Право Європейського Союзу - Муравйов В.І. - Республіка Болгарія

Участь Болгарії в утворенні і розвитку ЄС було закріплено в Конституції у 2005 р. (ст. 4 п. 3).

Право ратифікувати міжнародні договори, які передбачають передачу повноважень органам Є С відповідно до положень Конституції, віднесено до компетенції Народних Зборів і здійснюється у формі закону. Такі закони приймаються двома третинами голосів від загальної кількості депутатів (ст. 85). Цією ж статтею встановлюється, що укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції, можливо лише після внесення змін до неї.

На Раду міністрів Болгарії покладається обов'язок інформувати Національні Збори про всі питання, які стосуються зобов'язань Болгарії як країни-члена Євросоюзу. Також уряд повинен завчасно інформувати парламент про участь у розробці та прийнятті проектів актів ЄС та висловлювати свої міркування з цього приводу (ст. 105).

Стаття 42 Основного Закону закріплює можливість участі громадян Болгарії у виборах до Європейського парламенту та участі громадян ЄС у виборах до органів місцевого самоврядування, порядок проведення яких детально регулюється законом.

Доповнення до ст. 22 Конституції Болгарії надали можливість набувати право власності на землю іноземцям та іноземним юридичним особам, що стає можливим у результаті вступу Болгарії до ЄС або ратифікації відповідного міжнародного договору.

Окремих положень, які б закріплювали примат права ЄС, у Конституції Болгарії немає, однак ст. 5 Основного Закону закріплює примат ратифікованих у встановленому порядку міжнародних договорів перед нормами внутрішнього законодавства у разі виникнення колізії між ними.

Конституційний Суд Болгарії має повноваження здійснювати попередній конституційний контроль щодо міжнародних договорів, які вносяться на ратифікацію, та контроль щодо відповідності законів загальновизнаним нормам міжнародного права та міжнародним договорам, стороною яких виступає Болгарія.

Румунія

Нині чинна редакція Конституції Румунії була затверджена на референдумі 18-19 жовтня і набула чинності з 29 жовтня 2003 р. Причиною перегляду Основного Закону 1991 р. стали перспективи входження Румунії до Євросоюзу, у зв'язку з чим у ній з'явився окремий розділ VI, присвячений євроатлантичній інтеграції. Цим розділом врегульовано механізм ухвалення рішення на національному рівні щодо приєднання до Договору про заснування ЄС. Таке рішення, як зазначається в п. 1 цього розділу, приймається у формі закону на спільному засіданні палат парламенту більшістю у дві третини голосів депутатів та сенаторів. Наступні положення розділу VI встановлюють примат договорів та інших актів ЄС перед внутрішнім правом у випадку виникнення колізії між ними. На уряд покладається обов'язок направляти проекти актів ЄС до палат парламенту перед їх затвердженням установами ЄС.

Крім цих нововведень, було закріплено право громадян Румунії обирати та бути обраними до Європарламенту (ст. 38), а також можливість заміни національної валюти на євро (ст. 137).

У підсумку можна сказати, що сучасні міжнародна та європейська правові системи є досить гнучкими в плані їх співвідношення з національним правом. Вони не встановлюють надто жорстких рамок для суверенних держав, які дбають про збереження своєї самобутності. їх завдання - допомагати державам у їх співпраці, спрямованій на досягнення тих чи інших цілей. Суверенні держави Європи із власними віковими правовими традиціями та механізмами захисту прав людини, яким вони надають першочергове значення, досить обережно ставляться до кардинальних змін, про що свідчить, зокрема, безуспішний досвід прийняття Конституції ЄС.