Міжнародне приватне право - Довгерт A.C. - 2.1. Принцип тісного зв'язку

2.1. Принцип тісного зв'язку

12. Однією з провідних тенденцій сучасного розвитку законодавства у сфері МПрП є розроблення гнучких підходів до колізійного регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом. "Жорсткі" концепції колізійного регулювання почали зазнавати критики ще у працях представників німецької школи МПрП XIX ст. К. Вехтера і Ф. Савіньї. З іменем і поглядами останнього пов'язують виникнення концепцій гнучкого колізійного права.

Під терміном "гнучкі колізійні норми", який часто використовують у сучасній доктрині, розуміють норми, що ґрунтуються на принципі тісного (найбільш тісного) зв'язку (див. також главу 6). Мова йде про те, що у випадках відсутності належного колізійного регулювання або у випадках, коли колізійна норма відсилає до правопорядку, який за всіма ознаками має лише незначний зв'язок із даними правовідносинами, суд повинен застосувати саме те право, яке має найтісніший зв'язок із обставинами конкретної справи.

Таким чином, правило тісного зв'язку зобов'язує суд шукати у випадках, безпосередньо не врегульованих законом, способи вирішення колізійного питання, які становлять вагому альтернативу варіанту негайного звернення судці до "свого" правопорядку (lexfori).

У доктрині і практиці МПрП не склався загальноприйнятий термін латинською мовою, який би адекватно віддзеркалював суть цього принципу. Оскільки ця формула виникла у теорії і практиці англо-американського права (в першу чергу у договірних відносинах), у літературі цей принцип нерідко іменується англійською мовою як "proper law of the contract", "law of the contract" або просто як "proper law".

Оскільки головною функцією принципу найбільш тісного зв'язку є відшукання правопорядку, компетентного регулювати певні правовідносини (тобто цей принцип має колізійну природу), він також протиставляється іншим "класичним" колізійним формулам прикріплення. Відзначалося, що коли за часів панування "класичного" колізійного права зусилля суду були головним чином спрямовані на пошук колізійної прив'язки, придатної для вирішення колізій щодо певної групи правовідносин, то гнучкі колізійні принципи дозволяють безпосередньо зайнятися пошуком належних матеріально-правових норм. До того ж, на відміну від "класичних" формул прикріплення, принцип тісного зв'язку може бути застосований до багатьох різноманітних груп правовідносин (див. Кабатова Е. В. Изменение роли коллизионного метода в международном частном праве // Международное частное право: современная практика. - М., 2000. - С. 5-76).

З іншого боку, не важко помітити, що відшукання правопорядку, який має найбільш тісний зв'язок із правовідносинами, також має на увазі звернення до певних критеріїв прикріплення. Очевидно, такі критерії мають бути заздалегідь визначеними законом або встановлені судом (у випадку, якщо судові законом надана правотворча функція).

У справі Motenko v. MGM Dist., inc. (1996 p.), яка стосувалася відшкодування збитків, Верховний Суд США, вирішуючи проблему колізії між правом штату Невада і штату Массачусетс, дав визначення терміну "переважаючий інтерес" (overwhelming interest), що застосовується як один з аналогів принципу тісного зв'язку. Згідно з роз'ясненням суду, право іншого штату має застосовуватися у зв'язку з принципом переважаючого інтересу, якщо із цим правом існує два або більше з таких критеріїв зв'язку:

а) у цьому штаті мала місце дія, що спричинила шкоду;

б) штат є місцем настання шкоди;

в) штат є місцем спільного доміцилію, перебування, громадянства, інкорпорації або діяльності сторін;

г) штат є місцем, де відбуваються правові відносини сторін.

Для американської судової практики не є принциповим моментом визначення критеріїв прикріплення у законі або у судових прецедентах. Суд може обґрунтувати "інтерес" того чи іншого штату у вирішенні справи за своїми законами, виходячи з фактичних обставин справи (місце проживання сторін, місце реєстрації та страхування транспортного засобу, місцезнаходження транспортного засобу тощо).

Класичним прикладом такого розсуду є справа Babcock v. Jackson (1962 p.). Троє туристів зі штату Нью-Йорк вирушили у мандрівку на автомобілі до штату Онтаріо. На території штату Онтаріо сталася дорожньо-транспортна пригода. Один з туристів, Бебкок, заявив позов у суді штату Нью-Йорк проти Джексона, який керував автомобілем. Виникло питання про те, за законами якого із двох штатів (Нью-Йорк чи Онтаріо) слід вирішити справу.

За традиційним підходом, втіленим у старих колізійних нормах, застосуванню підлягав закон штату Онтаріо як місця, у якому сталася аварія. Однак закони штату Онтаріо не дозволяли пасажирові позиватися до водія.

Апеляційний суд штату Нью-Йорк відійшов від традиційного методу визначення застосовуваного права і натомість зважив усі обставини справи, врахувавши наявність відносин між сторонами спору, рішення щодо здійснення мандрівки, зв'язок із місцевістю тощо. Суд дійшов висновку, що сторони не мали суттєвого зв'язку з штатом Онтаріо, тому застосування законів останнього було б несправедливим. Зрештою, справу було вирішено за законами штату Нью-Йорк.

13. Принцип найбільш тісного зв'язку був широко сприйнятий законодавством з питань МПрП. Гнучкі колізійні норми містяться у законодавстві Австрії, Німеччини, Швейцарії, Угорщини, КНР, країн СНД та ін.

Особливо цікавим є положення статті 15 швейцарського Закону про МПрП 1987p.: "Як виняток, право, на застосування якого вказує цей Закон, не застосовується, якщо з урахуванням всіх обставин справи очевидно, що справа має з цим правом лише незначний зв'язок і у той саме час має набагато більш тісний зв'язок із правом іншої держави". Далі у цій саме статті вказано, що її положення не застосовується, якщо має місце вибір застосовуваного права сторонами. Будучи закріпленим на законодавчому рівні, таке положення фактично стає підґрунтям для розвитку нових колізійних норм, які мають бути сформульовані законодавцем, виходячи зі специфічної судової практики.

14. У Законі України про МПрП категорія тісного зв'язку вживається досить широко. Цей принцип закріплено у ст. 4 Закону (загальні правила визначення застосовуваного права), ст. 12 (наслідки дії застереження про публічний порядок), ст. 14 (застосування імперативних норм), ст. 15 (визначення компетентного правопорядку у випадку відсилання до права держави із множинністю правових систем), ст. 16 (визначення поняття "особистий закон фізичної особи"), ст. 32 (право, що застосовується до змісту правочину за відсутності вибору сторін), ст. 60 (правові наслідки шлюбу), ст. 66 (права та обов'язки батьків та дітей). При цьому слід відзначити, що за змістом українського Закону принцип тісного зв'язку є (а) субсидіарним, тобто використовується лише тоді, колі неможливо визначити компетентний правопорядок за класичними колізійними нормами, (б) винятковим (ст. 4 Закону фактично запозичила згадане вище положення ст. 15 Закону про МПрП Швейцарії) та (в) таким, що підпорядкований певним правилам та критеріям (так, у ч. З ст. 32 українського Закону встановлено: "Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження".

Поміркований підхід українського законодавця до використання принципу тісного зв'язку, зокрема, зумовлений особливостями національної правової системи, у якій ще не сформувалася судова практика вирішення колізійних питань за допомогою гнучких колізійних норм і яка ще не готова до сприйняття критерію тісного зв'язку як самодостатнього механізму колізійного регулювання.