Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - ГЛАВА 13. ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Стаття 85. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів

Нотаріусу передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.

Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.

Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання.

Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів є нотаріальною дією, яка підтверджує внесення в депозит нотаріусу вказаних сум або цінних паперів, що означає факт виконання особою певних зобов'язань перед кредитором. Слід зазначити, що вчинення цієї нотаріальної дії можливе лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Депозит нотаріуса є суттєво відмінним від банківського депозиту (ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України), оскільки відкривається з конкретно визначеною метою - передання грошових коштів чи цінних паперів кредитору.

Згідно з положеннями ст. 537 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Таким чином, закон передбачає виконання зобов'язання шляхом внесення відповідної суми на депозит нотаріуса у виняткових випадках, а саме тоді, коли виконання зобов'язання боржником безпосередньо кредитору є неможливим.

Поряд із цим не можна говорити про виконання зобов'язання шляхом внесення грошових коштів чи цінних паперів у депозит нотаріуса як про обов'язок боржника. Останній не повинен виконувати зобов'язання саме таким чином. Як зазначає К. В. Кашковський, закон надає право боржнику в разі відсутності кредитора, іншого порушення з його боку, зайняти пасивну позицію, чекаючи першої можливості виконати свої обов'язки1.

Відповідно до абз. З ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, отримані від продажу майна громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом. У главі 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України також йдеться про можливість вчинення цієї нотаріальної дії в разі ліквідації фізичної особи - підприємця, визнаної банкрутом. Згідно зі ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом. Слід зазначити, що припинення підприємницької діяльності можливе лише після виконання всіх зобов'язань фізичної особи-підприємця, що пов'язується із задоволенням вимог її кредиторів, відшкодуванням завданої шкоди, тощо.

Необхідно розглянути процедуру вчинення даної нотаріальної дії більш детально. Згідно з підпунктами 1.3-1.6 п. 6 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина - підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії. Заява боржника має містити такі відомості:

- щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передачі якій його внесено, а саме:

а) для фізичних осіб-прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків;

б) для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження та податковий номер, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передачі якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до нотаріуса, відомості);

- щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок;

- щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо.

На бажання особи до заяви можуть бути включені обґрунтування та розрахунок, згідно з яким робиться внесок. У разі прийняття в депозит цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві зазначається їх сумарна номінальна вартість.

Якщо боржник не вказав місцезнаходження кредитора і нотаріусу це місцезнаходження невідоме, боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей або цінних паперів у депозит є його обов'язком. Таким чином, обов'язково необхідним для вчинення даної нотаріальної дії є подання боржником відповідної заяви. Важливо, що в наведеному Порядку не вказується про необхідність подання нотаріусу доказів ухилення чи відсутності кредитора. Поряд із цим нотаріус може скористатися правом на витребування доданих документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (див. коментар до ст. 46 Закону України "Про нотаріат"). На нашу думку, витребування доказів відсутності кредитора чи його ухилення від прийняття виконання зобов'язань необхідне для встановлення факту наявності підстави вчинення нотаріальної дії, якою закон визнає саме відсутність кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання, або в разі іншого прострочення з їхнього боку, або відсутність представника недієздатного кредитора. Так, у разі якщо вказані умови відсутні, боржник зобов'язаний виконати зобов'язання безпосередньо кредитору. Такими доказами, зокрема, може бути відмітка відділення поштового зв'язку на поштовому повідомленні про відсутність адресата тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт банкрутства (банкрут) - це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо), а також фізичні особи - підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Отже, визнання фізичної особи - підприємця банкрутом допускається виключно в разі здійснення нею підприємницької діяльності.

Процедура визнання особи банкрутом регламентується ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і передбачає:

- за наявності відповідних підстав визнання особи банкрутом і призначення судом ліквідаційної процедури;

- винесення постанови господарським судом про визнання громадянина - підприємця банкрутом та направлення виконавчого листа про звернення стягнення на майно громадянина - підприємця судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина - підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, призначення господарським судом для цієї мети ліквідатора та визначення розміру його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.

Отже, внесення коштів на депозит нотаріуса передбачається за фактом продажу майна ліквідатором фізичної особи - підприємця. При цьому розпорядником коштів є господарський суд, який прийняв рішення про визнання особи банкрутом.

