Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 30. Підстави припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса

Підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є:

1) подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності;

2) анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

3) неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених пунктами І і 2 частини першої статті 29' цього Закону;

4) смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом;

5) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;

6) призначення приватного нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

7) невиконання приватним нотаріусом наказу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випадків оскарження приватним нотаріусом такого наказу;

8) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким приватний нотаріус засуджений за навмисний злочин;

9) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса недієздатним, обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру;

10) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса безвісно відсутнім.

За сутністю припинення нотаріальної діяльності є обмеженням права на зайняття нотаріальною діяльністю, яке має наслідком припинення статусу нотаріуса. Обмеження права в даному випадку не означає неможливість особи здійснювати нотаріальну діяльність у подальшому у разі проходження стажування і повторного успішного складання кваліфікаційного іспиту (див. коментар до статей 10 та 13 Закону України "Про нотаріат"). Крім того, у разі припинення діяльності право на зайняття нотаріальною діяльністю може не втрачатися (наприклад, якщо свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю не анульовано). Таким чином, припинення нотаріальної діяльності означає припинення існування статусу нотаріуса і обмеження права на здійснення нотаріальних процедур, але не тягне за собою обмеження будь-яких прав особи у майбутньому, що характерно, наприклад, для заходів кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення права на зайняття певних посад або певною діяльністю. Так, після припинення нотаріальної діяльності головна ознака нотаріуса, а саме - здійснення нотаріальної діяльності, припиняє своє існування. Тому доцільно говорити в даному випадку про припинення юридичного статусу нотаріуса. Це відрізняє припинення діяльності від її зупинення, що має тимчасовий характер і передбачає збереження статусу нотаріуса (див. коментар до ст. 29і Закону України "Про нотаріат"). Процес припинення нотаріальної діяльності являє собою регламентовану законом процедуру (порядок) (див. коментар до ст. 30і Закону України "Про нотаріат"), юридичним наслідком якої є припинення всіх правомочностей нотаріуса. У разі якщо особа, нотаріальна діяльність якої припинена, повторно здобула статус приватного нотаріуса, не можна говорити про поновлення діяльності, а це слід розцінювати як окремий факт реєстрації нотаріальної діяльності. Так, у випадку зміни нотаріального округу, що передбачає припинення нотаріальної діяльності в одному окрузі і її реєстрації в іншому, обов'язковою є передача документів, що зберігаються в архіві приватного нотаріуса, на зберігання до державного нотаріального архіву, знищення печатки приватного нотаріуса та передачі спеціальних бланків нотаріальних документів (п. 2.4 Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса), що є обов'язковими процедурами у випадку припинення діяльності за будь-якою з підстав. Згідно з п. 2.4 про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса у разі припинення приватним нотаріусом нотаріальної діяльності в одному нотаріальному окрузі та у зв'язку з подальшою реєстрацією нотаріальної діяльності в іншому нотаріальному окрузі до реєстраційної справи долучається довідка відповідного управління юстиції за попереднім місцем реєстрації нотаріальної діяльності про дату прийняття нотаріусом присяги, а також довідка про факт належного виконання наказу управління юстиції щодо передачі документів, що зберігаються в архіві приватного нотаріуса, на зберігання до державного нотаріального архіву, знищення печатки приватного нотаріуса та передачі спеціальних бланків нотаріальних документів. Тобто при реєстрації приватної нотаріальної діяльності повторно нотаріус не складає присягу у другий раз, оскільки її складення передбачається лише при першій реєстрації нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 6 Закону України "Про нотаріат"). Важливо, що припинення діяльності може застосовуватись лише відносно приватних нотаріусів. Щодо державних нотаріусів припиненням професійної діяльності є звільнення з посади (див. коментар до ст. 17 Закону України "Про нотаріат").

Норми ст. 30 Закону України "Про нотаріат" встановлюють вичерпний перелік підстав, на яких здійснюється припинення нотаріальної діяльності. Як бачимо, закон передбачає випадки припинення професійної діяльності за ініціативою приватного нотаріуса, а також незалежно від його волевиявлення. При цьому, як зазначається в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2007 року, наведений у ст. 30 Закону України "Про нотаріат" перелік підстав для припинення приватної нотаріальної діяльності є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п. 1 зазначеної статті підставою припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса с подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності. Норма окреслює випадок припинення діяльності за ініціативою самого нотаріуса. Для реєстрації припинення нотаріус повинен подати до відповідного управління юстиції письмову заяву. Випадки припинення нотаріальної діяльності за бажанням нотаріуса часто мають місце у разі зміни нотаріального округу, що передбачає припинення діяльності і її реєстрацію в новому нотаріальному окрузі.

