Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками злочинів проти безпеки виробництва та початкового етапу розслідування

Повнота і якість розслідування злочинів проти безпеки виробництва багато в чому залежать від своєчасності порушення кримінальної справи і повноти дослідження обставин механізму події. Необхідною умовою порушення кримінальної справи є наявність приводів, вичерпний перелік яких містить ст. 94 УПК України. Враховуючи специфіку злочинів проти безпеки виробництва, поширеними слід вважати такі приводи порушення кримінальної справи.

1. Повідомлення керівників або власників підприємств, де відбулися нещасний випадок, аварія, що бувають трьох видів:

а) повідомлення про нещасний випадок, окрім випадків зі смертельним результатом або групової загибелі людей, засноване на результатах проведеною створеної підприємством комісією розслідування відповідно до розділу "Розслідування і облік нещасних випадків" (п. 7-39) і конкретно п. 10-13 Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого ухвалою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. за№1112;

б) повідомлення про нещасні випадки зі смертельними наслідками, яке, відповідно до п. 41 наведеного вище положення, працедавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку за встановленою формою відповідному органу прокуратури на місці;

в) повідомлення про нещасні випадки зі смертельними наслідками, засновані на результатах спеціального розслідування, проведеного комісією, призначеною рішенням Кабінету Міністрів України, наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці або керівника його територіального органу.

2. Повідомлення державних органів, що здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства про охорону безпеки праці, лікувальних установ, куди були доставлені або звернулись потерпілі від нещасного випадку, авари, внаслідок професійного захворювання.

3. Заяви потерпілого або його родичів.

4. Повідомлення, опубліковані в пресі. Наприклад ситуація, коли в газеті "Голос України" від 15 лютого 2005 р. в публікації " Рахунок йшов на хвилини " повідомлялося про травму ока працівника ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат". Це стало підставою для перевірки Ніжинською міжрайонною прокуратурою Чернігівської області зазначеного факту, після чого було порушено справу.

Певний привід щодо порушення кримінальної справи зумовлює характер дослідчих ситуацій. Виділяють такі типові дослідчі ситуації.

1. Перевірка розпочинається на підставі повідомлення про нещасний випадок, окрім випадків зі смертельним результатом або групової загибелі людей, заснованого на результатах проведеного створеною підприємством комісією розслідування, або на підставі повідомлення про нещасні випадки зі смертельними наслідками. Ця ситуація характеризується наявністю досить вичерпних відомостей про характер події, її причини та наслідки, а також порушені правила і винних осіб, тобто в матеріалах достатньо даних, що вказують на ознаки одного зі злочинів, передбачених ст. ст. 271-275 КК.

У таких первинних документах міститься акт розслідування за формою Н-5 і акт за формою Н-1 (або НПВ), а у випадку гострого професійного захворювання і карта за формою П-6, а також інші документи, що стосуються дотримання безпеки виробництва на підприємстві. У цій ситуації кримінальну справу порушують негайно після виникнення приводу. Програма перевірки цих повідомлень складається з такої послідовності заходів: огляд місця події, відібрання пояснення потерпілих, очевидців, вилучення та вивчення документів, що стосуються дотримання вимог законодавства відносно безпеки виробництва, іноді окремі матеріали розслідування, проведеного підприємством, спеціального розслідування, ознайомлення з інструкціями, положеннями, наказами та іншими документами, якими визначені заходи щодо забезпечення безпечних умов праці і відповідальні за це особи, з поясненнями очевидців події та осіб, відповідальних за дотримання правил техніки безпеки.

2. Перевірка розпочинається на підставі повідомлення про нещасні випадки із смертельними наслідками, що має підставою результати спеціального розслідування, проведеного комісією, призначеного рішенням Кабінету Міністрів України, наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці або керівника його територіального органу. Спеціальне розслідування здійснюється відповідно до розділу "Спеціальне розслідування нещасних випадків" п.п. 40-62, п.п. 36-56 наведеного вище порядку. У цій ситуації в разі, якщо сталася загибель людей, справу не порушують негайно, а цьому передує спеціальне розслідування відповідною комісією й лише потому матеріали передають до слідства.

