Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ

Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі

На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Видача свідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією, яка віднесена до дій, спрямованих на підтвердження певних прав (див. коментар до ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Зазначене свідоцтво являє собою документ, що підтверджує право власності спадкоємця на спадкове майно. Вчинення цієї нотаріальної дії відбувається з урахуванням спеціального місця її вчинення (див. коментар до ст. 41 Закону України "Про нотаріат"). Так, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусом тільки за місцем відкриття спадщини. Тобто свідоцтво видається виключно нотаріусом, який завів спадкову справу. При цьому зазначене свідоцтво видається лише на майно, що може переходити в порядку спадкування.

Видачі свідоцтва про право на спадщину передує заведення спадкової справи і здійснення провадження по ній (див. коментар до ст. 67 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з ч. 2 ст. 66 Закону України "Про нотаріат" видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України. Ця норма є відсилочною і містить посилання на положення ст. 1298 Цивільного кодексу України, у частинах 1 та 2 якої зазначається, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. Останнє є важливим з точки зору охорони інтересів потенційного спадкоємця - дитини спадкодавця, за умови її народження живою і подання доказів того, що вона є дитиною спадкодавця.

У свідоцтві про право на спадщину зазначається, що свідоцтво видане за законом або за заповітом, прізвище, ім'я, по батькові та дата народження спадкодавця, дата його смерті, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження спадкоємця, реєстраційний номер його облікової картки платника податків, місце проживання, частка в спадщині, майно, на яке видається свідоцтво, дані про документ, який підтверджував право власності спадкодавця на спадкове майно, відомості про оцінку та наявні обтяження спадкового майна тощо. Свідоцтво про право на спадщину видається за встановленою формою (див. коментар до ст. 48 Закону України "Про нотаріат"). Видача свідоцтва з порушеннями, незазначення в ньому обов'язково необхідних реквізитів може бути підставою для визнання його недійсним у судовому порядку. Наприклад, рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 06.07.2010 року у справі № 2-505-10 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з допущеною нотаріусом помилкою в обрахуванні частки спадкового майна. Разом з тим у судовій практиці документ, який містить у собі підчистки, дописки чи певні помилки не завжди визнається недійсним. Наприклад, у рішенні апеляційного суду Донецької області від 22.02.2007 року у справі № 22-11506 зазначено виявлені помилки у свідоцтві про право на спадщину, а саме - неправильно вказану частку в спадщині та неправильно зазначене найменування органу бюро технічної інвентаризації. При цьому суд дійшов висновку, що вказані описки і помилки не є підставою для визнання недійсним документа і зобов'язав нотаріуса видати спадкоємцю новий документ, складений у відповідності з вимогами всіх правових норм.

Відповідно до ч. З ст. 1298 Цивільного кодексу України до закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення. Як бачимо, до видачі свідоцтва нотаріусу надано право видавати дозвіл на одержання спадкоємцем грошових коштів. Поняття "дозвіл" розкривається через значення дієслова "дозволити", яке означає дозволити щось зробити1. У порівнянні дозволу і розпорядження нотаріуса на переказ коштів, що вчиняється в рамках вжиття заходів до охорони спадкового майна (див. коментар до ст. 64 Закону України "Про нотаріат") перший здійснюється за наявності поважних обставин, перелік яких у законі не наводиться, тоді як останнє видається нотаріусом з конкретною метою - встановлення померлому надгробка. Крім того, якщо розпорядження може видаватися за заявою громадських організацій, родичів чи близьких осіб спадкодавця, дозвіл видається виключно спадкоємцям.