Відповідно до п. 2 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" припинення нотаріальної діяльності відбувається у разі анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю анулюється згідно з встановленою законом процедурою і за наявності однієї із законодавчо визначених підстав (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). Анулювання свідоцтва і припинення діяльності варто розглядати як два окремих заходи дисциплінарної відповідальності, які в окремих випадках можуть бути пов'язані один з одним. Слід розглянути більш детально співвідношення цих двох категорій. Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю передбачає існування в особи права, а здійснення нею нотаріальної діяльності означає наявність правового статусу нотаріуса. Таким чином, зазначені категорії необхідно розглядати з точки зору взаємовідношення понять "право" і "статус". У даному випадку право на зайняття нотаріальною діяльністю є фактично правом на отримання статусу нотаріуса, який характеризується саме такою суттєвою ознакою, як "зайняття нотаріальною діяльністю". Отже, статус нотаріуса ґрунтується на зазначеному праві, а в разі припинення останнього - втрачає підставу існування. Це об'єктивно пояснює обов'язкове припинення нотаріальної діяльності в разі анулювання свідоцтва. З цих же підстав здається правомірним, що позбавлення статусу не означає припинення права. Тому є випадки припинення нотаріальної діяльності (наприклад, за власною ініціативою нотаріуса), але збереження за особою права на зайняття нотаріальною діяльністю (свідоцтва). Таким чином, здійснення особою нотаріальної діяльності (тобто володіння статусом нотаріуса) є реалізацією права, наданого свідоцтвом. З огляду на це припинення нотаріальної діяльності - це припинення реалізації права на зайняття нотаріальною діяльністю.

Варто зауважити, що у разі передбачення законом однакових підстав анулювання свідоцтва і припинення діяльності застосування цих двох заходів відповідальності, на нашу думку, характеризується єдністю з точки зору спільної мети їх застосування - припинення правового статусу нотаріуса.

Відповідно до п. З ст. 30 Закону України "Про нотаріат" підставою припинення нотаріальної діяльності є неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 29і цього Закону. У цьому випадку припиненню нотаріальної діяльності передує її зупинення (див. коментар до ст. 29і Закону України "Про нотаріат"). Припинення нотаріальної діяльності застосовується до приватного нотаріуса, який не усунув порушення щодо невідповідності робочого місця встановленим вимогам (див. коментар до ст. 25 Закону України "Про нотаріат"), а також щодо укладення договору страхування (див. коментар до ст. 28 Закону України "Про нотаріат"). При цьому неусунення порушень нотаріусом має відбутися без поважних причин (наприклад, хвороба). Варто зауважити, що припинення нотаріальної діяльності відбувається у випадку неусунення будь-якого порушення, передбаченого в ч. 1 ст. 29і Закону України "Про нотаріат", що можна розцінювати як невиконання нотаріусом наказу про зупинений нотаріальної діяльності (див, коментар до ст. 29і Закону України "Про нотаріат").

Згідно з п. 4 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна діяльність припиняється у випадку смерті приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом. Слід зазначити, що в разі смерті нотаріуса, так само як у випадку оголошення його померлим, останній втрачає право на зайняття нотаріальною діяльністю як невідчужуване і невід'ємне суб'єктивне право, тому припиняється і його правовий статус нотаріуса. Тобто в даному випадку спочатку припиняється право на зайняття нотаріальною діяльністю, що має наслідком припинення статусу. Разом з тим у ст. 12 Закону України "Про нотаріат", яка передбачає випадки анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"), відсутня така підстава його анулювання, як смерть особи, але міститься на випадок анулювання у разі визнання особи померлою. З огляду на те, що правові наслідки смерті та визнання особи померлою є однаковими (ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу України), зазначене формулювання закону видається нелогічним. У буквальному розумінні воно означає, що у випадку визнання особи померлою свідоцтво анулюється і припиняється нотаріальна діяльність, але у разі смерті особи свідоцтво не анулюється, але нотаріальна діяльність припиняється на підставі положень ст. 30 Закону України "Про нотаріат". Тому доцільним було б передбачення у ст. 12 вказаного Закону такий випадок анулювання свідоцтва, як смерть особи.

Згідно з п. 5 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" підставою припинення нотаріальної діяльності є припинення у нотаріуса громадянства України або його виїзд за межі України на постійне проживання. Подібна підстава зазначена і в ст. 12 цього Закону та застосовується у разі анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Формулювання ст. 30 Закону України "Про нотаріат" є більш переконливим, ніж те, що міститься у ст. 12 цього Закону, оскільки в ньому використовується вираз "припинення громадянства", а не його "втрата", що є лише одним з випадків припинення громадянства (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). Припинення нотаріальної діяльності на цій підставі відбувається одночасно з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та з урахуванням тих самих аргументів. Отже, враховуючи положення ст. 12 Закону України "Про нотаріат" та п. 5 ст. 30 цього Закону, процедури анулювання свідоцтва та припинення діяльності можуть відбуватися одночасно на подібних за змістом підставах.

У пункті 6 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" передбачена така підстава припинення нотаріальної діяльності, як призначення приватного нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності. Схожа підстава зазначається в законі і щодо випадків зупинення професійної діяльності нотаріуса. Водночас у разі зупинення діяльності використовується вираз "обрання на посаду", в той час як припинення можливе у випадку "призначення на посаду", що викликає деякі суперечності і зауваження (див. коментар до ст. 29і Закону України "Про нотаріат"). Необхідно звернути увагу також на формулювання "несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності". Слово "несумісний" означає такий, що не може існувати одночасно з чим-небудь іншим1. Таким чином, йдеться про порушення нотаріусом вимог ч. 2 ст. З Закону України "Про нотаріат". У даному випадку і для застосування подібної норми щодо зупинення діяльності більш правильним було б використання формулювання "зайняття нотаріусом посади або інше порушення ним вимог ч. 2 ст. З Закону України "Про нотаріат". Це дозволило б застосовувати до нотаріуса, який будь-яким чином порушує вимоги ст. З Закону, заходи зупинення діяльності на визначений строк (який також необхідно більш точно передбачити в законі), а в разі неусунення порушень у цей строк - заходи припинення діяльності і анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У пункті 8 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" передбачається, що підставою припинення нотаріальної діяльності є набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким приватний нотаріус засуджений за навмисний злочин. Якщо порівнювати дану норму зі схожим положенням ст. 12 цього ж Закону, можна побачити, що анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю відбувається у будь-якому випадку, якщо мало місце винесення обвинувального вироку суду, що набрав чинності, а припинення нотаріальної діяльності можливе лише у разі засудження нотаріуса саме за навмисний злочин. Таке протиріччя, на нашу думку, має бути врегульовано шляхом передбачення однакових положень у вказаних нормах. З точки зору встановлених вимог до особи, яка може отримати статус нотаріуса і здійснювати нотаріальну діяльність (див. коментар до ст. З Закону України "Про нотаріат"), наявність судимості (незалежно від того, який саме злочин (навмисний чи необережний) скоїла особа) унеможливлює одержання нею цього правового статусу. Тому нелогічною виглядає норма закону, яка пов'язує припинення професійної діяльності нотаріуса лише з певним видом злочинів.

Положеннями пунктів 9 та 10 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" передбачаються такі підстави припинення нотаріальної діяльності, як набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса недієздатним, обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру та набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса безвісно відсутнім. Подібні підстави передбачені і в ст. 12 Закону щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). Варто звернути увагу на те, що формулювання стосовно застосування до нотаріуса примусових заходів медичного характеру, яке міститься в ст. 30 Закону, виявляється більш правильним і точним, оскільки їх застосування може здійснюватися на підставі ухвали суду (якщо відбувається колегіальний судовий розгляд) або на підставі постанові судді (якщо судовий розгляд є одноособовим) (ч. 1 ст. 421 Кримінально-процесуального кодексу України), що охоплюється єдиним поняттям "рішення".

У разі оскарження наказу про припинення нотаріальної діяльності його дія призупиняється до вирішення питання по суті. Особа може оскаржити наказ про припинення нотаріальної діяльності до Міністерства юстиції України або до суду. В останньому випадку скарження має відбуватися в порядку адміністративного судочинства.

Правовим наслідком припинення нотаріальної діяльності є також припинення дії реєстраційного посвідчення (див. коментар до ст. ЗО1 Закону України "Про нотаріат"), що являє собою документ, який підтверджує правовий статус нотаріуса (див. коментар до ст. 24 Закону України "Про нотаріат").