У матеріалах спеціального розслідування міститься акт розслідування за формою Н-5 і акт за формою Н-1 (або НПВ), карта за формою П-5 (за необхідності) на кожного потерпілого, а також інші документи, що стосуються дотримання безпеки виробництва на підприємстві, а також пов'язані з розслідуванням (протокол огляду місця події та його ескіз, висновки експертної комісії тощо). Матеріали такого розслідування передають до прокуратури в п'ятиденний термін, вони містять досить повний перелік відомостей про характер події, його причини і наслідки, щодо порушених правил та винних осіб. Програма перевірки таких повідомлень приблизно аналогічна до першої слідчої ситуації.

3. Перевірка розпочинається на підставі повідомлення державних органів, що здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства про охорону безпеки праці, лікувальних установ, куди були доставлені або звернулись потерпілі від нещасного випадку, аварії, внаслідок професійного захворювання. Ці повідомлення і заяви часто надходять через певний час. Такого роду дослідча ситуація характеризується наявністю приводу, але відсутністю в первинних матеріалах достатніх даних, що безпосередньо свідчать про характер події, шкідливі наслідки та їх зв'язок зі злочинним порушенням безпеки виробництва. Тому в означеній дослідчій ситуації зазвичай проводиться перевірка відповідної заяви (повідомлення), що має назву попередньої або дослідчої. Програма перевірки таких повідомлень складається з певних заходів: відбираються пояснення, відбувається витребування та вивчення документів, що стосуються забезпечення безпеки виконаних робіт; у деяких випадках може проводитись огляд. Мета перевірки - встановлення повноти даних і вирішення питання про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи.

Особливо важливим під час перевірки будь-якого приводу є залучення спеціаліста з техніки безпеки виробництва. Якщо в перебігу розгляду матеріалів про злочинні порушення правил безпеки праці трапляються ускладнення, пов'язані з необхідністю з'ясування спеціальних питань, слідчий має право запросити для їх роз'яснення фахівця, а також оглянути з його участю місце події, механізми і відповідні документи.

Якщо в результаті попередньої перевірки встановлено достатньо даних, що вказують на ознаки злочину проти безпеки виробництва, ухвалюється рішення про порушення кримінальної справи і початок розслідування.

Під час розслідування будь-якого злочину встановленню підлягають обставини, що становлять предмет доказування та визначаються за змістом ст. ст. 64 і 23 УПК України. Враховуючи диспозицію злочинів проти безпеки виробництва, передбачених ст. 271-275 УК України, обставини, зазначені в УПК, набувають певної специфіки.

У криміналістиці виділяють групи обставин, що підлягають установленню під час розслідування злочинів проти безпеки виробництва.

1. Щодо події злочину: а) характер події - чи стався нещасний випадок, професійне захворювання, стихійне лихо, аварія, злочин; б) якщо такого роду діяння є суспільно небезпечним, то чи кваліфікується воно як злочин проти безпеки виробництва або інше (диверсія, злочин проти життя і здоров'я особи). Встановлення цієї обставини в повному обсязі можливе тільки після того як будуть доведені всі інші обставини, передбачені ст. 64 УПК.

2. Щодо інших обставин учинення злочину:

а) час учинення злочину (визначення дня, години, робочої зміни, коли стався нещасний випадок, аварія, виявлено професійне захворювання, а також час порушення відповідальною особою правил безпеки виробництва);

б) місце вчинення злочину (точне місце виконання робіт, під час яких стався нещасний випадок, аварія, виникли передумови для настання професійного захворювання: підприємство, цех, ділянка, робоче місце, а також інші цехи, ділянки, виробничі лінії, пов'язані зі злочином; чи є підприємство або цех, де відбулася подія, вибухонебезпечним);

в) спосіб учинення злочину (вид і характер виконуваних робіт; вид технологічних операцій, у процесі яких стався нещасний випадок, аварія, непередбачуване явище; використовувані при цьому механізми та інструменти; характеристика засобів індивідуального і колективного захисту; механізм виникнення і дія травмуючих чинників);

г) положення яких конкретно нормативно-правових актів, що містять загальні, міжгалузеві, галузеві, підгалузеві та спеціальні правила охорони праці та безпеки виробництва, порушено: наприклад, Перелік робіт із підвищеною небезпекою, затверджений Державним комітетом України із охорони праці від 30 листопада 1993 р. за № 123, або практично всі види робіт на об'єктах підвищеної небезпеки (гірські підприємства, будівництво метрополітену), зазначені в Законі України від 18 січня 2001 р. "Про об'єкти підвищеної небезпеки".

