Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3. Особливості наступного етапу розслідування привласнення/ розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Наступний етап розслідування починається з пред'явленням звинувачення підозрюваному. Тому більшість криміналістів визнає, що типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем виділяються з урахуванням ставлення обвинуваченого до пред'явленого йому обвинувачення та ступеня протидії діяльності слідчого. Традиційно виділяють такі типові слідчі ситуації:

1) обвинувачений визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення в скоєнні розкрадання майна та інших пов'язаних із цим злочинів;

2) обвинувачений визнає себе частково винним у пред'явленому обвинуваченні;

3) обвинувачений не визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення.

На цьому етапі розслідування слідчий вдається до різноманітних тактичних операцій (комплексу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій), спрямованих на подальший збір доказів та встановлення нових епізодів злочинної діяльності, здійснює пред'явлення звинувачення в остаточній формі.

Окрім завдань розслідування, які визначаються позицією особи щодо пред'явленого обвинувачення, завданнями наступного етапу розслідування вбивств є:

1) встановлення всіх співучасників злочину і збирання доказів для їх притягнення як обвинувачених;

2) вивчення особистості обвинувачених з метою отримання інформації, необхідної для винесення справедливого вироку;

3) встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину і прийняття заходів щодо їх усунення;

4) забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та можливої конфіскації майна;

5) забезпечення безпеки учасників кримінального процесу при наявності такої загрози.

Типовими для наступного етапу розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем е наступні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи:

1) оперативно-розшукові заходи щодо встановлення всіх співучасників вбивства, а також можливих його свідків;

2) допит свідків, які з'явилися у кримінальній справі після допиту обвинуваченого;

3) оперативно-розшукові заходи щодо забезпечення безпеки свідків у справі;

4) виїмки документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого;

5) очні ставки (за необхідності, якщо є суперечності між раніше допитаними особами);

6) призначення повторних або додаткових судово-бухгалтерської, комп'ютерно-технічної експертиз.

7) основною метою наступного етапу розслідування є перевірка раніше зібраних доказів і їх оцінка та використання, тобто використання отриманих доказів для винесення обвинувального вироку в кінцевій формі.

4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Обшук та виїмка

У розслідуванні справ щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем важливу роль відіграють саме обшук та виїмка, позаяк саме під час їх проведення можна фактично отримати безперечні докази у справі. Загальні процесуальні підстави для проведення обшуку та виїмки передбачено ст.ст. 177, 178 Кримінально-процесуального кодексу України. Від обставин конкретної кримінальної справи та слідчої ситуації залежить обрання слідчим певної слідчої дії з метою вилучення та збереження доказів.

Тактику вилучення в процесі розслідування службових розкрадань необхідно досліджувати, акцентуючись на спільних для відповідних слідчих дій (обшуку та виїмки) вимогах. По-перше, ці дії мають характер невідкладних, оскільки їх проведення супроводжується подоланням серйозної протидії з боку владних осіб (банківських працівників, працівників служб зв'язку, корумпованих працівників правоохоронних органів та ін.). По-друге, дії мають "груповий" характер (проводяться комплексно одночасно в різних місцях у різних осіб), особливо якщо розкрадання вчинено організованою злочинною групою.

Виїмки за такими справами найчастіше проводять у підприємницьких структурах і банківських установах, вони мають своєю метою вилучення:

1) документів, які характеризують: а) юридичну особу - документи про організаційно-правовий статус юридичної особи (наприклад статут, заосновна угода, посадові інструкції, які визначають функціональні обов'язки та повноваження працівників тощо); б) фізичну особу (обвинуваченого) - характеристика з місця роботи, відомості про стан здоров'я;

2) документів, що свідчать про фінансовий стан та фінансово-господарські операції: а) матеріали перевірок (акти контрольно-ревізійних органів та внутрішніх перевірок); б) касові та бухгалтерські документи (первинна облікова документація, де відбиті відомості про всі господарські операції, пов'язані з використанням матеріальних та фінансових ресурсів); г) банківські документи (журнали реєстрації платіжних доручень; документи, що підтверджують надання будь-яких банківських послуг тощо);

