Вступ Австрії до Євросоюзу привів до радикального перегляду положень конституції країни стосовно повноважень парламенту та можливостей для земель впливати на процес імплементації норм права Євросоюзу.
Після ухвалення обома палатами австрійського парламенту закону, який дозволяв вступ до Євросоюзу, та підписання президентом установчих договорів про європейські співтовариства та Євросоюз до конституції країни було внесено необхідні зміни. Зокрема, зміни, закріплені у ст. 23, стосувалися виборів до Європарламенту; повноважень щодо участі у формуванні інститутів та органів Євросоюзу; зобов'язань Федерації перед землями стосовно умов взяття до уваги їхньої точки зору щодо участі в європейських проектах, які належать до сфери їхньої компетенції; можливості передачі землям повноважень з голосування в Раді Євросоюзу; зобов'язань з боку земель забезпечувати виконання у своїй сфері заходів з європейської інтеграції; зобов'язань уряду перед палатами парламенту; участі країни у спільній зовнішній політиці та політиці безпеки, а також у співробітництві у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах. Стаття 151 торкалася питань забезпечення тимчасового, до наступних загальних виборів, представництва австрійських парламентарів у Європарламенті.
До конституції додавались також угоди між федерацією та землями щодо повноважень суб'єктів Австрійської Федерації брати участь у визначених сферах європейської інтеграції.
У 1998 р. австрійський парламент своїм законом ухвалив Амстердамські договори, а також вніс зміни до ст. 23 Конституції Австрії стосовно участі країни у спільній зовнішній політиці та політиці безпеки, чим було визначено умови співпраці у цій галузі та відповідні процедури.
Таким чином в Австрії було створено правові засади для участі країни в ЄС.
Щодо питань, пов'язаних з реалізацією норм права Євросоюзу у внутрішньому правопорядку Австрії, то тут треба мати на увазі, що хоча законодавча влада здійснюється двома палатами австрійського парламенту, у випадках конфлікту між ними при ухваленні законопроектів, пов'язаних з реалізацією норм права Євросоюзу, Національна палата може подолати опозицію з боку Бундесрату, в якому засідають депутати від суб'єктів федерації. Прецеденти такого роду вже мали місце при реалізації положень Угоди про створення ЄЕП.
Землі відповідають, насамперед, за реалізацію положень права Євросоюзу у сферах їхніх повноважень шляхом ухвалення як правових, так і адміністративних актів. У випадках, коли європейські судові установи у своїх рішеннях доходять висновку, що з боку земель мало місце порушення своїх зобов'язань у сфері реалізації норм права Євросоюзу, то ця компетенція передається органам федерації. Передача повноважень триває до відновлення землями сумлінного виконання закріплених за ними повноважень з реалізації положень права Євросоюзу.
Суперечки з цих питань можуть стати предметом розгляду Конституційного Суду Австрії.
Хоча в Австрії вже створено правові засади для інтеграції права Євросоюзу у внутрішній правопорядок країни, все ще залишається невизначеність у забезпеченні примата права європейського інтеграційного об'єднання щодо внутрішнього права. Така ситуація може бути пояснена багатьма причинами. По-перше, це відсутність у конституції країни чітких положень, які б забезпечували примат права Євросоюзу. По-друге, це міцні позиції дуалістичного підходу до вирішення питання взаємодії міжнародної та внутрішньої правових систем.
Тому стосовно вирішення цього питання визначальною є позиція суддів.
Також актуальною для Австрії залишається проблема конституційності норм права ЄС, оскільки подальший розвиток правової інтеграції в рамках європейського інтеграційного об'єднання може призвести до змін в установчих договорах, які вийдуть за межі правової співпраці, встановлені актами про вступ країни до Євросоюзу.
Фінляндська Республіка
Греція
Португалія
Іспанія
Швеція
Франція
Голландія
Люксембург
Бельгія