Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - Допит свідків, підозрюваних (обвинувачених)

Загальним тактичним завданням допитів є отримання правдивих та вичерпних показань від допитуваних осіб.

Правильна підготовка та проведення допиту дозволяє розв'язати окремі завдання, які залежать від певних обставин, що цікавлять слідство. Підчас розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем перед допитом слідчий ставить окремі тактичні завдання відповідно до обставин, що підлягають установленню, зокрема особливості технологічного процесу, торговельної діяльності та документообігу на конкретному підприємстві, установі чи організації; особливості проведення електронних фінансових операцій; певні суперечності між електронними документами та машинограмами, фінансовими, бухгалтерськими документами та звітами тощо - тобто встановлюється предмет певного допиту. Крім цього, одним із типових завдань на початковому етапі слідства є пошук організацій, що брали участь у різних господарських операціях і безпосередньо операціях, які проводили розкрадачі. Для їх розв'язання слідчий повинен визначити джерела отримання необхідної інформації - певних свідків.

При розслідуванні службових розкрадань підлягають допиту як свідки визначені категорії осіб: а) особи, котрі виконують функції зовнішнього контролю фінансових операцій (працівники аудиторських організацій, ревізійної комісії підприємства) щодо юридичної особи, постраждало! від злочинної дії; б) представники юридичної особи, яка постраждала від злочину (керівники установ, організацій, підприємств, голови правлінь, їх заступники, начальники філіалів, відділів підприємств із відповідними дорученнями та ін.); в) представники юридичної особи, використовуваної під час учинення злочину тим чи іншим чином (службові особи підприємств, на рахунки яких було перераховано викрадені гроші або за допомогою яких здійснювалася реалізація викраденого товару тощо); г) інші службові особи підприємства, організації, установи, які постраждали від злочину (виконавці та очевидці виробничих і техніко-допоміжних операцій, пов'язаних із механізмом учинення розкрадання, бухгалтерські та банківські працівники, що проводили відповідні фінансові операції); д) службові особи та працівники установи, використовуваної під час учинення злочину (найчастіше це керівники установи, менеджери, юристи, перекладачі, посередники, секретарі та ін.); е) знайомі, родичі, колеги підозрюваних, обвинувачених. Істотні для справи свідчення можуть дати ділові партнери підприємства, на якому вчинено розкрадання, або особи, що займаються в тому ж регіоні аналогічною підприємницькою діяльністю. Вони можуть бути достатньо поінформованими щодо стану справ своїх конкурентів, а отже в результаті правильно проведеного допиту можна отримати від них цінну для розслідування інформацію.

Характер допитів зазначених осіб зумовлений ступенем поінформованості свідків, який базується на професійній компетентності, досвіді, колі повноважень, кваліфікаційних вимог під час виконання певних видів робіт. У процесі підготовки до допитів доцільно заздалегідь вивчити бухгалтерські документи підприємства, нормативні акти, якими регламентовано його діяльність, проаналізувати свідчення і пояснення осіб, що проходять у справі, а також дані, отримані оперативним шляхом.

Допит підозрюваного у цих справах має найважливіше значення для встановлення істини у справі. Метою допиту є отримання правдивих свідчень про характер і розміри злочинної діяльності, склад злочинної групи розкрадачів, заподіяний збиток, місця перебування викраденого та інші обставини привласнення. Щоб особа дала правдиві свідчення, її необхідно переконати в необхідності цього. Тому тактичними завданнями на шляху такого переконання будуть: а) попереднє формування бази доказів; б) установлення співучасників злочину; в) одержання відомостей, що характеризують особу підозрюваного (обвинуваченого) та з'ясування рівня фахової майстерності підозрюваного. Під час допитів підозрюваних слідчий використовує такі тактичні прийоми: 1) прийом пред'явлення підозрюваному під час допиту доказів у порядку зростання доказової інформаційності: бухгалтерських та інших документів, чорнових записів, актів інвентаризацій, висновків ревізій, відеоматеріалів, записів прослуховування телефонних розмов; 2) ознайомлення з висновками експерта; 3) прийоми, спрямовані на створення в обвинуваченого враження про повну обізнаність слідчого щодо всіх обставин вчиненого злочину; 4) використання науково-технічних засобів, зокрема магнітофону, відеокамери.