3) документів, що визначають порядок та правила роботи з комп'ютерними технологіями: а) такі, що відбивають режим їх експлуатації (журнали обліку робочого часу, доступу до засобів комп'ютерної техніки оператора ЕОМ, збоїв та ремонту тощо); б) такі, що відбивають правила роботи із засобами комп'ютерної техніки (технічні паспорти, інструкції до певного засобу комп'ютерної техніки);

4) документи, які містять інформацію щодо проведення певних фінансових операцій із використанням певних розрахункових систем (машинограми банківських розрахунків; бланки розрахунків у торговельних пунктах, чеки тощо);

5) носії інформації в електронній формі: засоби комп'ютерних технологій: ЕОМ, її пристрої та комунікації, окремі накопичувані електронної інформації; банківські платіжні картки; засоби друку.

У випадках, коли недоцільно намагатися отримати необхідні відомості безпосередньо на підприємстві, з його засновницькими документами можна ознайомитися (звідси і провести їх виїмку) в територіальному відділенні реєстраційної палати; з квартальними і річними бухгалтерськими балансовими звітами - в податковій інспекції; з отриманими ліцензіями на здійснення окремих видів підприємницької діяльності - в ліцензійних структурах органів державної влади. В організаціях-постачальниках або замовниках зберігаються різні види договорів і контрактів, укладених із цим підприємством, ділове листування, прибутковій витратні документи. В банку, який обслуговує юридичних і фізичних осіб, що цікавлять слідство, можуть бути вилучені договори про розрахунково-касове обслуговування підприємства, платіжні доручення, прибуткові й витратні ордери тощо.

У протоколі виїмки, в результаті якої був вилучений документ, щодо опису останнього слід зазначити: місце його виявлення; зовнішній вигляд документа; розміри, колір фарбівника, якими виконано надписи, печатки, штампи, інші реквізити; якщо текст великий за обсягом, то вказують першу та останню фрази документа, кількість сторінок; якщо вилучено декілька документів, що є не великими за обсягом, їх можна вказати повністю; якщо потребується вилучення значної кількості документів, відмічається лише їх загальна характеристика, кількість упакувань та їх характер, вказується зміст відтиску печатки.

Якщо за матеріалами кримінальної справи та оперативних розробок існує небезпека знищення або приховування доказів особами, які працюють в організації та безпосередньо причетні до вчинення злочину, або наявні підстави вважати, що необхідні документи не будуть видані добровільно, обов'язковим є проведення обшуку. Розглядати особливості тактики обшуку щодо будь-якого злочину можна за такими елементами обшуку: об'єкти, предмети, суб'єктний склад та організація (етапи) обшуку.

Законодавство України за об'єктом проведення виділяють три види обшуку: в приміщенні, на місцевості (території) та особистий обшук. Під час розслідування розкрадань проводиться обшук у службових приміщеннях - найчастіше за місцем роботи підозрюваних осіб, іноді за іншим місцем, де можуть перебувати знаряддя вчинення злочину (наприклад, комп'ютерна техніка); у житлових приміщеннях - за місцем мешкання підозрюваних осіб, а також обшук особи. Обшуки мають своєю метою вилучення конкретних предметів (відповідно до типових слідів такого злочину): матеріальних цінностей, одержаних злочинним шляхом (готівки в національній та іноземній валюті, коштовних предметів, отриманих шляхом укладання незаконних угод купівлі-продажу в мережі Інтернет); документів (офіційних вищенаведених та інших неофіційних (ідеться про макети підроблених документів, графічні"роздруківки" комп'ютерного тексту, квитанції про сплату телефонних переговорів, щоденники, записні книжки, чорнові записи підозрюваних); носії інформації в електронній формі (засоби комп'ютерних технологій: ЕОМ, її пристрої та комунікації, окремі накопичувачі електронної інформації, банківські платіжні картки, засоби друку, мобільні телефони, пейджери; електронні записні книжки).

