Право Європейського Союзу - Муравйов В.І. - Португалія

Конституція Португалії 1976 р. неодноразово переглядалась з метою її адаптування до процесів європейської інтеграції. Зокрема, зміни до цього документа вносились у 1982,1989 та 1992 рр.

У Конституції Португалії немає спеціальних положень загального характеру, які б регламентували взаємодію між міжнародними угодами та нормами внутрішнього права.

До Конституції Португалії було включено ст. 8, відповідно до якої норми та принципи загальновизнаного міжнародного права становлять інтегральну частину права Португалії. Норми ратифікованих або ухвалених міжнародних угод запроваджуються у внутрішньодержавний правопорядок після їх опублікування і залишаються чинними до кінця терміну дії угоди, які містять зобов'язання для португальської держави.

Конституційний Суд Португалії може контролювати конституційність міжнародних угод до набрання ними чинності (ст. 278), хоча на практиці не виключена можливість здійснювати такий контроль уже після набрання міжнародною угодою чинності.

З метою створення необхідних передумов для вступу Португалії до європейських інтеграційних об'єднань конституцією було переглянуто у 1982 р. Одночасно з неї були вилучені положення, які б могли зашкодити членству держави в європейських співтовариствах. Подальші зміни мали місце у 1989 р., а останній раз їх вносили у зв'язку з ратифікацією ДЄС.

Під час перегляду Конституції Португалії у 1982 р. до ст. 8 було включено параграф 3, відповідно до якого норми, вироблені компетентними органами міжнародних організацій, членом яких є Португалія, включаються безпосередньо у внутрішній правопорядок, якщо такий характер норм передбачає установчий договір. Це положення тлумачиться як таке, що створює правові засади для передачі повноважень міжнародним організаціям в обсязі, необхідному для виконання цілей такої передачі.

Зміни до Конституції Португалії, внесені у 1989 р., передбачали включення параграфа 5 до ст. 7, згідно з яким Португалія могла брати участь у посиленні європейської ідентичності та інтенсифікації дій європейських держав на користь миру, економічного прогресу та справедливості у своїх відносинах між народами.

Зміни торкнулися й ст. 15 Конституції Португалії, яка дозволила іноземним громадянам держав-членів ЄС брати участь у муніципальних виборах у Португалії.

У ст. 136 було внесено посилання на Європарламент у зв'язку з виборами та виборчим законом.

Під час ратифікації ДЄС у 1992 р. до ст. 7 було додано новий параграф, відповідно до якого Португалія на засадах взаємності погоджувалась при повазі до принципу субсидіарності та з метою досягнення економічного та соціального згуртування докладати спільних зусиль на основі угоди для реалізації повноважень, необхідних для побудови ЄС.

Стаття 15 була доповнена параграфом 5, яким передбачається, що законом на засадах взаємності громадянам держав-членів Євросоюзу можуть бути надані права обирати та бути обраними до Європарламенту.

Стаття 105 щодо регулювання діяльності Центрального банку Португалії була сформульована таким чином, щоб урахувати вимоги, пов'язані зі створенням валютного союзу.

У статті 166 з'явилось більш чітке формулювання повноважень Національної асамблеї щодо контролю та оцінки відповідно до закону участі Португалії у процесах розбудови Євросоюзу.

Нарешті, ст. 200(1) закріпила зобов'язання уряду інформувати у зручний час Національну асамблею про хід процесу європейського будівництва з метою отримання від неї згоди на використання наданих їй у цій сфері повноважень.

Судова практика Португалії підтверджує примат права Євросоюзу стосовно національних законів.

Щодо визнання прямої дії положень права Євросоюзу, то суперечливі рішення були прийняті у 1989 р. тільки стосовно директив ЄС.

Своєю чергою Конституційний Суд Португалії у рішенні від 23 травня 1990 р. визнав, що він може бути зобов'язаним у необхідних випадках звертатися за попереднім рішенням до Суду ЄС.