Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 1. Криміналістична характеристика крадіжки

1. Криміналістична характеристика крадіжки

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кримінальна відповідальність за скоєння якого передбачена ст. 185 КК України, є найпоширенішим злочином.

Зниження життєвого рівня населення, безробіття, відсутність регулярних виплат заробітної плати на фоні "фінансової кризи", слабкість соціального захисту населення і, як наслідок, зростання частки незаможних елементів, потенційно готових до скоєння злочинів проти власності, процеси приватизації, відсутність коштів, необхідних для забезпечення захисту об'єктів від злочинних посягань тощо, - ось далеко не вичерпний перелік причин, що призводять до крадіжок чужого майна.

Серед причин низької ефективності роботи слідчих підрозділів у розкритті цих злочинів у криміналістичній літературі називають недоліки в організації цієї діяльності, низка результативність тактики проведення слідчих дій, вибір помилкових напрямів розслідування, слабка взаємодія слідчих із підрозділами кримінального розшуку, міліції громадської безпеки. Практика свідчить, що розкриття крадіжок залежить від ефективності діяльності слідчого (слідчо-оперативної групи) на початковому етапі розслідування, вибору найоптимальніших напрямів розшуку злочинців, встановлення каналів збуту викраденого, місць його зберігання тощо.

Криміналістичну характеристику таємного розкрадання чужого майна становлять дані про підготовку до скоєння крадіжок, про способи скоєння та прийоми приховування, сліди, місце і час, предмет злочинного посягання, місця збуту викраденого, особу злочинця тощо. Роль цих даних полягає в тому, що вони дозволяють побачити зв'язки між різними обставинами скоєння злочину і в умовах дефіциту вихідної інформації висунути обґрунтовані версії, вибрати оптимальний шлях щодо встановлення осіб, які скоїли крадіжку, встановити місцезнаходження викраденого майна тощо. Наприклад, аналізуючи спосіб скоєння конкретної крадіжки і маючи в своєму розпорядженні відомості про типові способи скоєння таких злочинів, можна висунути обґрунтовану версію про особу злочинця; маючи відомості про предмет злочинного посягання, можна встановити, через кого і де може бути реалізовано викрадене майно тощо.

Таким чином, елементами криміналістичної характеристики крадіжки є:

1) способи підготовки, скоєння та приховування крадіжок;

2) типові сліди крадіжок;

3) місце, час скоєння крадіжок;

4) предмет злочинного посягання;

5) особа злочинця.

Підготовка до скоєння крадіжок, як правило, включає:

o підбір співучасників: надійних і відданих з точки зору поведінки в різних ситуаціях; які мають злочинний; мають злочинний авторитет і здатних вирішувати питання про розподіл сфер діяльності організованих злочинних груп; володіють фізичною силою, навичками володіння зброєю, прийомами боротьби тощо; володіють певними професійними навичками; володіють відомостями про діяльність підприємств, організацій, установ; мають у своєму розпорядженні добре налагоджені канали збуту викраденого; мають в особистому користуванні транспорт, приміщення для зберігання викраденого тощо.

o збір відомостей про об'єкт злочинного посягання (підприємства, організації, установи, квартири, дачі, транспортні засоби, гаражі тощо), встановлення наявності в ньому певного майна, цінностей та місць їх зберігання.

o придбання технічних засобів (радіоапаратури, наборів інструменту, ключів), транспорту, виготовлення спеціального устаткування.

o пошук місць зберігання (приховування) і каналів збуту викраденого, а також осіб і організацій, яким необхідно викрадене майно; підготовка документів, за допомогою яких створюються "правові" передумови легалізації викраденого. Дані про способи скоєння крадіжок включають в себе відомості про шляхи та способи проникнення злочинців на місце скоєння злочину, способи заволодіння майном тощо. Ці способи дуже різноманітні, вибір злочинцем способу крадіжки визначається його злочинними і професійними навичками, обстановкою на об'єкті крадіжки, наявністю необхідних технічних і транспортних засобів і т. д.

Способи скоєння крадіжок доцільно об'єднати в дві основні групи: пов'язані і не пов'язані з незаконним проникненням у житло, приміщення або інше сховище. У свою чергу, крадіжки, пов'язані з незаконним проникненням, можуть бути:

o з подоланням замикаючих пристроїв, перешкод і сховищ. Злодії можуть проникають в приміщення шляхом злому замків, дверей, вікон або проломів стелі, стіни, підлоги, іноді за допомогою підкопу. Замки руйнуються або відкриваються відмичками, підібраними ключами, використовуються і більш прості засоби: викрутка, вдавленням в отвір замку мила, пластиліну, іншої в'язкої речовини, введення в отвір замку половинок леза безпечної бритви, шматка целулоїду, свердління циліндричного механізму тощо. У дверях злочинці можуть вибивати або виламувати фільонки, вирізати замки або висвердлювати їх замикаючий механізм; у вікнах виймати, розбивати або витісняти із застосуванням пластиру скла; в цегляних стінах здійснюють пролом за допомогою лому, кувалди або спеціального інструменту "фомки";

* при вільному доступі до місця зберігання майна. Проникнення в приміщення за допомогою вільного доступу здійснюється через дах і балкони багатоповерхових будинків; через вікна і двері; з дозволу потерпілих (шляхом зловживання довірою); обманом малолітніх, осіб з психічними розладами тощо. До крадіжок, що скоюються способами, не пов'язаними з проникненням у приміщення, відносяться: крадіжки автомобілів, валізі ручної поклажі на вокзалах; кишенькові крадіжки (крадіжки із сумок); крадіжки з магазинів і торгових наметів; крадіжки в осіб, що знаходяться в громадських місцях у нетверезому стані. Кишенькові крадіжки здійснюються двома способами: під прикриттям якого-небудь предмету або без такого прикриття під час тисняви у транспорті, на зупинках, в установах тощо.