Згідно з під п. 1.7 п. 1 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заява ліквідатора громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові ліквідатора громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, з посиланням на реквізити постанови господарського суду, що призначив ліквідатора; прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та номер картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, найменування господарського суду (що визначається відповідно до закону розпорядником коштів боржника), прізвище та ініціали судді, що прийняв постанову про визнання громадянина - підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок.

Для вчинення цієї нотаріальної дії нотаріусом відкривається окремий поточний рахунок у будь-якій банківській установі. Державна нотаріальна контора відкриває рахунок для обліку депозитних сум в органах Державного казначейства України. Згідно з підпунктами 2.1 та 2.2 п. 2 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України внесення грошових сум у депозит допускається будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо.

Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери. Якщо боржник не вказав місцезнаходження кредитора і нотаріусу його місцезнаходження невідоме обов'язок повідомлення кредитора покладається на боржника (під п. 1.6 п. 1 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Відповідно до під п. 2.3 п. 2 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина- підприємця, про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина - підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх з депозиту. Таким чином, у такому випадку видача грошових сум чи цінних паперів можлива лише за окремим рішенням господарського суду про їх видачу

Згідно з ч. З ст. 85 Закону України "Про нотаріат" прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання. При цьому порушення вимог закону щодо місця вчинення нотаріальної дії може бути підставою її недійсності (див. коментар до ст. 41 Закону України "Про нотаріат"). Місце виконання зобов'язання визначається нотаріусом за правилами ст. 532 Цивільного кодексу України.

Прийняття в депозит грошових сум нотаріусом вчиняється в певній послідовності, а саме:

- подання нотаріусу заяви та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії;

- відкриття нотаріусом поточного рахунку або відповідного рахунку в органах державного казначейства (при цьому не забороняється відкриття таких рахунків і без попереднього звернення особи за вчиненням нотаріальної дії);

- внесення на рахунок грошової суми;

- подання нотаріусу виписки з рахунку, що підтверджує факт надходження внесеної грошової суми на рахунок;

- видача нотаріусом квитанції про прийняття в депозит грошової суми (квитанції про внесок);

- заповнення книги обліку депозитних операцій;

- заповнення книги обліку особових рахунків депонентів. Видача квитанції про внесок здійснюється з урахуванням під п. 3.1 п. З гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, де зазначається, що права частина квитанції (квитанція) видається особі, яка внесла грошову суму в депозит, а ліва її частина (корінець квитанції) залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. На прохання боржника напис про внесок може бути зроблений на поданому документі, що встановлює заборгованість або з якого випливає внесення грошових сум або цінних паперів у депозит. Відповідно до під п. 3.2 п. З гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у квитанції вказуються:

- відомості щодо особи, від якої прийняті в депозит грошові суми, а також щодо особи, для якої вони вносяться:

- для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові, серія та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження депонента невідоме, то нотаріусом у квитанції вказуються останні дані, відомі особі, яка звернулася щодо внесення у депозит грошових сум);

- з якою метою чи для виконання якого зобов'язання внесено суму в депозит;

- розмір грошової суми, внесеної у депозит.

Згідно з п. 4 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України особа, що внесла в депозит грошові суми або цінні папери, або її уповноважений представник розписується на корінці квитанції.

