний випадок;

2) час вчинення вбивства, а також проміжок часу, на протязі якого злочинець знаходився на місці події;

3) місце вчинення злочину (чи відбулося вбивство там, де було виявлено труп потерпілого);

4) хто є потерпілий, які дані характеризують його особу;

5) хто вчинив вбивство (одна людина або декілька), які дані характеризують особу злочинця;

6) спосіб вбивства, які знаряддя використані злочинцями;

7) мотиви і мета злочину;

8) шляхи приходу і відходу злочинців з місця події;

9) шляхи підходу потерпілого до місця події;

10) які сліди залишилися на місці події (у тому числі предмети або їх частини, залишені злочинцем);

11) предмети, забрані злочинцями з місця події;

12) сліди, які імовірно могли залишитися на злочинцях (кров, частинки ґрунту тощо).

При огляді трупа на місці події повинні бути виявлені і зафіксовані такі факти:

- місце виявлення трупа і розташування його стосовно навколишнього оточення;

- розташування трупа відносно об'єктів і слідів з ним взаємозв'язаних (знаряддя злочину, сліди крові);

- поза трупа, положення кінцівок, наявність різних слідів і предметів на трупі і під ним;

- стан одягу на трупі, наявність слідів на одязі, особливі прикмети;

- наявність і характер тілесних ушкоджень;

- наявність трупних явищ.

Труп повинен бути сфотографований так, щоби зазначена інформація знайшла відображення на фотознімках.

Огляд місця події у справах про неочевидні вбивства достатньо складний, особливо в тих випадках, коли необхідно оглянути велику територію, або існує небезпека зникнення слідів під впливом погодних умов, або є два і більш трупів. Тому доцільно залучати до проведення цієї слідчої дії працівників підрозділу карного розшуку. Спільна робота при огляді місця події повинна розподілятися відповідно до конкретних задач огляду, що стоять перед слідчим і органом дізнання. Слідчий повністю відповідає за його хід, результативність і якість. В задачу слідчого входить виявлення, сприйняття, вивчення і фіксація стану, властивостей і ознак матеріальних об'єктів, що знаходяться на місці події, в цілях з'ясування характеру події, особи злочинця, мотивів злочину і інших обставин, що підлягають встановленню.

Співробітники карного розшуку сприяють у виконанні вказаної слідчої дії, але при цьому однією з основних задач їх діяльності є організація і проведення оперативно-розшукових заходів щодо перевірки тієї інформації, яка встановлюється в ході огляду, а також збір інших даних для розкриття злочину.

До таких заходів слід віднести: організацію переслідування; загороджувальні і розшукові дії; застосування службово-розшукового собаки; подвірні обходи; встановлення можливих шляхів приходу і відходу злочинця; обстеження, прочісування району, прилеглого до місця події. Співробітники карного розшуку допомагають слідчому проводити і сам огляд місця події. Вони, як правило, надають йому допомогу у виявленні слідів і речових доказів, а також виконують одиничні вказівки і доручення слідчого, пов'язані безпосередньо з проведенням огляду. Обмін інформацією, одержуваною в процесі огляду місця події, є однією з найважливіших умов ефективності взаємодії слідчого і органу дізнання на цьому етапі розслідування справи.

Призначення судово-медичної експертизи.

У справах про вбивства судово-медична експертиза може бути призначена стосовно: 1) трупа або його частин; 2) речових доказів; 3) живих осіб.

Судово-медична експертиза трупа призначається для вирішення наступних основних питань:

1) які тілесні ушкодження є на трупі, їх кількість, характер і локалізація;

2) яке з тілесних ушкоджень стало безпосередньою причиною смерті;

3) час настання смерті;

4) послідовність заподіяння тілесних ушкоджень;

5) які з тілесних ушкоджень є прижиттєвими, а які є посмертними;

6) які особливості має знаряддя, яким були заподіяні тілесні ушкодження;

7) в якому положенні знаходився потерпілий під час заподіяння тілесних ушкоджень і, зокрема, смертельного;

8) чи є в ранах мікрочастинки сторонніх речовин;

9) чи не знаходився потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

При судово-медичному дослідженні розчленованого трупа додатково ставляться запитання, які обумовлені фактом розчленування і необхідністю встановлення особистості потерпілого:

1) чи є виявлені частини частинами одного трупа, чи різних;

2) яка стать, вік, зріст потерпілого;

3) чи є особливі прикмети (шрами, татуювання, наслідки перенесених травм чи захворювань), які могли б бути використаними для ідентифікації особи;

4) які особливості знаряддя, яким було здійснено розчленування трупа, (чи не залишились на кістках і тканинах трупа сліди, придатні для ідентифікації знаряддя);

5) чи має особливості спосіб розчленування трупа, які вказують на фахові навички злочинця.