Типовими прийомами (способами) приховування крадіжок стають виїзд злочинця з населеного пункту, де було скоєно злочини; знищення знарядь і слідів злочину; укриття знарядь скоєння злочину; швидкий збут викраденого або його укриття; викидання викраденого майна при виникненні небезпеки викриття; дача неправдивих показань, відмова від надання показань; вплив на очевидців, свідків, потерпілих з метою дачі ними неправдивих показань або відмови від дачі показань тощо.

Типові сліди крадіжок.

На місці крадіжки нерідко залишаються матеріальні сліди, що розкривають характер діяльності злочинців із підготовки, скоєння і приховування злочину. Так, на підготовку до скоєння квартирної крадіжки можуть вказувати шматочки дроту, гілки дерева, сірники тощо. Перелічені предмети вставляються між дверима і дверною коробкою, після чого злочинці телефонують чи стукають у двері конкретної квартири, а самі видаляються зі сходового майданчика. Повернувшись через проміжок часу до квартири і виявивши предмети на колишньому місці (роблять висновок, що двері квартири не відкривалася, а значить, у ній немає володарів), приймають рішення про проникнення. На кнопках дзвінків, ліфтів залишаються сліди пальців рук, частинці пластиліну, різноманітні нашарування мікрооб'єктів, сліди губної помади, інших барвників. При проникненні в квартиру шляхом видавлювання двері на її поверхні залишаються сліди знарядь злому та інструментів, взуття, нашарування різних речовин, сліди пальців і долонь рук, волосся, волокна, шматочки ниток тощо.

У самих приміщеннях нерідко вдається виявити сліди пальців рук, взуття, предмети і речі, залишені злочинцями; предмети одягу, дрібні речі, недопалки, залишки їжі, слина, піт, лупа, інші виділення людського організму. Вилучення таких слідів сприяє розкриттю злочинів і викриттю злочинця.

Відомості про місце і час скоєння крадіжки.

Місцями крадіжок чужого майна найчастіше є: квартири, приватні домоволодіння, підприємства, організації, установи, автомобілі, дачні будиночки, готелі, гуртожитки, вокзали, станції, потяги, місця загального користування (гардероби, роздягальні, службові приміщення і т.д.).

Для розкриття, розслідування та попередження крадіжок важливо встановити час їх скоєння. Наприклад, дев'ять з десяти квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї години у робочі дні тижня, більше половини - влітку; крадіжки з крамниць, комор - у вечірні та нічні часи, в святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових крадіжок вчиняються вранці та у вечірні години, години "пік", коли виникає сприятлива для цього ситуація у міському транспорті, крамницях, на ринках та в інших багатолюдних місцях.

Предмет злочинного посягання різниться залежно від низки обставин: життєвого рівня громадян, їх платоспроможності, попиту на певні предмети і т. д. На вибір викрадає часто впливає не стільки номінальна ціна виробу або предмету, скільки його дефіцитність, можливість швидкої реалізації, висока дохідність. На вибір предмета крадіжки також впливає обраний спосіб її скоєння. Під час квартирних крадіжок, як правило, викрадаються гроші (в тому числі іноземна валюта), мобільні телефони, коштовності, антикваріат, предмети релігійного культу, імпортна відео -, аудіо -, теле - і радіоапаратура, персональні комп'ютери, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призначення, в тому числі й продукти харчування. Предметом кишенькових крадіжок є гроші, а також коштовності, мобільні телефони, відеокамери, фотоапарати, портативні магнітофони, які викрадають з сумок, портфелів тощо.

Характерними рисами для осіб, які скоюють крадіжки, є стійка антисуспільна спрямованість, навички; наявність судимостей за скоєння крадіжок чи інших корисливих злочинів; відсутність постійного місця проживання, постійного джерела легальних доходів.

Злочинців, які скоюють крадіжки, можна умовно поділити на такі групи:

o примітивні: скоюють крадіжку без застосування технічних засобів під впливом якоїсь ситуації, обставин (чужі речі залишилися без догляду, свідків не має) та намагаються скоріше зникнути з місця скоєння злочину.

o кваліфіковані (мають певні антисуспільні установки).

o професійні, для яких крадіжки є основним джерелом існування, як правило, раніше судимі.

Для кваліфікованих та особливо кваліфікованих крадіжок характерна тенденція зростання групової злочинності, за участю осіб, які раніше скоювали злочини. Виявляється тенденція до розповсюдження стійких організованих злочинних угруповань, що діють в межах одного або декількох регіонів протягом тривалого часу.

Наведена в криміналістичній характеристиці система даних носить загальний характер і дозволяє лише в цілому визначити напрямки розслідування конкретної крадіжки. Кожного разу вона повинна уточнюватися і коригуватися стосовно до обставин скоєння злочину в певному регіоні. Виходячи з цього, слідчий при визначенні напрямку розслідування таємного розкрадання чужого майна повинен знати і спиратися на систему відомостей, що становлять регіональну криміналістичну характеристику розглянутого злочину.

2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками крадіжки та початкового етапу розслідування
3. Особливості наступного етапу розслідування крадіжки
4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
Глава 22. Методика розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
1. Криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та початкового етапу їх розслідування
3. Особливості наступного етапу розслідування привласнення/ розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
Обшук та виїмка
Слідчий огляд документів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru