Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками крадіжки та початкового етапу розслідування

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про скоєння крадіжок е такі: а) заяви громадян та посадових осіб;

б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку;

в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання із викраденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає негайного реагування.

На стадії порушення кримінальної справи складаються такі дослідні ситуації:

1. Наявність привода для порушення кримінальної справи (частина 1 ст. 94 КПК України). Головним чином, приводами стають заяви та повідомлення про крадіжку і безпосереднє виявлення ознак злочину органом дізнання, слідчим. Є підстави для порушення кримінальної справи - достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Достатніми даними, які свідчать про ознаки крадіжки можуть бути: порушення цілісності об'єктів, відсутність майна, сліди злому тощо.

2. Наявність привода (головним чином заява чи повідомлення), але ситуація характеризується недостатністю даних про ознаки злочину. Під час огляду місця події є ознаки про інсценування події. У цих випадках провадиться перевірка повідомлення, заяви про злочин в термін не більше 10 днів (ст. 97 КПК України). Ця перевірка може включати наступні заходи: відібрання заяви від заявника (чому із запізненням повідомив про злочин); має бути проведена інвентаризація, документальна ревізія (крадіжки на підприємствах); огляд місця події; витребування різних документів; Доручення провести оперативно-розшукові заходи тощо.

Головне завдання перевірки: встановити ознаки злочину, обґрунтувати їх наявність. Тоді має бути прийняте рішення про порушення кримінальної справи.

Обсяг обставин, які підлягають встановленню і доказуванню під час розслідування крадіжки, визначається предметом доказування (ст.ст. 23 і 64 КПК України), а також залежить від особливостей конкретної кримінальної справи.

Суттєвими обставинами, які підлягають встановленню у кримінальній справі про крадіжку, є наступні.

1. Місце і час скоєння крадіжки.

2. Спосіб скоєння крадіжки (зміст та характер дій, спрямованих на підготовку, скоєння крадіжки та приховування її слідів).

3. Засоби та знаряддя, які використовувалися у підготовці, скоєнні та приховуванні крадіжки (тип, вид, найменування; спеціально підготовлені, виготовлені чи випадково потрапили).

4. Місця та канали збуту викраденого майна, місце його знаходження.

5. Обстановка скоєння крадіжки.

6. Ким скоєно крадіжку.

7. Склад злочинної групи, характеристика її учасників та їх роль у скоєнні крадіжки (коло співучасників, наявність злочинного зговору між ними, хто є організатором групи, які дії було виконано кожним із них).

8. Характер і зміст дійсної спрямованості злочинного умислу, мотив та цілі.

9. Наявність підбурювачів, конкретна їх роль у скоєнні злочину.

10. Відомості, які характеризують особу кожного співучасника крадіжки (вік, сімейний стан, освіта, сфера діяльності, стан здоров'я (у тому числі психіки), образ життя, а також інші дані, які позитивно або негативно характеризують особу злочинця).

11. Наявність обставин, які пом'якшують або посилюють відповідальність.

12. Відомості про злочини, які раніше скоювалися підозрюваним (обвинуваченим), наявність судимостей.

13. Яке майно було викрадено, його розмір.

14. Матеріальний стан та умови життя потерпілого в момент скоєння крадіжки.

15. Наявність у обвинуваченого майна, яке підлягає вилученню з метою відшкодування матеріальної шкоди.

16. Обставини, які свідчать, що крадіжки не було (інсценування, відсутність майна, його загублення тощо).

17. Причини й умови, які сприяли скоєнню крадіжки. Важливим моментом під час порушення кримінальної справи про крадіжку є встановлення точного розміру завданої злочином матеріальної шкоди, оскільки зазвичай саме розмір відмежовує кримінально-карану крадіжку від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

На сьогодні законодавець встановив "складну схему" вирахування тієї суми вартості майна, за викрадення якого наступає кримінальна відповідальність, і відповідно, порушується кримінальна справа про крадіжку (звісно, за наявності інших елементів складу злочину).