Судово-медична експертиза речових доказів призначається стосовно предметів і документів зі слідами біологічного походження. Зокрема, об'єктами дослідження можуть виступати:

1) одяг і взуття підозрюваного і потерпілого;

2) предмети, які могли бути знаряддям вбивства;

3) документи зі слідами крові, слини, сперми тощо;

4) зразки речовин, вилучених з місця події (тампони зі зразками попередньо висушеної рідкої крові, зшкрябані зразки висохлої крові);

5) волосся, нігті, мікрочастинки тканин тіла. На вирішення експерта ставляться запитання:

1) чи є на представленому об'єкті сліди біологічного походження (крові, слини, сперми тощо);

2) чи є дана речовина слідами крові (сперми) людини або тварини;

3) чи є дані волокна волоссям людини чи шерстю тварини;

4) чи є дані частинки частинками тіла людини або її внутрішніх органів;

5) чи є їх видільником конкретна особа (для вирішення цього завдання може бути використана методика дослідження ДНК);

6) яким міг бути механізм утворення слідів крові (бризки фонтануючої крові, від удару, під час руху тощо).

За слідами крові, зокрема, можуть бути встановлені механізм дій вбивці і поведінка потерпілого під час вчинення злочину.12 Для цього окрім об'єктів дослідження, експертові потрібно надати й окремі матеріали кримінальної справи (протокол огляду місця поді з фототаблицею, протоколи допитів тощо).

Судово-медична експертиза живих осіб призначається у кримінальних справах про вбивство стосовно потерпілих, які залишилися живими, для вирішення наступних питань:

1) які тілесні ушкодження є у даної особи, їх кількість, характер і локалізація;

2) яка давність заподіяння тілесних ушкоджень;

3) який ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Судово-медична експертиза може бути призначена і стосовно підозрюваного у вчиненні вбивства, зокрема, для виявлення на його тілі тілесних ушкоджень, які могли утворитися в результаті боротьби з потерпілим. У цьому випадку експерту також ставляться запитання щодо кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, давності та механізму їх утворення.

Обшук.

Обшук може бути проведений, як за місцем проживання підозрюваного, так і за місцем роботи. Його метою є виявлення слідів - доказів причетності певної особи до злочину:

1) прихованого трупа або його частин (при обшукові приватної ділянки місцевості);

2) знаряддя вбивства (зброя і боєприпаси, побутові предмети);

3) одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час вчинення вбивства;

4) предметів і документів, якими особа заволоділа в результаті вчинення вбивства;

5) документів, які можуть пояснити характер взаємовідносин підозрюваного і потерпілого;

6) слідів крові, мікрочастинок тканин тіла (коли приміщення є місцем вбивства або розчленування трупа);

7) вільних зразків почерку особи для призначення почеркознавчої експертизи.

Метою проведення обшуку може бути виявлення підозрюваного, який переховується у певному місці (у родичів чи знайомих), з наступним його затриманням.

Особливістю обшуку у справах про вбивство є те, що обстеженню підлягають приміщення, які могли бути місцем вбивства, переховування або розчленування трупа. При цьому потрібно враховувати, що після вчинення злочину ці приміщення могли піддаватися прибиранню (ремонту) з метою знищення слідів вбивства. Тому пошук відповідних слідів (мікрочастинок) ведеться з урахуванням цієї обставини. Зокрема, обстеженню підлягають щілини підлоги (дошки, паркет), випуски і сифони рукомийників і ванн тощо. Для цього потрібно застосовувати спеціальні хімічні речовини і технічні засоби, залучати відповідних спеціалістів.

Допит підозрюваного (обвинуваченого).

Значимість допиту особи, яка підозрюється або звинувачується у вчиненні вбивства, обумовлена тим, що ніхто краще не знає обставини вчинення злочину, ніж сам злочинець. Але з іншого боку, потрібно враховувати, що завжди існує можливість само обмови (взяття чужої вини на себе). Окрім того, потрібно брати до уваги, що для цієї категорії учасників кримінального процесу у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини характерною е зміна показань (відмова від раніше даних показань).

Відмінності у тактиці допиту підозрюваних і обвинувачених обумовлені не стільки різницею в їх статусі, скільки у наявності у розпорядженні слідчого певної кількості доказів і можливості використання фактору раптовості. При допиті підозрюваного сприятливим фактором може бути використання фактору раптовості, але, як правило, слідчий має можливість оперувати обмеженими доказами причетності особи до вбивства. При допиті ж обвинуваченого слідчий, як правило, володіє достатньою кількістю доказів, але змушений проводити цю слідчу дії тоді, коли обвинувачений вже ретельно продумав і визначив свою лінію поведінки на ухилення від відповідальності. В іншому тактична схема допиту підозрюваного і обвинувачено однакова. Зокрема, потрібно виходити з того, що допит зазначених осіб може проводитися: 1) в безконфліктній ситуації; 2) в конфліктній ситуації.