Для проведення обшуку за справами про розкрадання заздалегідь створюють слідчо-оперативну групу, суб'єктний склад якої залежить від характеру об'єкта обшуку, предметів, які потрібно шукати, та сили протидії проведенню обшуку. Традиційно до СОГ для проведення обшуку в таких справах входять такі особи: слідчий-організатор та безпосередній керівник обшуку, який здійснює всі процесуальні заходи, передбачені законом, для проведення обшуку (складає мотивоване подання для отримання постанови суду на дозвіл проводити обшук); спеціалісти (залежно від слідчої ситуації у справі таким спеціалістом може бути бухгалтер, економіст, програміст-математик, інженер-електронник, спеціаліст із електрозв'язку, спеціаліст із банківських операцій, криміналісти експертних підрозділів ОВС та інші); працівники оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів у ролі осіб, які здійснюють функцію забезпечення правопорядку та охорони об'єкта під час обшуку та безпосередньо здійснюють обшукові дії; поняті (досить часто на практиці таких осіб згодом допитують як свідків із приводу їх присутності під час проведення слідчої дії, тому вони повинні бути обізнані в питаннях технологічного процесу, комп'ютерної техніки тощо для усвідомлення сенсу слідчої дії, тоді вони правильно сприйматимуть процедури роботи з технікою експерта під час обшуку).

Збір інформації повинен орієнтувати в умовах та обстановці проведення майбутнього обшуку. Така інформація повинна стосуватися: адреси та архітектури об'єктів обшуку; відомостей про осіб, які мешкають (працюють) на об'єкті обшуку; можливих предметів пошуку (зокрема знання про ознаки, марку, серію, програмне забезпечення, вид електроживлення, оператора електрозв'язку тощо відносно комп'ютера, який потрібно вилучити під час обшуку, або про документообіг на підприємстві). Останнє суттєво впливатиме на вибір спеціаліста для участі в такій слідчій дії та підбір технічних засобів. Особливу увагу слід приділити тому, що необхідно передбачити заходи безпеки, яких вживає злочинець для знищення речових доказів.

У зв'язку з доволі поширеним складним характером розкрадань на кожній стадії обшуку виділяють специфічні тактичні прийоми (якщо предметом обшуку є документи чи засоби комп'ютерної техніки). На підготовчій стадії обшуку є такі прийоми; 1) прибуття на об'єкт обшуку (банк, підприємство тощо) в максимально робочий час, доцільно відразу відсторонити від роботи службовців та позбавити їх можливості користуватися телефоном; 2) забезпечення охорони комп'ютерних технологій від осіб, які перебувають на об'єкті; 3) якщо на момент проникнення до приміщення комп'ютер був увімкнений, то він має залишатися таким, допоки спеціаліст його не обстежить; 4) якщо електропостачання вимкнене, то перед його відновленням потрібно ізолювати від електромережі засоби комп'ютерної техніки; якщо слідчий вважає, що здійснити миттєву ізоляцію від комп'ютера користувача буде неможливим (у випадку умисного зачинення дверей, щоб уникнути обшуку), то завчасне вимкнення електрики може завадити злочинцю приховати або знищити комп'ютерну інформацію; 5) слідчий не повинен самостійно проводити будь-які операції з комп'ютерною технікою без дозволу на те відповідного спеціаліста; 6) у випадках, коли є необхідність дослідження місця перебування комп'ютерних технологій та їх як таких на предмет виявлення типових криміналістичних слідів, наприклад відбитків пальців рук на клавіатурі, мікрочастки одягу на робочому місці за комп'ютером тощо, слідчий повинен прослідкувати за тим, щоб першим здійснив пошукові заходи з цього приводу спеціаліст-криміналіст правоохоронних органів, при цьому діючи так, щоби жодним чином не порушити комп'ютерні технології.

На оглядовій стадії обшуку використовують такі спеціальні прийоми: 1) визначення порядку з'єднання між собою всіх пристроїв, типів зв'язку, серійних номерів та індивідуальних особливостей 7 комп'ютера; 2) визначити та вимкнути спеціальні засоби захисту інформації від несанкціонованого доступу, особливо ті, що автоматично знищують інформацію, якщо порушено порядок доступу до них, розпочато дії для підбору паролю тощо; 3) встановлення наявності або відсутності телекомунікаційних електронних зв'язків між засобами комп'ютерної техніки, шкідливих програм, конструкторів вірусів, сканерів мережі, документацій до них, посилань на сайти; 4) якщо є наявна мережа ЕОМ, то, за можливості, першим повинен бути досліджений центральний керівний комп'ютер (сервер мережі, вузол зв'язку), якщо він перебуває поза межами об'єкта обшуку, то бажано терміново відключити комп'ютер як на програмному, так і на апаратному рівні; залежно від обставин обшуку можна і не вимикати комп'ютер, а встановити його мережеву адресу; 5) якщо комп'ютер увімкнений необхідно оперативно визначити характер програм, використовуваних на поточний момент, а за необхідності, наприклад якщо на моніторі видається інформація щодо процесу знищення інформації, негайно перервати їх використання, навіть відімкнення від електропостачання та мереж; б) спеціаліст здійснює експрес-аналіз комп'ютерної інформації, що міститься на жорсткому диску та в оперативній пам'яті для отримання інформації, яка має значення у справі; 7) за наявності підстав за допомогою спеціаліста можна розпломбувати та розкрити корпуси апаратних засобів комп'ютерних технологій, щоб виявити навмисно відімкнені від апарату внутрішні носії інформації, наприклад додатковий жорсткий диск.