3. Щодо суспільно небезпечних наслідків: а) чи виникла загроза загибелі людей або настання інших тяжких наслідків; б) чи наявне спричинення реальної шкоди, зокрема якої шкоди завдано здоров'ю потерпілого; скільки загинуло людей (щодо ч. 2 ст. 271-275), характеристика інших тяжких наслідків. Так, поняттям "шкода здоров'ю потерпілого" згідно з п. 11 Ухвали Пленуму Верховного суду 1982 р., позначене спричинення середньої тяжкості тілесного пошкодження одній особі або легкого тілесного пошкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності однієї або декількох осіб.

4. Щодо особи потерпілого: яка кількість потерпілих, їх стосунок до підприємства (постійні чи тимчасові учасники виробничого процесу), характеристика особових якостей потерпілих, серед них і тих, що мають значення для розслідування злочину, кваліфікації скоєного, індивідуалізації покарання винних (стан здоров'я на момент події, придатність до виконання певного виду діяльності, стаж роботи за фахом, наявність спеціальної підготовки тощо).

5. Щодо винності конкретної особи та мотивів злочину:

а) хто вчинив злочин (припустився порушення правил безпеки виробництва);

б) хто конкретно був зобов'язаний дотримуватися правил безпеки виробництва і хто конкретно припустився порушення цих правил;

в) які риси є характерними для такої особи (її ставлення до виробництва, посада, професійна підготовка, стаж роботи, перелік обов'язків із контролю за дотриманням правил безпеки, наявність спеціальної підготовки в цій галузі, ставлення до виконання службових обов'язків);

г) форма вини особи (чи лише необережність);

д) мотиви порушення правил безпеки виробництва (наприклад прагнення достроково виконати виробниче завдання, не допустити простоїв, заощадити сировину і матеріали, прагнення догодити керівництву.

6. Щодо обставин, що пом'якшують покарання: злочин скоєний жінкою, що перебуває в стані вагітності; злочин учинено внаслідок збігу особистих і службових обставин чи під впливом примушування або через службову залежність від вищих керівників; у злочинця наявне щиросердне каяття, добровільне бажання відшкодувати збиток; відсутня судимість; позитивні виробничі та побутові характеристики; на утриманні є неповнолітні діти та пристарілі батьки тощо;

7. Щодо обставин, що обтяжують покарання: злочинець перебував у стані алкогольного сп'яніння чи в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів під час учинення злочину.

8. Щодо характеру та розміру шкоди, заподіяної злочином: розмір витрат установи охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння; ступінь тяжкості тілесних пошкоджень, отриманих працівником (працівниками), ступінь утрати ним (ними) загальної та професійної працездатності; розмір матеріального збитку, заподіяного підприємству (установі, організації), громадянам, який може полягати в пошкодженнях матеріальних об'єктів, збитках унаслідок простоювання (нерідко тривалого), підприємств, цехів або їх виробничих ділянок.

9. Щодо причин та умов, що сприяли скоєнню злочину:

а) організаційні недоліки в діяльності підприємства, посадовців (незадовільний рівень навчання робітників виконання певних видів діяльності або виробничих операцій; сталося порушення трудової та виробничої дисципліни; наявна незабезпеченість, у порушення правил техніки безпеки, захисними засобами, інструментами та спецодягом; відсутній контроль із боку посадовців за технічним обладнанням, якістю захисних засобів і пристосувань, контрольно-вимірювальних приладів і дотриманням технології виробничих процесів; недостатній рівень контролю адміністрації підприємства і окремих посадовців за організацією та дотриманням правил безпеки на робочих місцях тощо);