Так, ч. З ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" у п. 22.5 ст. 22 закріплює, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (яка визначена у цьому ж Законі підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року).

Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" у ст. 53 встановив з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати у розмірі 869 гривень.

Таким чином, на сьогодні розмір вартості майна, за викрадення якого настає кримінальна відповідальність, має складати не менше 86,9 гривень.

Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засобів їх вирішення багато в чому обумовлено слідчими ситуаціями, які склалися залежно від часу, що минув з моменту крадіжки, чи виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є наступні,

1. Характеризується наявністю достатніх даних, які свідчать про особу (затримана на місці події чи в під час проведення оперативно-розшукових заходів).

Висуваються такі версії: злочин скоїла затримана особа; інші окремі версії про обставини злочину (інші співучасники, щодо ролі кожного із них тощо).

Алгоритм слідчих дій: затримання підозрюваного; обшук затриманої особи; огляд місця події; допит підозрюваного; допит потерпілого та осіб, які затримали злочинця чи є очевидцями; обшук за місцем мешкання; за необхідності очна ставка і пред'явлення для впізнання; далі проведення експертиз. Органам дізнання дається доручення (ст. 114 КПК України) про проведення оперативно-розшукових заходів.

2. Є достатньо інформація про подію крадіжки, є дані про підозрювану особу, але місце її заходження не відоме.

Висуваються наступні версії: версія, що злочин скоїла саме ця особа; версії про її місце знаходження; окремі версії про скоєння злочину декількома злочинцями тощо.

Алгоритм першочергових слідчих, процесуальних та оперативно-розшукових дій: огляд місця події; допит потерпілої особи чи осіб, які відповідали за майно; допит інших осіб, які мають відомості про злочинців; доручення органам дізнання (про встановлення місця знаходження свідків, викраденого майна); перевірка за даними криміналістичного обліку (АБД, фотоальбоми, відеотеки, виготовлення суб'єктивного портрету тощо).

3. Характеризується наявністю інформації про злочин, подію злочину і повною відсутністю даних про особу злочинця.

Висуваються такі версії: злочин скоєно особою, раніше судимою за корисливі злочини; особою, яка не має постійного місця проживання; особою, яка раніше скоювала злочин саме таким способом ("почерк" злочинця); злочин скоєно близькими чи незнайомими особами.

Алгоритм першочергових слідчих, процесуальних та оперативно-розшукових дій: огляд місця події (і до порушення кримінальної справи) поєднується з оперативно-розшуковими заходами; допит потерпілого чи осіб, яким було доручено майно; виготовлення суб'єктивного портрета; перевірка за криміналістичним обліком (АБД, перевірка слідів за слідотеками); можливе проведення інвентаризації; проведення документальної ревізії; доручення оперативним працівникам тощо.

4. Є неоднозначна інформація про подію злочину і відсутні дані про особу, яка скоїла злочин. ^

Висувається версія: мала місце крадіжка; було інсценування крадіжки.

Підставою для висунення другої версії є виявлення під час огляду місця події ознак, які свідчать про інсценування (негативні обставини: відсутність слідів, які мали б бути; занадто явний безпорядок тощо).

Алгоритм першочергових слідчих, процесуальних та оперативно-розшукових дій такий же, як і в третій ситуації.

Найбільшу складність для розслідування представляє третя ситуація (скоєння крадіжки в умовах неочевидності), успішне вирішення якої передбачає своєчасний і якісний огляд місця події, комплексне використання сил і засобів органів внутрішніх справ на початковому етапі розслідування. Однак це не завжди реалізується на практиці. Ще трапляються випадки, коли огляд місця події взагалі не проводиться, або слідчо-оперативна група виїжджає по одному повідомленню про крадіжку не в повному складі. Поширені випадки несвоєчасного направлення на місце події слідчо-оперативної групи.