Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та початкового етапу їх розслідування

Для встановлення ознак розкрадання органи дізнання проводять дослідчу перевірку, що має на меті збір необхідних матеріалів і отримання відомостей, на підставі яких розв'язується питання про порушення кримінальної справи. Вичерпний перелік приводів порушення кримінальної справи наведений у ст. 94 КПК України, але враховуючи специфіку названого виду злочину, можна виділити такі поширені приводи порушення кримінальної справи за ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем:

1) відомчі матеріали про вчинення службовими особами певного закладу, установи чи організації незаконного заволодіння майном відомства;

2) повідомлення юридичних осіб про вчинення злочину, що ґрунтуються на актах ревізії, інвентаризації або інших перевірок, які проводилися планово чи позапланово за безпосередньою ініціативою самого підприємства, організації, установи;

3) ініціатива органів дізнання, яка базується на результатах оперативно-розшукових заходів;

4) заяви та повідомлення чинних або колишніх працівників, клієнтів підприємства, де за їх припущенням було вчинено розкрадання;

5) заяви громадян-пайовиків, акціонерів або вкладників;

6) повідомлення та матеріали контрольних інстанцій про факт учинення розкрадання (місцевих органів влади, державних інспекцій, податкової служби тощо);

7) повідомлення в засобах масової інформації;

8) безпосереднє виявлення ознак привласнення слідчим, прокурором або судом під час розслідування або судового розгляду іншого злочину, розгляду цивільного позову, проведення прокурорських перевірок, вивчення матеріалів адміністративного провадження.

Найпоширенішими заходами попередньої перевірки за такими приводами стає: вивчення нормативів, якими регламентовано діяльність організації, аналіз особливостей діяльності її та пов'язаних із нею організацій; призначення ревізії; незапланована інвентаризація; витребування документів, які стосуються сумнівних операцій із матеріальними цінностями або грошовими коштами; відібрання пояснення посадових або матеріально відповідальних осіб, що є причетними до сумнівних операцій, контроль за ними або їх виявлення. До того ж, за справами про привласнення проводять оперативно-розшукові заходи як гласного, так і негласного характеру: зокрема спостереження, дослідження предметів та документів, контроль поштових відправлень, прослуховування телефонних та інших переговорів, зняття інформації з технічних каналів зв'язку тощо. Обрання ж певної послідовності заходів, тобто програми дій для перевірки повідомлень про злочин залежить від дослідчих ситуацій, зумовлених характером приводу для порушення кримінальної справи, галуззю економіки, де сталося розкрадання, або способом його маскування. Тому дослідчі ситуації привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у криміналістиці частіше за все розглядають у межах комплексних методик розслідування злочинів.

Загальновизнано, що попередня перевірка за такою категорією злочинів органами дізнання здійснюється за будь-якого приводу. В ході дослідчої перевірки, а надто у сферах торгівлі, будівництва або виробництва, проводяться інвентаризації, що є перевіркою наявності та стану матеріальних цінностей і грошових коштів, і подальше звірення отриманих даних із обліковими. На вимогу органу дізнання на підприємстві створюється інвентаризаційна комісія, до складу якої входять службові особи цієї організації, матеріально відповідальні особи, представники ревізійної комісії підприємства, працівники бухгалтерії. Під час проведення інвентаризації доцільною є особиста присутність працівників органів дізнання.

Інвентаризації повинне передувати попереднє опечатування приміщень, що підлягають перевірці. В перебігу інвентаризації прораховується кількість товарно-матеріальних і грошових засобів, що перебувають на цьому об'єкті. Відносно якості товарів, що підлягають перевірці, визначають їх сортність, комплектність, наявність дефектів та інші істотні для справи ознаки і властивості. За наслідками роботи за підписами її учасників складається інвентаризаційна відомість. Проведення інвентаризацій дозволяє перевірити збереження матеріальних і грошових засобів; відповідність документальним даним про якість і асортимент наявних товарів; виявити недостачу, надлишки або пересортицю; визначити стан незавершеного виробництва або будівництва.

Для більш глибокого вивчення стану виробничої або фінансово-економічної діяльності підприємства призначається документальна ревізія. Вона може мати повний характер, тобто ревізується вся діяльність організації загалом, або окремий щодо певних напрямків діяльності. На розгляд ревізії виносять питання про стан бухгалтерського обліку, достовірності та законності операцій за рахунками в банках, правомірності розрахунків із постачальниками, замовниками та іншими дебіторами й кредиторами, відповідності витрачання авансових і кредитних сум їх цільовому призначенню, правильності приймання сировини, напівфабрикатів та іншої продукції за кількісними та якісними показниками, повноти оприбутковування виторгу від реалізації товарів і надання послуг тощо.

Після виявлення зазначених ознак привласнення і проведення дослідчої перевірки зібрані матеріали передаються до слідчого підрозділу для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Матеріали, що надходять від органу дізнання, повинні містити лист ініціатора дослідчої перевірки з лаконічним викладом обставин справи і вжитих заходів, пояснення зацікавлених осіб і очевидців, дійсні документи установи, підприємства, організації, які містять інформацію стосовно факту розкрадання, акти перевірки виявлених порушень (матеріали контрольних закупок, інвентаризації, ревізії, аудиту).

Обставини, що підлягають установленню під час розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, визначають відповідно до ст. ст. 64, 23 КПК України, диспозицій ст. 191 КК України. Також такі обставини зумовлені певним колом супутніх злочинів, зокрема диспозиціями статей розділу VII "Злочини у сфері господарської діяльності" КК України.

