Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 1.4. Походження і розвиток міжнародного права

Міжнародне право є самостійною складною системою. Системний характер міжнародного права пояснюється тим, що його елементи тісно взаємопов'язані і взаємодіють, утворюючи певну цілісність. Системність міжнародного права має об'єктивний характер і її не слід ототожнювати з системою науки міжнародного права, яка створюється окремими вченими і науковими центрами і по суті суб'єктивна.

Міжнародне право - складноструктурована система, для якої характерна певна ієрархічність норм. Ядром такої системи є загальновизнані принципи і норми міжнародного права, зафіксовані в міжнародних договорах і звичаях. Важливе місце в ієрархічній структурі цієї системи належить галузям міжнародного права, що регулюють якісно однорідні відносини (дипломатичне і консульське право, право міжнародних організацій, міжнародне морське право і т. ін.). Кожна галузь є самостійною підсистемою міжнародного права. Структурним елементом галузей виступають інститути міжнародного права (інститут ратифікації міжнародного договору, інститут континентального шельфу і виключної економічної зони, інститут загальної спадщини людства та ін.). Самі інститути складаються з норм міжнародного права, які становлять первинний елемент всієї системи. Характерною особливістю системи міжнародного права є її юридична нормативність, що відрізняє її від таких нормативних систем, як мораль і ввічливість.

Цікаві співвідношення та взаємодія міжнародного та внутрішньодержавного права. Обидві системи права мають юридично нормативний характер і є самостійними. Проте це не означає, що між ними немає жодного зв'язку. Міжнародне і внутрішньодержавне право взаємодіють і помітно впливають на розвиток один одного. Питання полягає в тому, яким чином? Із цього приводу думки юристів-міжнародників доволі різні. У науці міжнародного права сформувалося три основні напрями з проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права - дуалістичне і два моністичних. Більш детально вони будуть розглянуті в розд. 5.

1.4. Походження і розвиток міжнародного права

Проблема походження і розвитку (періодизації) міжнародного права є однією з найбільш дискусійних в науці міжнародного права. Водночас, як пише український юрист-міжнародник О.В. Буткевич, "вивчення умов, причин, особливостей і механізму виникнення міжнародного права є ключовим елементом дослідження його єства і прогнозування його розвитку".

За марксистсько-ленінською юридичною наукою, при абсолютизацій класового підходу в оцінюванні соціальних явищ, процес державного розвитку поділяється відповідно до вчення про суспільно-економічні формації на такі етапи: рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний (соціалістичний). Кожному типу держави відповідала своя правова система. Таке загальне положення застосовувалося марксизмом-ленінізмом і до міжнародного права, за винятком сучасного етапу, коли співіснували капіталістичні й соціалістичні держави в рамках однієї міжнародної системи. За соціальним єством сучасний етап розвитку міжнародного права визначався прихильниками марксистсько-ленінського вчення як загальнодемократичний. При розгляді цих явищ марксизм-ленінізм виходив з діалектико-матеріалістичної концепції, що держава і право, у тому числі міжнародне право, виникли в результаті зростання продуктивних сил і ускладнення виробничих відносин, регулювати які вони були покликані на якісно вищому рівні порівняно з родоплемінною організацією суспільства.

Західна доктрина міжнародного права має декілька шкіл, що вивчають періодизацію історії міжнародного права і причини його походження.

Авторитетний французький юрист-міжнародник П. Фошиль відокремлював такі періоди в історії розвитку міжнародного права: 1) від стародавніх часів до падіння Римської імперії; 2) від падіння Римської імперії (476 р.) до Вестфальського миру (1648 р.); 3) від Вестфальського миру до Великої французької революції (1789 р.); 4) від Великої французької революції до Віденського конгресу (1815 р.); 5) від Віденського конгресу до часу його життя (початок XX ст.).

Деякі західні вчені поділяють історію міжнародного права на такі етапи: 1) до Вестфальського конгресу (1648 р.); 2) від Вестфальського конгресу до Віденського конгресу (1815 р.); 3) від Віденського конгресу до Паризького конгресу (1856 р.); 4) від Паризького конгресу до 1900 р.; 5) від 1900 р. і до сьогодні.

Відомі західні юристи-міжнародники Л. Оппенгейм і Ч. Хайд вважали, що міжнародне право бере початок з появи праць Гуго Гроція (кінець XVI - початок XVП ст.), що за часом збігається з виникненням великих централізованих держав. Ш. де Вішер вважав точкою відліку в розвитку міжнародного права виникнення християнства.

В Енциклопедії міжнародного публічного права наводиться така періодизація історії міжнародного права: 1) від античності до Першої світової війни; 2) між двома світовими війнами; 3) після Другої світової війни1.

Як видно, наведені приклади періодизації історії міжнародного права мають свої переваги і недоліки. Виходячи з цього, можна запропонувати таку періодизацію: 1) античне міжнародне право (стародавні часи - V ст.); 2) феодальне (середньовічне) міжнародне право (V-XVII ст.); 3) буржуазне (класичне) міжнародне право (XVII-XX ст.); 4) сучасне міжнародне право. Логічно поставити питання: а чи можна визначити дату початку сучасного етапу?

У науці поширені дві версії відповіді на це питання. Згідно з першою, деякі юристи-міжнародники вважають, що сучасне міжнародне право бере початок з моменту створення першої міжнародної організації політичного характеру - Ліги Націй, тобто з 1919 р. Вважаємо, що більш об'єктивно реалії розвитку міжнародної системи та її підсистеми - міжнародного права враховує друга версія, прихильники якої пов'язують початок сучасного етапу розвитку міжнародного права зі створенням Організації Об'єднаних Націй і вступом в силу Статуту ООН 24 жовтня 1945 р. Дійсно, ця подія ознаменувала якісно новий етап у розвитку міжнародного права, відмінною рисою якого е заборона використання сили або погрози силою для вирішення міжнародних проблем, чого не було на всіх попередніх етапах розвитку міжнародного права.

Щодо причин виникнення міжнародного права, то тут виділяються дві основні позиції: еволюційно-матеріалістична і метафізична. Прихильники першої вважають, що право, включно з міжнародним, виникло природним еволюційним шляхом через розвиток людської цивілізації і насамперед економічних відносин. Представники другого напряму вважають, що і право, і держава є надскладними соціальними інститутами, які природним еволюційним шляхом виникнути на Землі не могли - в їх створенні брали участь вищі сили. Цей висновок представляється більш логічним, оскільки американські вчені ще в 70-ті роки XX ст. ввели в найпотужніший комп'ютер всі відомі фізико-хімічні характеристики Землі і поставили питання: чи могло в таких умовах виникнути життя на нашій планеті? Відповідь була однозначною: ні. На нашу думку, такий висновок цілком переконливий. Отже, такі досконалі соціальні механізми, як держава і право, також не могли з'явитися природно-еволюційним шляхом.