Курс адміністративного права України - Коваленко В.В. - 3. Адміністративні послуги, що надаються у сфері фінансового моніторингу

Адміністративні послуги в сфері фінансового моніторингу - це результат здійснення владних повноважень публічною адміністрацією, компетенція якої розповсюджується на сферу фінансового моніторингу, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними або юридичними особами прав і свобод у даній сфері за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), проведення реєстрації тощо).

Відповідно суб'єкти адміністративних послугу сфері фінансового моніторингу (суб'єкти державного фінансового моніторингу) - це органи державної влади, а також підприємства, установи, організації, інші суб'єкти підприємницької діяльності (суб'єкти первинного фінансового моніторингу) щодо діяльності яких здійснюється публічне регулювання.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"1 визначено види господарської діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, що підлягають ліцензуванню:

1) банківська діяльність;

2) професійна діяльність на ринку цінних паперів; 3)із надання фінансових послуг;

Національний банк України надає адміністративні послуги наступним суб'єктам первинного фінансового моніторингу: банкам, платіжним організаціям та членам платіжних систем, що є банківськими установами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до зазначеної статті банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Стаття 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає порядок отримання банківської ліцензії.

Норми Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"2 визначають загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу.

При цьому термін "платіжна система", відповідно до п. 1.29 ст. 1 цього Закону, використовується у такому значенні: платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Відповідно до ст. 1 Закону:

платіжна організація - юридична особа, яка є власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно до закону та договору;

член платіжної системи - юридична особа, що на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги в межах України.

Відповідно до п. 10.3 ст. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" членом внутрішньодержавних небанківських платіжних систем може бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Платіжні організації внутрішньодержавних платіжних систем та інші організації, засновниками (учасниками) яких є банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що укладають договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про колективну участь їх членів у цих системах, зобов'язані зареєструвати такі договори в Національному банку України в порядку, встановленому Національним банком України.

Відповідно до положень ст. 23 Закону банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу (філії банку).

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про прийняття уповноваженим органом банку рішення про закриття відокремленого підрозділу в семиденний строк після прийняття такого рішення та про фактичне припинення його діяльності - у триденний строк.

Стаття 24 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України.

Відповідно до ст. 24 цього Закону іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за умови, якщо до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Міністерство юстиції України надає адміністративні послуги таким суб'єктам первинного фінансового моніторингу: нотаріусам, адвокатам та іншим особам, які надають юридичні послуги.

Відповідно до підпункту "г" п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон) нотаріуси, разом із адвокатами, аудиторами, аудиторськими фірмами, фізичними особами - підприємцями, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єктами господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону, віднесені до категорії спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Такий статус нотаріусів обумовлений специфікою їхньої діяльності, як представників нефінансової професії та безумовно відображається на їх правах та обов'язках у сфері фінансового моніторингу.