Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 78. Засвідчення справжності підпису на документах

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Засвідчення справжності підпису на документах здійснюється нотаріусом (ст. 34 Закону України "Про нотаріат"), посадовими особами органів місцевого самоврядування (ст. 37 Закону України "Про нотаріат"), начальниками установ виконання покарань (ст. 40і Закону України "Про нотаріат"), а також посадовими особами консульських установ України (ст. 38 Закону України "Про нотаріат"), хоча вказівка на останніх у ст. 78 Закону України "Про нотаріат" відсутня. Засвідчення справжності підпису є підтвердженням факту проставлення особистого підпису конкретною особою.

Слід виділити певні особливості вчинення цієї нотаріальної дії:

- засвідчення справжності підпису можливе лише на документах (що виключає можливість засвідчення справжності підпису на копіях документів, а також на будь-яких об'єктах, що не є документами);

- зміст документа не повинен суперечити закону (див. коментар до ст. 75 Закону України "Про нотаріат");

- документ не повинен мати характеру угоди;

- документ не повинен містити у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Важливо зауважити, що в Законі України "Про нотаріат" сьогодні використовується термін "угода", який у цивільному законодавстві був замінений значно ширшим поняттям "правочин". З огляду на це, виглядає доцільним використовувати в Законі України "Про нотаріат" формулювання "правочин", що має місце і в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, згідно з під п. 6.1 п. 6 гл. 7 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Засвідчення справжності підпису є обов'язково необхідним на багатьох документах, таких як заяви, картки зі зразками підписів для банківських установ, статути, протоколи загальних зборів товариств тощо. При цьому помилковим є розуміння окремих документів (зокрема, заяв) правочинами. Так, згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, правочин передбачає виникнення, зміну чи припинення правових наслідків внаслідок його вчинення. У випадку ж підписання заяв такі наслідки не виникають. Наприклад, у разі здійснення відмови від права на спадщину спадкоємець реалізовує надане йому право відмови від спадкового майна не в момент підписання заяви чи засвідчення справжності підпису на ній, а в момент подання її нотаріусу, який здійснює провадження по спадковій справі. Саме по собі підписання такої заяви не тягне за собою юридичних наслідків. Те ж саме стосується і згоди подружжя, заяви про відмову від права власності, заяви про вихід зі складу учасників товариства та передачу частки в статутному капіталі іншій особі тощо.

Незважаючи на те, що згідно з ч. З ст. 78 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не посвідчує факти, викладені в документах, справжність підпису на якому засвідчується, зміст документа є основоположним при вирішенні питання щодо можливості вчинення будь-якої нотаріальної дії. Так, забороняється засвідчувати справжність підпису на документах, зміст яких порочить честь і гідність людини. Важливо, що значення понять "честь" і "гідність" не розкриваються на законодавчому рівні, хоча вони віднесені до найвищих соціальних цінностей (ст. З Конституції України) і є недоторканними (ст. 297 Цивільного кодексу України). Під поняттям "честь" розуміється сукупність вищих морально-етичних принципів особистості; шана, повага1, а "гідність" означає позитивну якість, свідомість своїх людських прав, своєї моральної цінності і повагу їх у собі2. Таким чином, текст документа має бути викладений у рамках поваги до особи, її прав, інтересів, ділової репутації тощо. Не допускається застосування певних висловів, за змістом яких можна зробити висновок, який негативно відобразиться на сприйнятті особи в суспільстві (наприклад, про те, що особа є злочинцем, тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 78 Закону України "Про нотаріат" на угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Відповідно до під п. 6.3 п. 6 гл. 7 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчу вальному написі (див. коментар до ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

Важливо, що може мати місце підписання документа також перекладачем, підпис якого засвідчується нотаріусом (див. коментар до ст. 79 Закону України "Про нотаріат"). У такому випадку підпис перекладача засвідчується не на правочині, а на перекладі зазначеного правочину.

Згідно з під п. 6.4 п. 6 гл. 7 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави. Наприклад, у разі реєстрації шлюбу громадянки України та іноземного громадянина органом реєстрації шлюбу іноземних держав може вимагатися заява від громадянки України про відсутність зареєстрованого шлюбу в Україні та фактичних шлюбних відносин.

У пункті 7 гл. 7 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачається, що при засвідченні зразків підписів посадових осіб юридичних осіб на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє обсяг правоздатності юридичної особи, справжність підписів посадових осіб та їх повноваження на право підпису. На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подаються копія наказу про призначення на посаду або копія протоколу про обрання посадової особи, довіреність на ім'я керівника, видана вищим органом управління юридичної особи, тощо (див. коментар до ст. 44 Закону України "Про нотаріат").