Допит в безконфліктній ситуації має місце при розслідуванні вбивств, вчинених в умовах очевидності, коли особа з самого початку визнає свою вину і виявляє каяття. Основним тактичним завданням у цій ситуації є збереження атмосфери безконфліктності і встановлення всіх обставин злочину з максимальною деталізацією показань стосовно обставин, які може знати тільки злочинець (скільки ударів, в яке місце, під яким кутом, положення потерпілого, що робив потерпілий, куди упав тощо). Доцільним є в такій ситуації використання звукозапису або відеозапису, оскільки технічні засоби дозволяють наочно зафіксувати умови та атмосферу проведення допиту і виключити в майбутньому намагання звинуватити слідчого в застосуванні незаконних прийомів ведення допиту (фізичного насильства, погроз, обману тощо).

Тактичний прийом максимальної деталізації показань спрямований на створення сприятливих умов для майбутньої перевірки одержаних показань шляхом проведення інших дій. Якщо найдрібніші факти, повідомлені підозрюваним (обвинуваченим) на допиті, знаходять підтвердження показаннями інших осіб, результатами огляду, висновками експертиз, то цим самим забезпечується достовірність його показань в цілому. І якщо в майбутньому обвинувачений відмовиться від раніше даних показань, це не буде мати великого значення, оскільки повідомлена інформація була перевірена і знайшла підтвердження в системі доказів.

Допит в конфліктній ситуації найчастіше має місце при розслідуванні вбивств, вчинених в умовах неочевидності, коли злочинець попередньо продумав свою лінію поведінки на випадок затримання і на допиті дає неправдиві показання. Неправдивість показань проявляється у їх суперечності вже зібраним у справі доказам, які були підставами для затримання або притягнення особи як обвинуваченого. У цій ситуації перед слідчим стоять дві взаємно пов'язані тактичні завдання: 1) викрити неправдивість показань; 2) переконати допитувану особу дати правдиві показання.

Загалом тактична схема допиту ґрунтується на викритті неправдивості показань шляхом оперування доказами, які зібрані у кримінальній справі. Тому до такого допиту слідчий повинен ретельно підготуватися і визначити порядок використання доказів (показань свідків, речових доказів, висновків експертиз). Звичайно, таких доказів може бути різна кількість і можливості слідчого можуть бути досить обмеженими. Як правило, якщо допитувана особа зайняла позицію на заперечення своєї вини всупереч уже встановленим фактам, переконати її у зворотному, тобто дати правдиві показання на першому допиті дуже важко. Тому перший допит часто має розвідувальний характер - його завдання полягає у встановленні орієнтації підозрюваного чи обвинуваченого на неправдиві показання і максимальної деталізації таких показань. Зразу ж після проведення першого допиту слідчий повинен спрямувати зусилля на збирання доказів (допити нових свідків, пред'явлення особи для впізнання, очні ставки), які можна буде використати на другому допиті і спростовувати його позицію, показати її очевидну неспроможність.

Відтворення обстановки і обставин події.

Ця слідча дія найчастіше проводиться у ситуації, коли обвинувачений визнав свою вину і дав показання про обставини вчинення вбивства. При цьому слідчий може ставити перед собою дві взаємно пов'язані мети: 1) перевірити, чи не бере обвинувачений на себе вину у вчиненні вбивства, якого він не вчиняв (рано чи пізно він відмовиться від цього); 2) встановити деталі механізму вчинення вбивства, наявність яких потім можна підтвердити проведенням інших слідчих дій.

Загалом відтворення обстановки і обставин події спрямовано на виявлення у обвинуваченого злочинної обізнаності, тобто встановлення таких деталей вбивства, які може знати тільки той хто його вчинив. Тому місцем його проведення повинно бути місце події, де обвинуваченому пропонується продемонструвати (відтворити) свої дії під час вчинення злочину у тій же самій обстановці. Для цього використовується манекен (потерпілий) і макети знаряддя вбивства. Наприклад, обвинуваченому пропонується показати: де і в якому положенні знаходився потерпілий і він; скільки разів і куди саме він ударив і під яким кутом; як поводив себе потерпілий; в якому положенні він його залишив на місці події тощо. Відтворювані дії фіксуються у протоколі, а також за допомогою технічних засобів (фотографування, відеозапис) і потім порівнюються з результатами огляду місця події, показаннями свідків, висновками експертиз. До участі у проведенні даної слідчої дії доцільно залучати судово-медичного експерта, експерта криміналіста, яким при відтворенні обвинуваченим події злочину надається можливість ставити уточнюючі запитання з урахуванням даних, одержаних при проведенні експертних досліджень. Тим самим забезпечується комплексна перевірка показань обвинуваченого.

Відтворення обстановки і обставин події є ефективним засобом перевірки показань і отримання нових доказів, завдяки тому що ця слідча дія має комплексний характер. Вона фактично включає в себе фрагменти таких дій, як огляд, допит, пред'явлення для пізнання, експеримент. Відповідно до ст. 194 КПК України відтворення обстановки і обставин події може проводитися не тільки для перевірки показань обвинуваченого чи підозрюваного, але й показань свідків чи потерпілих, а також інших даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій.