Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято-до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.

Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні фінансові органи.

У наведеній статті визначено строк дії охорони спадкового майна. Слід зазначити, що вжиття заходів до охорони спадкового майна передбачає здійснення його опису і передачу майна на зберігання (див. коментар до ст. 61 Закону України "Про нотаріат"), що вчиняється з метою збереження цілісності спадкового майна для забезпечення інтересів спадкоємців та інших осіб (див. коментар до ст. 60 Закону України "Про нотаріат"). Припинення охорони спадкового майна означає припинення повноважень охоронця майна або іншої особи, якій майно було передане на зберігання, у тому числі припинення договору управління спадковим майном, а також можливість здійснення певних юридично значущих дій щодо майна (наприклад, видача свідоцтва про право на спадщину тощо).

Необхідно звернути увагу на законодавчі формулювання з цього питання. Зі змісту статей 60 та 65 Закону України "Про нотаріат" випливає, що нотаріус вчиняє нотаріальну дію "вжиття заходів до охорони спадкового майна", що означає початок обрахування періоду, протягом якого триває охорона спадкового майна. Закінчення цього терміну пов'язується законодавцем вже не із вчиненням нотаріальної дії, а з настанням відповідної події, а саме: прийняттям спадщини всіма спадкодавцями або закінченням строку, встановленого для прийняття спадщини. Ураховуючи положення ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, у цьому випадку доцільно застосовувати саме поняття "термін", а не "строк". З огляду на це невірним здається формулювання п. 12 гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України "строк, протягом якого триває охорона спадкового майна". Так само неправильним здається і вираз "припинення заходів щодо охорони спадкового майна", що міститься в п. 13 гл. 9 розд. II зазначеного Порядку. Зокрема, має місце припинення не заходів до охорони спадкового майна, а самої охорони спадкового майна. Указівка на охорону спадкового майна міститься і в положеннях ч. З ст. 1283 Цивільного кодексу України. При цьому її припинення відбувається з моменту настання однієї з указаних подій, що означає автоматичність такого припинення при настанні відповідної події. Таким чином, неточним є під п. 13.1 п. 13 гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, де зазначається, що заходи щодо охорони спадкового майна припиняє нотаріус, який їх вживав. Так, на нотаріуса у такому випадку покладається обов'язок лише повідомити про припинення охорони майна спадкоємців або відповідні фінансові органи (ч. 2 ст. 65 Закону України "Про нотаріат"). Заходи ж до охорони майна, вжиті для її виникнення, що являє собою окрему нотаріальну дію, припинити неможливо.

Важливо, що згідно з під п. 13.2 п. 13 гл. 9 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Отже, якщо заходи до охорони майна вживалися за дорученням, нотаріус, який їх вжив, зобов'язаний повідомити першочергово нотаріуса, який завів спадкову справу, а потім вже спадкоємців. Необхідно також зауважити, що закон пов'язує момент припинення охорони спадкового майна із моментом прийняття спадщини (причому у ст, 65 Закону України "Про нотаріат" міститься вираз "всіма спадкоємцями") або із закінченням строку, визначеного у ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини. Вищенаведена вимога про її припинення лише після прийняття спадщини саме всіма спадкоємцями означає неможливість припинення охорони до спливу строку, вказаного у ст. 1270 Цивільного кодексу України. Це пояснюється тим, що тільки по закінченні зазначеного строку можна говорити про всі заявлені права на спадкове майно.