На детальній стадії обшуку вдаються до таких тактичних прийомів: 1) спеціаліст здійснює пошук потрібної електронної інформації (цьому сприяють пошукові програми та програми, які фіксують попередню роботу комп'ютера); 2) спеціаліст складає перелік програм, розміщених у комп'ютері та на лазерних дисках; 3) слідчий повинен витребувати ліцензію чи інші документи, що підтверджують законність використання виявлених програм; 4) у разі неможливості розкриття корпусів комп'ютерної техніки (наприклад, інформацію при цьому може бути знищено або її неможливо швидко проаналізувати через надмірний обсяг) засоби комп'ютерної техніки слід вилучати цілком, причому вимикати комп'ютерну техніку слід відповідно до технічних правил роботи на ній; 5) усі виявлені машинні носії інформації (дискети, лазерні диски тощо) необхідно вилучати для подальшого дослідження їх змісту, якщо не можна проглянути їх на місці; 6) необхідний для слідства обсяг інформації з комп'ютера потрібно скопіювати на машинні носії інформації, заздалегідь підготовлені спеціалістом для обшуку; 7) не можна використовувати спеціальну пошукову техніку, яка містить джерело електромагнітного або магнітного випромінювання; 8) доцільно вилучати тільки матричний принтер, оскільки лише відносно нього можна вирішити ідентифікаційні завдання (для лазерного або струменевого принтера такого роду аналіз практично неможливий); 9) якщо неможливо або недоцільно вилучати комп'ютер, то інформацію, яка цікавить слідство, можна роздрукувати на принтері та вилучити ці документальні носії інформації, а в разі недоцільності вилучення принтера для ідентифікації можна здійснити контрольні роздруківки з принтера на різних зразках паперу або вилучити картриджі зі стрічкою; 10) необхідно промаркувати всю систему підключення до того як комунікації будуть від'єднані, щоб під час експертного дослідження ЕОМ зібрати аналогічну конфігурацію; 11) комп'ютерні технології, які були вилучені, та носії, на які здійснено копіювання, необхідно належним чином упакувати та опечатати. Наприклад, системний блок опечатують аркушем із підписами слідчого, спеціаліста, представника особи, у власності якої знаходиться об'єкт обшуку, та понятих шляхом наклеювання на задню панель з обов'язковим накладанням на бокові стінки та розйоми електроживлення. Магнітні носії інформації також необхідно захистити від запису з використання технічних прийомів.

На стадії фіксації результатів обшуку складають протокол обшуку, плани та схеми до нього. У протоколі обшуку слід детально описувати конструкцію, технічні характеристики, заводський номер, тип, назву, індивідуальні особливості комп'ютерних технологій, усі дії, що здійснюються на них (а також здійснювалися) - назви програм, що працювали на момент обшуку і характер документів із якими працювали, реакцію на такі дії тощо, відеозображення на моніторі (його слід детально фіксувати, якщо є підстави вважати, що інформація, яка викладається через відеозображення на моніторі, стосується до встановлення істини у справі). Усі дії, які детально описують обшук, бажано фіксувати фото - та відеозйомкою. Вкрай важливо сфотографувати зміст документів, серійні номери, номери моделей і схеми підключення апаратури. Важливо пам'ятати, що електронні пристрої слід обережно транспортувати та зберігати в умовах, які не призведуть до втрати інформації та працездатності апаратури. Зокрема, в умовах, що виключають трусанину, удари, високі або низькі температури, підвищену вологість тощо.