б) технічні недоліки (наявна недостатня автоматизація і механізація окремих шкідливих для здоров'я виробничих операцій; недоліки в конструкції машин і механізмів; неправильно змонтоване обладнання; невчасно проведені профілактичні ремонти машин і механізмів; відсутність дозволу користуватися не прийнятими до експлуатації або несправними інструментами, механізмами без захисних пристосувань; наявні дефекти деталей і вузлів окремих конструкцій і механізмів тощо);

в) помилкові дії окремих осіб (відсутність або недостатність навичок виконання певної діяльності або не застосування відповідних інструментів потерпілим; внутрішня неорганізованість або легковажне ставлення до праці й поводження з технікою; необачність та нехтування правилами техніки безпеки; застосування заборонених прийомів роботи).

Розслідування злочинів проти безпеки виробництва починається з оцінки слідчим інформації про злочин на початковому криміналістичному етапі його розслідування, висунення на підставі отриманих матеріалів версій, визначення комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів для досягнення завдань розслідування.

Виділяють такі три типові ситуації, що складаються до початку розслідування (за В. К. Лисиченком).

Перша слідча ситуація характеризується наявністю досить повної інформації про подію, її причини та наслідки, про коло відповідальних осіб. Це найпоширеніша ситуація. Вона виникає зазвичай після надання слідчому матеріалів розслідування, проведеного підприємством, або спеціального розслідування нещасного випадку, аварії. Здійснюються такі види розслідування нещасного випадку, аварії відповідно до Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого ухвалою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. Вони можуть відбутися як за ініціативою працедавця, територіального органу Державного комітету України з нагляду за охороною праці, так і на вимогу слідчого, прокуратури під час дослідчої перевірки повідомлення про подію в порядку ст. 97 УПК.

Для такої ситуації характерно, що матеріали розслідування надходять до слідчого, переважним чином, через певний час після нещасного випадку, тому обстановка на місці події істотно змінюється або взагалі не зберігається, а особа, підозрювана у вчиненні такого злочину, обізнана про результати розслідування і зібрані проти неї матеріали. З одного боку, така ситуація сприятлива тим, що вона полегшує аналітичну роботу слідчого на початку розслідування, оскільки матеріали, що надійшли, містяться необхідні відомості, які дозволяють з'ясувати обставини події, висунути версії та окреслити завдання розслідування. Водночас, ця ситуація має негативні аспекти - слідчий позбавлений можливості оглянути місце події в незмінній обстановці й безпосередньо виявити і зафіксувати сліди, що допомагають на місці оцінити подію, що відбулася. Також ускладнюється власне процес отримання об'єктивних відомостей як від осіб, відповідальних за дотримання правил техніки безпеки, так і від свідків, а іноді й потерпілих.

Виявлення справжніх причин порушення правил безпеки виробництва дає можливість визначити найдоцільніший напрям розслідування. Версії відносно причин події повинні сприяти встановленню: а) виробничої обстановки, за якої стався нещасний випадок; б) обставин механізму розвитку події та їх зв'язку з поведінкою потерпілого, діями осіб, відповідальних за забезпечення техніки безпеки; в) умов, що сприяли порушенню правил. З'ясування безпосередньо причини є підґрунтям встановлення складу злочину, кола винних осіб і мотивів відхилення від правил безпеки або порушення їх. Необхідно з'ясувати, чи не пов'язані обставини, що стосуються розглядуваного порушення, з іншими умовами і причинами, не очевидними і ще не встановленими. Необхідно проаналізувати зв'язок ділянки роботи або технологічного процесу, на якому виникла подія, з іншими ділянками або видами роботи і встановити залежність події від причин і дій осіб, які на перший погляд здаються такими, що не стосуються події. Аналіз наслідків події, зіставлення їх зі встановленими обставинами, що свідчать про її причини, дозволяє виявити мету злочинної поведінки.

