Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 29.2. Порядок зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса

Рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 29і цього Закону, приймає керівник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності.

Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду.

Приватний нотаріус зобов'язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення його нотаріальної діяльності.

При зупиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одного місяця, - зобов'язаний, укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом за виключенням підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 29і.

Приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: знімати заборону відчуження нерухомого майна, видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.

У частинах 1-4 наведеної статті розкриваються особливості здійснення процедури зупинення нотаріальної діяльності у разі застосування її як заходу дисциплінарної відповідальності нотаріуса. Визначено, що рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених ч. 1 ст. 29і цього Закону, приймає керівник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності підписується керівником управління юстиції.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов'язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення його нотаріальної діяльності. Таким чином, момент фактичного зупинення діяльності пов'язується законодавцем з часом, коли нотаріус дізнався про її зупинення. Письмове повідомлення приватного нотаріуса про зупинення діяльності полягає у направленні останньому копії наказу про зупинення його діяльності. Способи передачі наказу законодавством не уточнюються. Разом з тим відповідно до п. 6.9 Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України оригінали наказів, планів, звітів, протоколів тощо залишаються в установі, що є автором зазначених документів. В інші установи надсилаються другі примірники або завірені копії. Згідно з п. 1 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. З огляду на це діловодство в управліннях юстиції здійснюється на підставі норм Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України. Таким чином, управління юстиції зобов'язане передати нотаріусу завірену копію наказу про зупинення нотаріальної діяльності. Тобто нотаріус зупиняє нотаріальну діяльність з моменту отримання завіреної копії вказаного наказу. Отже, одержання нотаріусом не завіреної копії (наприклад, шляхом факсимільного повідомлення або через електронну пошту тощо), не означає факту отримання ним копії наказу про зупинення нотаріальної діяльності.

Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду. У випадку оскарження наказу його дія призупиняється до вирішення питання по суті. Це означає можливість приватного нотаріуса продовжувати професійну діяльність до винесення компетентним органом (міністерством або судом) рішення щодо оскаржуваного наказу. Оскарження наказу до суду здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що зупинення нотаріальної діяльності завжди означає зменшення можливості населення в отриманні нотаріальних послуг, у ч. 5 ст. 292 Закону України "Про нотаріат" передбачено право нотаріуса, а якщо строк зупинення більше одного місяця - обов'язок укласти договір про його заміщення з іншим нотаріусом (див. коментар до статей 29 та 29і Закону України "Про нотаріат").

Важливо, що у випадку зупинення нотаріальної діяльності право нотаріуса на ЇЇ здійснення суттєво обмежується. Відповідно до ч. 6 ст. 292 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом має право: знімати заборону відчуження нерухомого майна, видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії. У випадку заміщення нотаріус не має права на вчинення будь-яких дій, що стосуються нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 29 Закону України "Про нотаріат"). Норма ч. 6 ст. 292 Закону України "Про нотаріат" стосується всіх випадків зупинення нотаріальної діяльності незалежно від підстав її зупинення.

Проаналізувавши це положення закону, можна дійти висновку, що законодавець залишає за нотаріусом, діяльність якого зупинена, право вчиняти лише ті дії, які пов'язані з вже вчиненими ним нотаріальними діями, тоді як вчинення нових нотаріальних дій забороняється. Поряд із цим згадана норма є дещо неповною і потребує доповнень. Це стосується випадків виконання нотаріусом повноважень у межах суспільних відносин, пов'язаних з певним часовим проміжком (строком). Зокрема, правильним було б доповнити її правом нотаріуса здійснювати провадження по спадковій справі, яка на момент зупинення діяльності вже була ним заведена. Це питання виглядає особливо важливим у контексті можливості завдання шкоди правам та інтересам осіб, які звернулися до нотаріуса. Наприклад, якщо строк зупинення нотаріальної діяльності припадає на період, коли закінчується строк, наданий спадкоємцям для прийняття спадщини, це може безпосередньо вплинути на можливість спадкоємців прийняти чи відмовитися від спадкових прав.

Слід також зазначити, що обмеження права на здійснення нотаріальної діяльності, яким є її зупинення, може полягати в забороні вчинення або будь-яких нотаріальних дій (у разі заміщення нотаріуса), або в дозволі вчиняти лише конкретно визначені нотаріальні дії (якщо не укладено договір про заміщення і укладення такого договору не є обов'язковим). Обидва зазначені випадки передбачають неможливість нотаріуса здійснювати професійну діяльність у повному обсязі, що стосується не тільки вчинення нотаріальних дій, але й виконання інших повноважень нотаріуса (наприклад, видача інформації з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України тощо).

Важливо, що факт зупинення нотаріальної діяльності є правомірним тільки тоді, коли виконано всі процедури, визначені законом для здійснення зупинення. Наприклад, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2011 року у справі № К-133012/09 залишено в силі рішення судів попередній судових інстанцій, за якими було визнано недійсним наказ про зупинення нотаріальної діяльності. Як підстава визнання недійсності наказу була непослідовність дій управління юстиції, яке в порушення вимог чинного законодавства спочатку відправило подання до Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а потім видало наказ про зупинення нотаріальної діяльності, хоча, як встановлено судом, наказ про зупинення діяльності повинен передувати в часі надісланню подання про анулювання свідоцтва.