Обов'язковим є заповнення книги обліку депозитних операцій та книги обліку особових рахунків депонентів. Відповідно до пунктів 7 та 11 гл. 21 розд. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України надходження грошових сум та цінних паперів обліковується в прибутковій частині книги обліку депозитних операцій. У графі 1 указується порядковий номер запису; у графі 2 - дата надходження грошових сум або цінних паперів у депозит; у графі 3 - прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи), прізвище, ім'я та по батькові ліквідатора громадянина - підприємця, від якого прийняті грошові суми або цінні папери; за яким зобов'язанням або в рахунок яких платежів вони внесені; у графі 4 - номер виданої квитанції; у графах 5, 6 вказуються відповідно розмір внесеної у депозит грошової суми, вид, кількість, номінальна вартість та реквізити цінних паперів, унесених у депозит; у графі - номер особового рахунку депонента. У разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина - підприємця, депонентом є відповідний господарський суд, що визнав громадянина - підприємця банкрутом. Видача грошових сум та пінних паперів обліковується у видатковій частині книги обліку депозитних операцій. У графі 1 указується порядковий номер запису; у графі 2 - дата видачі грошових сум або цінних паперів; у графі 3 - прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи), якій видано (перераховано) грошові суми або цінні папери, підстава видачі; у графі 4 - номер платіжного доручення; у графах 5 і 6 зазначаються відповідно розмір виданих (перерахованих) грошових сум або вид, кількість, номінальна вартість та реквізити цінних паперів; у графі 7 - номер особового рахунку депонента. Наприкінці кожного місяця в прибутковій та видатковій частинах книги обліку депозитних операцій підбиваються підсумки за графами 5 і 6, вираховуються залишки коштів за депозитними операціями на перше число наступного місяця, а також указуються суми нарахованих банком відсотків за зберігання на поточних рахунках грошових сум, у разі якщо нарахування останніх передбачається укладеним з банком договором про розрахунково-касове обслуговування. Залишки депозитних сум та суми відсотків станом на перше число кожного місяця звіряються із сумами, указаними у виписках з окремих поточних рахунків, відкритих у банківських установах. Унесення відомостей про грошові суми або цінні папери, що надійшли в депозит, до книги обліку депозитних операцій є підставою для відображення відповідних сум на особових рахунках депонентів у книзі обліку особових рахунків депонентів. Книги обліку депозитних операцій, обліку особових рахунків депонентів, квитанційні книжки мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою та підписом посадової особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції із зазначенням кількості аркушів, що містяться в них.

Прийняття у депозит цінних паперів також має свої особливості. Згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 п. З гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі внесення у депозит цінних паперів нотаріусом видається квитанція встановленого зразка. При цьому нотаріусом указується сумарна номінальна вартість цінних паперів, що прийняті в депозит. При прийнятті в депозит цінних паперів на зворотному боці квитанції і корінця квитанції зазначаються вид цінних паперів, їх кількість та сумарна номінальна вартість. Відповідно до п. 8 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріусом у депозит приймаються цінні папери, випущені в документарній формі. Нотаріус складає їх опис у трьох примірниках, кожен з яких підписується особою, що вносить цінні папери в депозит. Прийняті в депозит цінні папери в опечатаних пакетах, на яких зазначається їх сумарна номінальна вартість та в які вкладається один примірник опису, зберігаються в сейфі нотаріуса. В описі вказуються: найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або прізвище, ім'я, по батькові та нотаріальний округ приватного нотаріуса, кількість, вид, сумарна номінальна вартість та реквізити цінних паперів.

У пункті 5 гл. 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України також визначається особливий порядок прийняття у депозит нотаріуса грошових сум (цінних паперів), виявлених під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (див. коментар до ст. 60 Закону України "Про нотаріат"). Якщо під час ужиття заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом будуть виявлені грошові суми (цінні папери), що залишилися після померлого, вони вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, про що виписується відповідна квитанція. Квитанція підшивається до спадкової справи, а її корінець залишається у справах державної нотаріальної контори чи у справах приватного нотаріуса. У цьому разі у квитанції зазначаються:

- прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, що вживав заходів щодо охорони спадкового майна;

- прізвище, ім'я, по батькові та останнє місце проживання спадкодавця;

- розмір грошових коштів або сумарна номінальна вартість цінних паперів, унесених нотаріусом у депозит.

На звороті корінця квитанції вказується номер спадкової справи, у якій зберігається квитанція.

Свої особливості має також і процедура передачі грошових сум і цінних паперів кредитору або повернення їх боржнику (див. коментар до ст. 86 Закону України "Про нотаріат").

Слід зазначити, що вчинення цієї нотаріальної дії можливе виключно у випадку прямої вказівки в чинному законодавстві про можливість виконання зобов'язання шляхом внесення грошових сум чи цінних паперів у депозит нотаріуса. Це безпосередньо випливає з ч. 1 ст. 85 Закону України "Про нотаріат". З огляду на це неправильним здається твердження про право нотаріуса на її вчинення в інших випадках. Наприклад, як зазначається в роботі "Нотаріат в Україні: навчальний посібник", якщо працівника звільнено, але він не згоден зі звільненням і відмовляється отримувати трудову книжку та гроші, то факт відмови отримати трудову книжку посвідчується актом. Грошові суми, які працівник відмовляється отримати, вносяться в депозит нотаріальної контори. Таким чином, права працівника при звільненні не були порушені1. Слід зазначити, що можливість виконання зобов'язань роботодавця шляхом внесення грошової суми у депозит законодавством не передбачена, тому в цьому разі вчинення нотаріальної дії слід визнати неправомірним.