Також за цієї слідчої ситуації важливо виявити всі наслідки події, які настали або могли настати в результаті порушення правил техніки безпеки. Наслідки події не завжди очевидні. До того ж, зацікавлені особи часто вживають заходів щодо їх приховування. Необхідно всебічно проаналізувати все, що виявилося або могло бути результатом порушення правил і усталених норм.

Типова програма розслідування у цій слідчій ситуації на початковому етапі містить такі дії: а) огляд місця події (якщо обстановка на місці події істотно не змінилася); б) огляд і виїмка документів про організацію, стан техніки безпеки на підприємстві, під час виконання певних видів робіт, проведення інструктажів і допуску до роботи, щодо призначення відповідальних за забезпечення безпеки посадовців і їх функціональних обов'язках тощо; в) допит свідків, потерпілих, а також посадовців; г) призначення судово-медичної експертизи та відповідних події злочину технічних експертиз; д) відтворення обстановки і обставин події у формі слідчого експерименту (зазвичай, якщо потерпілий залишився живим).

Друга типова слідча ситуація початкового етапу характеризується наявністю лаконічної інформації про великі аварії, нещасні випадки, наслідки, що полягають у загибелі значної кількості людей. Вона виникає у випадку порушення кримінальної справи за повідомленням, яке працедавець у разі нещасного випадку зі смертельним результатом або групової загибелі зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку за встановленою формою до відповідного органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку. Обстановка місця події при цьому може повністю зберегтися або піддатися несуттєвим змінам. Відомості про імовірно винних частіше за все відсутні. Первинна інформація про суть і обставини події в таких випадках становить відомості про зовнішню картину власне події. Кримінальну справу в таких випадках порушують негайно.

На підставі аналізу наявних матеріалів можна висунути найзагальніші версії про сутність події, її основні причини, порушені правила і наслідки, які повинні конкретизуватися в ході або після початкових слідчих дій. Версії про суб'єктів злочину внаслідок обмеженості початкової інформації також мають загальний характер. Конкретизуються вони лише на основі даних, отриманих у результаті слідчих дій.

Типова програма розслідування у другій слідчій ситуації на початковому етапі передбачає такі дії: а) невідкладний огляд місця події; б) огляд і виїмка необхідних документів; в) допит свідків-очевидців, іноді потерпілого; г) призначення судово-медичної експертизи трупів або живих осіб (потерпілих). Послідовність слідчих дій може бути різною, але важливо, щоб вона була чітко сплановано, що забезпечить перевірка конкретних версій. Часто в цій ситуації паралельно проводиться спеціальне розслідування нещасного випадку, аварії. Тому слідчому необхідно взаємодіяти з комісією, що здійснює таке спеціальне розслідування. Зокрема, основною формою взаємодії повинен стати обмін технічною та іншою документацією і зібраною інформацією; отримання технічних консультацій.

Третя типова слідча ситуація характеризується наявністю даних про факт події на підприємстві, його наслідки та певне коло причетних осіб. Ця ситуація характеризується відсутністю чіткого уявлення про механізм події, його безпосередні причини та допущені порушення, поведінку потерпілого та інших осіб. Ситуація виникає, коли справу порушують за заявою потерпілого або його родичів, матеріалами друку, доповненими відомостями, отриманими в порядку попередньої перевірки цих заяв і повідомлень згідно зі ст. 97 КПК України. З моменту події найчастіше минає значний проміжок часу. Обстановка місця події в таких випадках не зберігається.

Такого роду ситуація буває досить складною для розслідування. На початку можна висувати лише загальні версії про обставини події, її причини і допущені порушення, їх зв'язок із діями посадовця і потерпілого, які в результаті слідчих дій повинні конкретизуватися.

Типова програма розслідування у третій слідчій ситуації на початковому етапі передбачає: а) допит потерпілого; б) відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки свідчень на місці; в) виявлення, допит свідків-очевидців; г) огляд місця події; д) огляд, вилучення необхідних документів про нещасний випадок, стан техніки безпеки на виробництві та види робіт, у процесі виконання яких відбувся нещасний випадок; е) судово-медична експертиза потерпілого.

Первинний етап розслідування незалежно від особливостей слідчої ситуації, що склалася, повинен бути оперативним.