Узагальнено до обставин, що підлягають установленню у справах щодо розкрадання майна, відносяться такі:

1) чи відбулося розкрадання та в якій формі (привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем);

2) якою є кількість епізодів злочинної діяльності;

3) у чому полягає злочинна діяльність (як здійснювалася підготовка до викрадення; якими є способи скоєння розкрадання та способи його маскування; які інші обставини події (час, місце та інше), які сліди і ознаки злочинних дій повинні або могли залишитись у документах підприємств, організацій, у приватних осіб тощо);

4) конкретна особа, що вчинила розкрадання;

5) склад злочинної групи, обставини та мета її формування, риси особи організатора, роль кожного учасника;

6) мотив злочину; наявний прямий умисел щодо розкрадання; на продовжувальний характер злочинної діяльності;

7) характер та розмір завданої шкоди (яке майно стало предметом злочинного посягання; на яких умовах було ввірено винному предмет посягання, якими правами відносно нього був наділений винний, характер його обов'язків, як це було оформлено документально; сума викрадених грошових коштів, звідки вони надійшли в розпорядження винного);

8) як та кому реалізовувалися матеріальні цінності; з якою метою та яким чином повинні були витрачатися грошові кошти, сума витрачених коштів на момент установлення вини;

9) обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності обвинуваченого, інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

10) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину (недоліки виробничого процесу, фінансового обліку та контролю на підприємстві тощо).

На додаток до загальних обставин, що підлягають установленню у справах про привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, залежно від особливостей конкретного злочину та його кримінально-правової кваліфікації, слід назвати й окремі обставини, що підлягають установленню.

Формування версій, тактичних завдань розслідування та відповідно обрання засобів їх розв'язання, тобто створення програми розслідування на певному його етапі дає можливість визначити зміст типової слідчої ситуації на криміналістичному етапі розслідування злочину.

На початковому етапі розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем виділяють три типові слідчі ситуації.

1. Кримінальну справу порушують на підставі вжиття підрозділами боротьби з економічною злочинністю МВС України (або іншим органом дізнання) необхідних оперативно-розшукових заходів із метою виявлення такого злочину. Ця ситуація характерна для вчинення розкрадання в тих установах, підприємствах, організаціях, діяльність яких переважним чином підзвітна та підконтрольна органам державної влади (наприклад у сфері будівництва за державні кошти, у сфері використання ліцензованих видів підприємницької діяльності). Безпосередньою підставою для порушення кримінальної справи є оперативно-розшукова інформація, тому фактор раптовості в цій ситуації зумовлює успіх подальшого розслідування розкрадання.

Як загальні версії, що підлягають перевірці, можуть висуватися такі: сталося розкрадання ввіреного майна; вчинено не розкрадання, а інший господарський злочин (наприклад халатність, приховування прибутків від оподаткування, незаконне підприємництво у сфері торгівлі, що спричинило матеріальну шкоду для власника); розкрадання не сталося - наявна правомірна цивільно-правова операція. Окремі версії висуваються щодо способів здійснення розкрадання, прийомів приховування слідів злочину, складу, структури та розподілу ролей злочинної групи розкрадачів, шляхів реалізації та місць зберігання привласненого майна, супутніх злочинів (що супроводжували підготовку та приховування розкрадання), можливих методів протидії розслідування. План розслідування повинен передбачати не тільки аналіз події злочину і дій усіх його учасників, але й ефективні заходи з відшкодування завданої власнику матеріальної шкоди.

Якщо кримінальну справу порушено за наслідками оперативно-розшукових заходів, про які підозрювані не були обізнані (негласні заходи), то слідчі дії розпочинаються з їх затримання (можливо й у момент безпосереднього вчинення одного з епізодів злочинної діяльності), допитів, групових обшуків (за місцем мешкання та роботи, за необхідності припиняється доступ до приміщень, де зберігаються документи), виїмки та огляду документів, допитів свідків, очних ставок, накладення арешту на майно.

2. Кримінальну справу порушено на підставі офіційних матеріалів перевірки підприємств, організацій, установ (матеріалів ревізії, інвентаризації тощо).

За цієї слідчої ситуації розслідування починається з допиту осіб, які виявили факт розкрадання або проводили спеціальне дослідження (ревізори, учасники інвентаризаційної комісії, працівники бухгалтерії, аудиту), потому проводять допит матеріально відповідальних осіб (щодо причин наявності ознак розкрадання, часу здійснення розкрадання тощо), виїмка та огляд документів, виявлення в них ознак підлогу, встановлення незвичайних місць їх зберігання, відхилень від усталеного порядку, затримання підозрюваних, їх допит та обшуки в приміщеннях і на робочих місцях, допит осіб, які підписали або візували вилучені за справою документи, накладання арешту на майно підозрюваних, ужиття оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення нових обставин учинення злочину.

3. Кримінальну справу порушують відносно особи, затриманої на місці вчинення злочину. Це найменш поширена ситуація, характерна для транспортування викраденого майна через використання підроблених документів або вчинення розкрадань із використанням комп'ютерних технологій.

У цій слідчій ситуації доцільна така програма дій: особистий обшук затриманих; слідчий огляд вилучених документів, місця затримання і транспортних засобів, майна затриманого; допит затриманого; обшук за місцем мешкання і на робочих місцях затриманих; допит усіх співучасників, їх затримання, обшук у приміщеннях і за місцем роботи; накладання арешту на майно підозрюваних тощо.

Планування первинного етапу розслідування за справами про привласнення, окрім визначення невідкладних слідчих дій, передбачає розгляд питання про організацію взаємодії з органами дізнання і наглядовими інстанціями, залучення до роботи у справі фахівців різних сфер знань, інформаційне забезпечення розслідування, ретельне вивчення специфіки означеної галузі господарської діяльності, забезпечення особистої безпеки осіб, що проходять за справою. Залежно від обсягу та складності майбутньої роботи розглядається доцільність формування слідчо-оперативної групи або бригади слідчих.