Відповідно до п. 8 гл. 7 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за наявності технічних можливостей роботи з електронними документами нотаріус засвідчує справжність електронного цифрового підпису на документах за правилами, передбаченими чинним законодавством.

Слід зазначити, що нотаріальної практики засвідчення електронного цифрового підпису на сьогодні не вироблено. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить відсилочну норму на правила вчинення даної нотаріальної дії. Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" нотаріальні дії із засвідчення справжності електронного цифрового підпису на електронних документах вчиняються відповідно до порядку, встановленого законом. При цьому правила чи порядок засвідчення електронного цифрового підпису на сьогодні відсутні. Розроблення такої практики було б позитивним фактором, що свідчила б про розвиток і покращення системи документообігу в Україні. Так, у повідомленні Міністерства транспорту та зв'язку України, надрукованому в газеті "Урядовий кур'єр" (випуск № 227 від 29.11.2005 року), вказується, що сфера застосування електронного цифрового підпису дуже широка. Це - здійснення різноманітних реєстраційних процедур, оформлення документів для подання державним установам, участь у тендерах на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, електронні платежі та комерція. Електронний цифровий підпис дасть змогу сотням тисяч бухгалтерів відправляти звітність до податкової в електронному режимі, а підприємці зможуть укладати угоди на іншому кінці земної кулі, не виходячи з кабінету. Завдяки електронному документообігу заощаджується час, зменшуються матеріальні витрати, психологічне та фізичне навантаження користувачів.

Для вчинення цієї нотаріальної дії важливим є розуміння процесів вчинення електронного цифрового підпису. Електронний цифровий підпис використовується для підписання тільки електронних документів. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. У коментарі до Кримінального кодексу України зазначається, що електронним визнається документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Це - відображення даних, які містить електронний документ, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: а) свідоцтва про право на спадщину; б) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику (крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів); в) в інших випадках, передбачених законом1. Останнє зумовлюється ч. З ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", де зазначається, що використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, електронний цифровий підпис:

- підтверджує цілісність електронних даних;

- Ідентифікує особу, що підписала електронний документ. Згідно із Законом України "Про електронний цифровий підпис"

проставлення електронного цифрового підпису передбачає:

- наявність у особи особистого ключа, що є доступним тільки власнику ключа;

- наявність відкритого ключа, що є доступним всім суб'єктам у сфері використання електронного цифрового підпису;

- наявність сертифіката відкритого ключа, який видається центром сертифікації ключів, що засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувана документа і може використовуватися для ідентифікації особи підписувана.

Слід зазначити, що в нотаріальній діяльності самі нотаріуси використовують електронний цифровий підпис при роботі з електронними реєстрами інформаційної системи Міністерства юстиції України. При цьому нотаріусу видається посилений сертифікат відкритого ключа електронного цифрового підпису.

Для проставлення електронного цифрового підпису обов'язкова наявність всіх трьох зазначених елементів. Особистий ключ і відкритий ключ пов'язані між собою і не можуть застосовуватися окремо один від одного. Відкритий ключ формується на основі особистого ключа, що дозволяє у процесі використання електронного цифрового підпису здійснити ідентифікацію підписувана за допомогою відкритого ключа, не маючи при цьому доступу до особистого ключа.

Сертифікат відкритого ключа згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" містить такі обов'язкові дані:

- найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчу вального центру);

- зазначення, що сертифікат виданий в Україні;

- унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;

- основні дані (реквізити) підписувана - власника особистого ключа;

- дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;

- відкритий ключ;

- найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа;

- інформацію про обмеження використання підпису.

Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Отже, зазначений сертифікат містить у собі відкритий ключ і строк чинності сертифіката.

Підписання документа здійснюється за допомогою особистого ключа. Після цього розшифрувати підписаний документ і ідентифікувати підписувана можливо тільки за допомогою відкритого ключа і сертифіката відкритого ключа.

З цього випливає, що засвідчення справжності електронного цифрового підпису має відбуватися шляхом попереднього використання нотаріусом відкритого ключа і сертифіката відкритого ключа, що дозволить ідентифікувати особу, яка підписала документ. При цьому сам процес засвідчення передбачає застосування нотаріусом власного електронного цифрового підпису.

Поряд із цим, на жаль, ще не розроблено жодних рекомендацій, листів чи роз'яснень щодо порядку вчинення цієї нотаріальної дії, що призводить до абсолютної відсутності нотаріальної практики з цього питання.