Курс адміністративного процесу - Кузьменко О.В. - Ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин

Адміністративно-процесуальні правовідносини характеризуються наявністю внутрішньої структури, елементами якої є: суб'єкти, об'єкт і зміст.

Суб'єкти адміністративно-процесуальних правовідносин - це органи публічної влади (їх посадові особи), фізичні та юридичні особи, які вступають у фактичні соціально-правові зв'язки з приводу реалізації встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.

До безпосереднього вступу в реальні адміністративно-процесуальні правовідносини будь-який суб'єкт є звичайним носієм відповідних суб'єктивних прав і обов'язків. Маючи ці права та обов'язки, а також потенційну спроможність їх реалізовувати, він далеко не завжди втілює їх у життя. Причиною цього може бути як волевиявлення самого суб'єкта (особа може відмовитись від дачі в адміністративному суді показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів), так і ненастання певного юридичного факту (відсутність позовної заяви виключає можливість провадження в адміністративному суді).

І лише при вступі у фактичне соціально-правове відношення суб'єкт із носія адміністративно-процесуальних прав і обов'язків (суб'єкта адміністративно-процесуального права) перетворюється на їх "реалізатора" - суб'єкта адміністративно-процесуальних правовідносин.

Перелік суб'єктів, наділених юридичними правами і обов'язками в адміністративно-процесуальній сфері, є надзвичайно широким. До нього входять громадяни України, іноземці, особи без громадянства, Президент України, органи виконавчої та судової влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності тощо.

Зміст адміністративно-процесуальних правовідносин - це суб'єктивні права і обов'язки учасників адміністративного процесу, котрі реалізуються ними в рамках адміністративно-процесуальних правовідносин.

Як відомо, будь-яке суб'єктивне право завжди забезпечується кореспондуючим обов'язком. Разом вони (право і обов'язок) утворюють юридичний зв'язок між уповноваженою та зобов'язаною сторонами. До виникнення об'єктивних правовідносин такий зв'язок має суто гіпотетичний характер. Він існує лише "на папері" - у вигляді абстрактного правила поведінки, закріпленого у змісті юридичних норм.

Але з "народженням" фактичних правовідносин законодавча модель правової поведінки втілюється у реальність. Шляхом здійснення певних дій або утримання від них одна сторона реалізує свої суб'єктивні права, інша - обов'язки. Саме відповідна поведінка суб'єктів і становить суть правовідносин, є їх змістовим наповненням.

Так, зміст адміністративно-процесуальних правовідносин з приводу обмежень дій особи, за якою встановлено адміністративний нагляд, формують: а) рішення суду про заборону залишати помешкання у визначений час (реалізація судом відповідного права); 6) тимчасове утримання піднаглядного від виходу з власного дому або квартири (виконання особою покладеного на неї обов'язку).

Об'єктом адміністративно-процесуальних правовідносин виступає все те, з приводу чого виникають й існують самі правовідносини.

Об'єкту адміністративно-процесуальних відносин притаманні такі властивості.

і. Об'єкт правовідносин - це предмет чи явище, що існують поза суб'єктом, займають, так би мовити, зовнішнє відносно суб'єкта положення.

Об'єкт - це такий зовнішній предмет чи явище, котрий певним чином пов'язаний з правовою нормою, тобто перебуває у сфері дії права. Предмет чи явище, не пов'язані з правовою нормою, не можуть бути об'єктом правовідносин, а є об'єктом не регульованих правом суспільних відносин.

Оскільки правові норми регулюють поведінку людей, їх зв'язок з об'єктами правовідносин, що складаються між людьми, є непрямим. Цей зв'язок полягає в тому, що правові норми встановлюють права і юридичні обов'язки суб'єктів правовідносини не взагалі, а стосовно визначеного об'єкта, з приводу якого і виникає дане правовідношення. Різні об'єкти впливають на нормативне визначення повноважень і юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин. Якщо об'єктом правовідносин є річ, то від її властивостей і призначення залежить врегулювання повноважень і обов'язків суб'єктів правовідносин, що склалися з приводу цієї речі.

У сфері дії права юридичні відносини між людьми виникають за різноманітними приводами. В одному випадку це може бути річ, матеріальний предмет, у другому - поведінка людини, її особисте нематеріальне благо тощо.

Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини складаються навколо різноманітних проявів, сторін, властивостей та відношень оточуючого світу. Це можуть бути:

поведінка людей, діяльність органів (установ, організацій);

інформація;

речі матеріального світу та операції з ними;

документи;

строки (час, порядок);

місце, де відбувається подія, розташований об'єкт або перебуває особа; стани;

особисті нематеріальні блага.

Адміністративно-процесуальні правовідносини складають органічну частину системи правових відносин і мають такі основні риси.

1. Адміністративно-процесуальне відношення є юридичним зв'язком між конкретними суб'єктами, що володіють певними процесуальними правами й обов'язками. Воно може виникнути мінімум між двома суб'єктами, виступаючи у даному випадку як передбачений правовою нормою юридичний взаємозв'язок між ними. Адміністративно-процесуальне правовідношення не може існувати у вигляді загальнорегулятивного.

2. Адміністративно-процесуальне правовідношення передбачає визначеність взаємної поведінки його суб'єктів, яка приписується відповідними правовими нормами. При цьому ступінь визначеності взаємної поведінки суб'єктів залежить від змісту того чи іншого виду адміністративно-процесуальних правовідносин, зумовленого характером тієї сфери державного життя, у межах якої воно виникає. Більшою визначеністю характеризується процесуальний статус суб'єктів проваджень, які вирішують спори про право.

3. Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Процесуальні публічні відносини можуть існувати тільки як правові відносини.

4. Реалізація будь-якого адміністративно-процесуального правовідношення, як і всякого правового відношення взагалі, забезпечується заходами державного впливу.

Ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин

Адміністративно-процесуальним правовідносинам притаманні всі загальні риси, характерні для будь-якого виду юридичних відносин:

вони регламентуються нормами права;

у них завжди беруть участь кілька сторін;

об'єктивною передумовою їх виникнення, зміни або припинення є юридичні факти;

сторони правовідносин завжди наділені взаємообумовленими суб'єктивними правами та кореспондуючими їм обов'язками;

реалізація зазначених прав та обов'язків забезпечується можливістю застосування державного примусу тощо.

Поряд із цим, адміністративно-процесуальні правовідносини мають низку особливостей:

1) виникають з приводу реалізації норм матеріальних галузей права, причому лише тих галузей, якими регламентуються суспільні відносини у сфері публічного управління;

2) регулюються нормами адміністративно-процесуального права;

3) однією із сторін адміністративно-процесуальних правовідносин завжди є орган публічної адміністрації або його посадова особа. Такий орган (особа) наділяється державно-владними повноваженнями з організації і ведення адміністративного процесу. Але це не означає його "зверхності" у відносинах з громадянином. Ідеологія домінування держави над людиною, на якій ґрунтувалася радянська адміністративно-правова доктрина, поступово відійшла у минуле. Натомість, сучасне адміністративно-процесуальне право виходить з рівності сторін правовідносин. Як орган публічної адміністрації, так і звичайний громадянин наділяються комплексом суб'єктивних прав, однаково гарантованих державою, та юридичних обов'язків, однаково обов'язкових для виконання. Однакове підпорядкування закону і суду ставить посадових осіб і громадян на загальну юридичну площину;

4) у більшості випадків реалізація адміністративно-процесуальних правовідносин відбувається без застосування заходів державного примусу. Суперечності між сторонами часто вирішуються шляхом прямого владного рішення уповноваженого органу (посадової особи), в якому точно визначаються суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

5) такі відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому незгода або небажання іншої сторони не стають на заваді їх виникненню. Це правило стосується не лише громадян, а й суб'єктів адміністративної юрисдикції (наприклад: орган публічної адміністрації зобов'язаний прийняти до розгляду звернення громадянина, оформлене належним чином і подане в установленому порядку);

6) переважна більшість адміністративно-процесуальних правовідносин мають неконфліктний, управлінський характер. Цим вони відрізняються від кримінально-процесуальних і цивільних процесуальних правовідносин, головним призначенням яких є розв'язання спору про право.